Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
Брат Нарев, закликаючи магію, скорчив руки, як клешні. Річард бачив, як розпечене світло розцвітає навколо долонь верховного жерця і спрямовується вниз. Стиснувши руку Келен, Річард дивився, як біла блискавка смерті летить до нього.
Блискавка набрала медового кольору. І розсипалася, мов повітря згустилося і не пропустило її.
З горла брата Нарева вирвався розлючений рев. Він люто затряс кулаками.
— Ти володієш даром чарівника! Хто ти такий?!
— Я — твій самий жахливий кошмар. Я — самостійно мисляча
Брат Нарев спробував з силою наступити Річарду на обличчя, але той ухитрився відбити удар. Він схопив Нарева за щиколотку. Чаклун втримався на ногах і скажено рвонувся, щоб вивільнитися. Річарду, утримуєчому ногу Нарева, здавалося, що в рану увігнали розжарене залізо. Він намагався утримати супротивника, але пальці ковзнули по мокрій шкірі.
Ледь вивільнившись і опинившись поза зоною досяжності, Нарев нахилився і схопився за стирчачий із спини сестри Алессандри меч. Він потягнув, але не зміг витягти його цілком. Загарчавши від люті, Нарев рвонув меч. Його ноги ковзали по слизькій підлозі.
Річард розумів, що як тільки Нарев заволодіє зброєю, то миттєво з ним розправиться.
І він з усієї сили кинувся чаклуну в ноги. Брат Нарев перекинувся на мокру підлогу. Річард, живіт якого ще судомило від болю, всією своєю вагою наліг на ноги Нарева, не даючи тому піднятися. Кістляві пальці хапали його за обличчя, намагаючись дістатися до очей. Річард відвернув голову. Чіпляючись за балахон, він підтягувався вгору по тілу чаклуна, не звертаючи уваги на удари, які обрушувалися на обличчя.
Річард схопив брата Нарева за шию. Кістляві пальці брата Нарева грубо вп'ялися в шию Річарда. Обидва з риком від зусиль, намагалися задушити один одного. Річард крутив головою, намагаючись викрутитися з смертельної хватки Нарева, одночасно намагаючись дістатися до кадика Нарева. щоб перекрити тогому кисень.
Нарев спробував перекотитися, щоб скинути Річарда з себе. Річард розвів ноги ширше, щоб Нареву, який звивався і відбивався було важче вивернутися. Він відчував, як горять недавно розпороті кишки.
Річард багато місяців працював на Орден різцем і молотком. Він був сильніший, але він також втратив багато крові, і сили танули. Він здавив з усіх сил. Пальці на його горлі трохи ослабли.
Очі чаклуна почали викочуватися, коли Річард нарешті зумів перекрити йому дихання. Кістляві руки впали Річарду на плечі.
А потім несподівано і різко вчепилися Річарду у волосся.
Нарев вивільнив ногу й увігнав коліно прямо Річарду в рану.
Від болю світ навколо Річарда побілів.
Ніккі прокинулася від низького мерзенного сміху. І впізнала голос. І запах. Кадар Кардіф.
Вона почула шиплячий, тріскучий звук. Факел, зміркувала вона. Він сичав так близько від її лиця, що Ніккі відчувала нестерпний жар. Крапля палаючої смоли впала їй на ногу.
Палаюча смола обпекла стегно, і Ніккі скрикнула від болю.
— Що посієш, те й пожнеш, — промовив їй на вухо Кадар Кардіф.
— Мені наплювати, що ти зі мною зробиш! — У люті вигукнула Ніккі. — Я рада, що спалила тебе. І рада, що тобі довелося просити милостиню.
— О, ти теж незабаром почнеш просити. Може, ти зараз так не думаєш, але ти скоро здивуєшся, з'ясувавши на власному досвіді, що вогонь змушує робити людину. Ти ще взнаєш, як це. І ще будеш благати.
Ніккі щосили почала боротися з ним. Вона могла зняти закляття, тільки якщо Келен буде поруч. А вона зараз так близько і так далеко!
Танцюючий перед очима вогонь наводив жах. Їй потрібно лише позбутися пов'язуючих її з Келен уз. Вона може обірвати зв'язок. Щоб повернути свою могутність, їй не обов'язково розплітати узи. Досить просто обірвати їх. І тоді Ніккі зможе втекти. Це буде коштувати Келен життя, але Ніккі знову одержить свою могутність і уникне вогню.
Але для цього їй доведеться вбити Келен.
— Як вважаєш, Ніккі, мені спершу спалити тобі обличчя? Твоє гарне личко? Або почати з ніг? Так з чого? Вибирай.
Ніккі, важко дихаючи, відчайдушно намагалася забратися подалі від палючого жару. Шиплячий факел коливався перед її обличчям. Вона знала, що заслуговує такої долі, але від страху її охопила паніка.
Вона не хотіла обривати узи, не хотіла вбивати Келен, але і вмирати таким способом вона теж не хотіла. Ніккі не хотіла, щоб її плоть згоріла.
— Мабуть, почнемо-ка ми все ж знизу, щоб подовше чути твої крики.
Кадар нахилив смолоскип і торкнувся подолу її сукні. Ніккі скрикнула, коли вогонь охопив чорну тканину. Такий всепоглинаючий страх був чимось новим для неї. Вперше в житті, з самого раннього дитинства, у неї з'явилося щось дуже їй дороге і що вона не хотіла втрачати: життя.
У якийсь жахливий момент Ніккі усвідомила, що як би не було боляче, як би не було страшно, вона не відніме життя у Келен. Річард дав Ніккі те, що вона все життя шукала. Вона вже так багато у нього забрала. Вона не може так от відплатити йому за отримане знання.
Хоча Келен, яка пов'язана узами з Ніккі, спіткає така ж доля, і вона помре такою ж болісною смертю, Ніккі не стане тією, хто вб'є її. Вона не відніме у Келен життя. Може, Кадар і вб'є їх обох, але сама Ніккі не стане вбивати Келен. Вона не стане жертвувати Келен заради себе.
Кадар Кардіф розсміявся, дивлячись, як горить її плаття. Він тримав Ніккі так міцно, що вона не могла вирватися.
І тут з пітьми на них обрушилася темна постать. Всі троє впали. Ніккі покотилася по підлозі, і палаюче плаття виявилося у воді.