Снулль вампіра Реджінальда
Шрифт:
Утім, шанси в нього ще не вичерпалися.
CAPUT IVде Август Пумпернікель із жахом розуміє, яка заварюється каша довкола нього; маги й скарбівничий збираються в «Замурзаному Фріці», де стають свідками запеклої дуелі, і нарешті розкривається лиховісна таємниця XIII Вальпургіналій
– О! А це у вас що?
– Інтегральна формула розрахунку динаміки нагромадження мани. З урахуванням поправних коефіцієнтів.
Кручек сьорбнув ковток пива й скосив очі на скарбівничого. Захопившись обчисленнями, Пумпернікель
Раптом парубійко зайшовся реготом.
– Вам моя методика здається смішною? – образився доцент.
– Та ні ж! Я не розуміюся на магії, але з математичної точки зору ваша методика чудова! Вона дає змогу домогтися значно більшої точності, ніж стара. У вашій особі помер великий арифмет!
– Дякую, – сухо озвався Кручек. – Зате, кажуть, народився непоганий теоретик Високої Науки. Але що ж тоді викликало у вас напад веселощів, пане?
– Формула! Подивіться самі! Дуже потішно вийшло. Ні, там усе правильно! Просто смішно…
Приватдемонолог у свою чергу схилився над пергаментом, уважно вивчив власну формулу – й раптом голосно до непристойності хрокнув.
– Ваша правда, пане! Ви абсолютно праві. А якщо провести зворотне перетворення… Ха-ха-ха!
Двоє чоловіків реготали до сліз. Пумпернікель навіть пиво розілляв – на щастя, не на пергамент.
– Дурниця, – махнув рукою Кручек, утираючи сльози. – Ще замовимо.
– Ви помітили, що в них пиво одного виду за різною ціною?
– Справді? Десь отут я бачив аспідну дошку…
Так і є, на дошці, біля входу в аустерію, крейдою було написане:
ПИВО:
«Бургбір» (світл.), 1,0 – 1,5 пфеньги за пінту.
«Бургбір» (світл.), 1,5 – 2 пфеньги за пінту.
«Бургбір» (світл.), 2,2 – 3 пфеньги за пінту.
«Кров Нижньої Мами» (темн.), 1,3 – 2 пфеньги за пінту.
«Кров Нижньої Мами» (темн.), 2,4 – 3,5 пфеньги за пінту.
«Кров Нижньої Мами» (темн.), 3,0 – 4,5 пфеньги за пінту.
«Оксамитова смола» (портер), 3,8 – 1 гривнінг за пінту.
– Агов, люб’язний, – скарбівничий ляснув пальцями, підкликаючи кельнера.
– Слухаю, добродії!
Кельнер вихопився, мов джин із розкоркованої пляшки. Поверх зеленого фартуха в нього красувалася бляха із цифрами: 1,8.
– А скажино, люб’язний… У чому, приміром, різниця між «Кров’ю Нижньої Мами» за три з половиною пфеньги та за чотири з половиною?
– Охоче поясню! Перше пиво зварено в броварні Якоба Штеєра, і в ньому два й чотири десятих еталона. Друге – із броварні Клауса Хольне. У ньому 3 еталони.
– Вони відрізняються на смак?
– Смію вас запевнити, відрізняються.
Пореттійскому кельнер говорив без акценту. У свій час курфюршество входило до складу Бреннської імперії, заснованої Піпином Садженим, зі столицею в Реттії. Та хоча Брокенгарц давно одержав статус окремої
– Різницю в нуль два еталона відчує лише досвідчений дегустатор. Але різницю в нуль шість відчує кожний, хто хоча би раз куштував гарне пиво. Існує допуск в нуль один еталона, і ніяк не більше!
– Ага! – очі Пумпернікелеві спалахнули. – А чи не трапляється помилок при визначенні еталонності напою? Або, гірше того, підробок сертифікатів?
– Що ви, добродії?! – здивувався кельнер. – Хіба так можна?! Будьяка броварня дбає про свою репутацію! У Брокенгарці з цим суворо. А за підробку сертифіката можна головою накласти! Це найтяжчий державний злочин! Руйнування засад!..
– Дякуємо за пояснення, люб’язний. Яке пиво ми перед цим замовляли?
– «Кров Нижньої Мами», два й чотири еталона.
– Тоді принесіть нам ще по келихові тієї ж «Крові…», але вже триеталонної. Для порівняння.
– Прекрасний вибір! Айн момент. Добродії бажають чогось до пива? Кнедликів? Капусняку? Сосисок? Солоних плетенців?
– Двійко крендельків, – замовив скарбівничий, не бажаючи псувати апетиту перед вечерею.
Триеталонна «Кров» і справді була помітно краща. Колір, насиченість, оксамитовість; легка, ледь відчутна гіркуватість, тонкі відтінки післясмаку…
– Чудово, – губи парубка все ще щасливо усміхалися. – Як усе продумано! Не те, що в нас. Виставив корчмар кислятину – можеш хіба що в пику вихлюпнути. А тут раз – і прикрили заклад. Або ласкаво просимо – на плаху!
Куди більше задоволення, ніж від доброго пива, він одержував від самого факту існування правильної системи, де все розраховано, обміряно й зважено. А вже те, що й сам він нині причетний до такої корисної справи, доводило Пумпернікеля до екстазу.
«Захисна реакція, – подумав доцент. – Сам же розповідав про кошмарний сон, от і радіє…»
– Велике місто!
Захоплені просторікування супутника доволі набридли Кручекові. Та й ідея відправляти корчмарів на плаху за кисле пиво не здавалася привабливою. Так у Реттії жодного корчмаря не залишиться! А от у пику хлюпнути – це правильно. Це по-нашому.
І потіха, і корчмар живенький.
– Ви ознайомилися з методикою остаточних розрахунків?
– Готовий розпочати хоч зараз!
– Не варто квапитися. Пропоную оглянути місто й повечеряти. Увечері ми з майстром Фортунатом домовилися про зустріч. Якщо бажаєте, можете приєднатися.
Кручек щиро сподівався, що скарбівничий відмовиться.
– Слово честі, мені незручно. Ви – друзі, колеги… Я буду зайвим. Мабуть, піду відпочину в готелі.
– Не смію наполягати, – полегшено зітхнув приват-демонолог.
– Кельнере! Рахунок, будь ласка.
– Ось вам решта, добродії.
– Залиште собі!
– Дякую вам, але це зовсім неможливо.