Ставка більша за життя. Частина 2
Шрифт:
— Допит? — Клосс усміхнувся. — Я був в оточенні. До Одера — в мундирах, а далі — кожен на свій страх і риск.
— І ви випадково опинилися в цьому будинкові?
— У будинку, в якому не дуже безпечно, — втрутився Шенк.
— Полковник Гельмут Рінг працює в тій самій службі, що й я. Я знав, що він родом з цих місць. У кого ж, як не в його рідних, я міг шукати притулку? Цього досить?
— Ви знали мого дядька? — спитала Інга.
— Знав. Прекрасний чоловік…
Ніхто, напевне, не сподівався такої реакції Інги. Вона схопилася з стільця.
— Прекрасний?! — крикнула вона. — Ви теж кажете, що прекрасний. Всі ви однакові! Боягузи!
— Не можна так говорити про дядька! — сказала Берта, підвищивши голос.
— Не можна? — Інга вже не володіла собою. — А ти вважаєш, що стріляти в старих жінок — це заняття, гідне німця і мужчини?
— Що ти вигадуєш? Хто тобі таке сказав? — У голосі Шенка звучала прихована погроза. — Твій дядько ніколи не стріляв у жінок.
— Неправда, стріляв. У жінку! В німкеню! — Інга відступила до стіни. Її раптом огорнув страх, вона не впізнавала їх: Шенка, Берти, Анни-Марії… Вони наближалися до неї з погрозливими обличчями.
— Хто тобі сказав? — Шенк ухопив її за руку.
— Розкажи все негайно, — в голосі Анни-Марії зазвучали металеві нотки.
— Ти криєшся від нас! Ти брешеш або вигадуєш… — кричала Берта.
— Ні, ні! — вигукнула Інга. — Я не брешу! Він стріляв у замку Едельсберг… — Вона враз замовкла, бо збагнула, що сказала надто багато. Але вони вже засипали її запитаннями.
Інга мовчала, притиснута до стіни. Клосс, який спочатку байдуже спостерігав за цією сценою, раптом заговорив.
— Годі допитувати, — сказав він спокійно, але тоном наказу.
Всі відразу повернулися до нього.
— Прошу вас не втручатися! Це наші родинні справи, — крикнув Шенк.
— Я сказав: годі допитувати, — повторив Клосс. — Інга нікому некомпетентному не викаже жодної таємниці. Правда, Інго?
— Правда, — промовила вона тихо і вдячно глянула на Клосса.
Інга привела його в батьків кабінет. Постелила на тахті. Клосс уважно придивлявся до неї. Що вона знала насправді? Що сталося в замку Едельсберг? Він починав здогадуватись, треба було тільки дістати підтвердження. Отже, все-таки замок! Реакція цих людей — Берти, Шенка, Анни-Марії свідчила, що вони теж щось знають або хочуть знати. Одного з них Рінг міг тут лишити замість прив’язаного на ретязь собаки стерегти архів. Але кого?
Клосс витяг цигарки. Інга попросила й собі.
— Ти вже палиш? — здивувався він. І одразу збагнув, що зробив першу велику помилку — люди, які ховаються в лісах, не мають цигарок. — Запас, — пояснив він, — врятували з полкових складів.
Можна було б дати наказ старанно обнишпорити замок. Новак уже зв’язався з командуванням частини, розташованої в містечку. Звичайно, він нічого не сказав про Клосса; він тільки доповів командирові полку, що прибув сюди з спеціальним завданням. З Клоссом вони ще раз бачилися перед його приходом до Рінгів. Кілька хвилин розмовляли в під’їзді покинутого будинку. Цей під’їзд видався Клоссові найбільш підходящим місцем — тут вони зустрічатимуться й далі.
Новак хвилювався, розповів про свою розмову в командуванні полку. Полковник втратив контакт з дивізією, ситуація на фронті ускладнилася, на півдні були виявлені великі з’єднання німецьких танкових частин. Невідомо, звідкіля вони там узялися. Тож нічого дивного, що командир полку був не в дусі, коли до нього прибув Новак. Він із серця сказав коротко про роботу деяких високих штабів, які замість сімдесятишісток присилають офіцерів для спеціальних завдань.
Навряд чи він буде в захопленні, коли йому накажуть послати людей прочесати околиці замку, але завдання, звичайно, виконає… Тільки чи треба це? Якщо нічого не знайдуть, а пошуки сліпма відберуть багато часу, то це буде попередженням для тих… Адже не можна не рахуватися з тим, що німці ладні в разі небезпеки знищити архів.
Клосс вирішив спочатку сам провести розвідку. Якби тільки дізнатись, що насправді відомо Інзі? І кого лишив її дядько стерегти архів?
Вона стояла на порозі й палила цигарку. Клосс підійшов до неї і поклав їй на плече руку. Інга не сахнулась.
— Чому ти не сядеш?
— Я вже піду.
— Постривай. Та жінка, про яку ти говорила, жива?
Інга мовчала. В її очах з’явилася зараз недовіра.
— Чому вас це цікавить?
“Значить, жива, — подумав Клосс. — Бо коли б не так, Інга реагувала б інакше. Адже вона не боїться виказати таємниці Рінга, бо нічого про неї не знає. Вона боїться за ту жінку”.
— Я про це спитав, — сказав він, — бо якщо вона жива, то їй загрожує небезпека. Вона мешкала в замку?
— Авжеж, — прошепотіла Інга.
— І вона бачила, — вів далі Клосс, намагаючись уявити собі цю сцену. Він пам’ятав допит військовополоненого. Той німець, Бролль, казав про два вантажні авто й легкову машину. — І вона бачила, — повторив Клосс, — як приїхали два вантажні авто й легкова машина. Вивантажували ящики…
— Звідкіля ви знаєте? — скрикнула дівчина. Вона дивилася па нього з тривожним здивуванням.
“Та жінка знає, де Рінг сховав документи”, — думав Клосс. Та він розумів, що розпитувати далі Інгу не було сенсу. Замок — це обширний комплекс будинків, сад, парк, пристань на річці, напевно, якісь підвали і підземні ходи. Скільки знадобилося б людей, щоб усе як слід обнишпорити?.. Ми можемо не квапитись, але німці… можуть знищити архів, коли схочуть. Він усвідомив собі це ще раз і подумав, що треба за всяку ціну знайти цю жінку з замку.
Інга знає, де її шукати. Чи скаже вона? Ні, скоріше за все не скаже. А запитаннями він тільки може викликати підозру. Може, наказати Новакові допитати Інгу в командуванні полку? Теж надто ризиковано… На це треба багато часу й терпіння, а наслідки…
— Про що ви задумались? — спитала Інга.
— Остерігайся, — сказав Клосс. — А коли тобі потрібна буде допомога…
— Дякую, — прошепотіла вона і зникла в темному коридорі.
Через кілька секунд Клосс почув її крик. Він шарпонув двері й намацав у кишені запобіжник пістолета. Смуга світла з його кімнати освітила коридор.
— Нічого, нічого не сталося. — Голос Берти був спокійний і навіть дещо глузливий. — Просто фройляйн Інга надто нервова. Вона не впізнала мене в темряві.
Клосс повернувся до кімнати, погасив світло й відчинив вікно. В будинку панувала тиша, але він був переконаний, що принаймні двоє не сплять. Інга і той, кого лишив Рінг. А може, він помиляється, думаючи, що людина Рінга мешкає в цьому будинкові? Ні, мабуть, не помиляється. Зрештою, можливо, що ще одна людина залишилася в замку.