Історія польсько-українських конфліктів т.2
Шрифт:
Додаток З
ЗІ ЗВІТУ 18.Х.1941 р.
Кілька днів тому до Варшави приїхав Борис Левицький… як офіційний представник ОУН для проведення розмов з представниками польських незалежних організацій… Левицький висловив бажання розпочати поважні розмови, які привели б до узгодження певних моментів спільної політики щодо німців. Стурбовані тим, говорив він, що офіційні українські чинники пішли на стопроцентну підтримку німецької концепції, бо розуміємо, що нова Європа буде творитись згідно з англійськими, а не німецькими концепціями… Мої повноваження наразі не є широкими, поки що обіцяю спричинити зміну настроїв українського
Додаток 4
ЗІ ЗВІТУ 1.Х.1941 р.
Повернувся з Рівного колишній депутат сейму — Шишко-Богуш… Розмовляв там зі Скрипником, який повернувся з Берліна, не отримавши від німців жодних обіцянок. Скрипник шукав там зустрічі з інформатором, показав йому текст своєї промови у Волинській Українській Національній Раді, який ні в чому не суперечить обов'язкам громадянина Речі Посполитої. Весь час розмова відбувалася польською, хоча проїздом до Берліна у Варшаві Скрипник розмовляв виключно українською.
CA КС PZPR, zesp. 2271/3, sygn. 202/III/198, s. 33–36.
ТАЄМНА ПРОПАГАНДИСТСЬКА ІНСТРУКЦІЯ
Пропагандистські директиви у справі слов'янських меншин на Східних Землях
А. Українське питання
Незважаючи на політичні труднощі, які виникають навколо східного кордону Польщі у зв'язку з чіткими анексійними намірами Радянської Росії, Уряд Польщі стояв і продовжує надалі стояти на позиції непорушності кордону, встановленого Ризьким договором,спираючись на гарантії, зазначені у польсько-британському союзі з 1939 р. Ця позиція є вирішальною у сфері польської державної пропаганди. Вона повинна прагнути до розкриття законних прав Польщі на ці землі з огляду на те, що:
1. Поляки на Східних Землях становлять автохтонний народ, зв'язаний віками з цією територією.
2. Поляки дали цим землям західну культуру і зробили їх бастіоном цієї культури.
3. Поляки власною кров'ю протягом віків захищали ці землі від численних нападів зі сходу.
4. Економічний розвиток Східних Земель є справою поляків.
5. Роль польського елементу в організації життя на Східних Землях завжди була активною і домінуючою.
Виходячи з цих міркувань, польська політика ніколи не може стати політикою добровільної відмови від цих земель, навіть якщо на цих землях мають відбутися якісь корекції кордону. Генеральна лінія польської пропаганди на цей момент: польська державна приналежність цих територій повинна бути збережена. Підтримуючи становище польського східного кордону від 1939 р., наштовхуємось на українську проблемуна Волині й у Східній Малопольщі як внутрішню проблему Польської Держави.Тому також єдиним критерієм, на основі якого можуть регулюватися справи української меншини у Польщі, може бути польський державний інтерес. З іншого боку, гаразди держави вимагають, щоб польський державний інтерес був єдиним критерієм, а всі фактори емоційного походження, всі упередження і схеми мусять відпасти як неістотні моменти.
Польський
Тим мотивам повинні бути підпорядковані повністю і виключно методи нашої діяльності на територіях, на яких розміщене українське населення у Польщі.
Особливою основою польської політичної й економічної діяльності повинні бути застосування принципів єдності цих земель з цілою Польською Державою, зміцнення цього зв'язку і категорична протидія всім різнорідним відцентровим тенденціям. Імовірне створення Української держави поза межами Польщі — у тому політичному укладі, який формується, неможливе — є зовсім відмінною проблемою від нашої внутрішньої української справи. Нам належить об'єднувати ці справи і робити залежними від них наші цілі у внутрішній національній політиці.
Польське населення Східних Земель
Польське населення на Східних Землях є фактором, який найсильніше зв'язує ці землі з Польською Державою, й існування його на цьому терені є найповнішою гарантією нерозривності тих територій з цілим державним організмом.
Поширювані націоналістично-українською пропагандою переконання, які вдалось передати навіть окремим польським чинникам, нібито поляки на Південно-Східних Землях становлять кількісно слабкий і процентно низький елемент, є фальшивими, не відповідають справжньому стану справ і є дуже шкідливими. Кількість поляків на території чотирьох південно-східних воєводств (Львівського, Тернопільського, Станіславського і Волинського) дорівнювала у 1931 р. приблизно 3 309 000 осіб, а в 1939 р. — щонайменше 3 600 000, що становить більше, ніж усе населення таких держав, як Норвегія, Литва чи Латвія, і майже стільки, скільки Фінляндія чи Данія. Це населення розміщене на всій території Південно-Східних Земель і становить в одних повітах меншість населення, а в ряді інших (розташованих на схід від Сяну і Бугу) — навіть абсолютну більшість, сягаючи 60–70 % населення.
Мішаний характер Східних Земель
Поляки і українці на Південно-Східних Землях Речі Посполитої становлять такий змішаний між собою з точки зору розміщення елемент, що не існує жодного кордону, яким можна було б два народи один від одного відділити.
На схід від Сяну не тільки немає суто польських повітів, ані суто українських, але навіть у кожній гміні чи селі мешкають віками поруч і поляки і українці. Внаслідок постійно створюваних від найдавніших часів так званих мішаних шлюбів між представниками обох народів кордон, який відділяє польський елемент від українського на Південно-Східних Землях, мусив би проходити через «середину окремих господарств і окремих родин».
З огляду на особливе значення на цих територіях польського елементу навіть там, де він становить лише меншість населення, — з точки зору польського державного інтересу — мішаний національний характер держави повинен бути збережений.
Висунуті окремими українськими чинниками проекти здійснення такого роду переселень польського і українського елементу, щоб утворити на території Польської Держави якийсь суто український національний простір, не повинні братись нами до уваги за будь-яких умов.