Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Грушевський Михайло Сергійович

²⁰) Міхалов. с. 628.

ПІСНІ ПРО НЕЧАЯ-ЇХ ПОЛІТИЧНА ІДЕЯ, ДОКІР ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ ЗА НЕЧАЯ

Характеристично се переломилося в народній пісенности.

В українськім народнім репертуарі пісні про Нечая незвичайно популярні: коли лишити на боці думи про Хмельницького популярні колись, Нечая треба признати мабуть найбільш популярною історичною постаттю в устнім репертуарі XIX в. ¹).

Але пісні про нього часто збиваються на тему про Берестечко і погром Хмельницького; инші обмінюються подробицями з темами про Саву Чалого, про Довбуша. Коли вилучити сі запозичення, чи спільні мотиви, можемо зазначити такі мотиви, що ріжним способом комбінуються і розроблюються в варіянтах пісень про Нечая:

Польське військо наступає, Нечая остерігають, радять тікати, але Нечай не хоче марно втеряти своєї слави.

Він іде до куми Хмельницької в гостину, їсть і пє, і не слухає осторог.

Запевняє, що поставив добру сторожу, часом називає вірного сторожа — Шпака.

Йому радять принаймні тримати при собі зброю, і він, очевидно, сю пораду бере на розум.

Він пє і гуляє, а сторожа тим часом зникає.

Запізно схаменувся: побачив ворогів уже в місті.

Кладе Ляхів як снопи, крівава річка тече за ним, — аж нарешті кінь не може вискочити з трупу що нагромадився наоколо нього.

Пробує відкупитись від Ляхів — але ті не годяться, і рубають його “на мак”.

Инші варіянти смерти: ловлять його джуру, випитують його секрет і вбивають срібною кулею.

Найпростіший варіянт: Нечай підчас битви оглядається назад — а йому зрубають голову.

Инший, можливо символічно-політичний: він пошпортався на хмелину — і взяли його Ляхи за чуприну (часом торг при тім — і відмова Ляхів).

Ведуть Ляхи Нечая на Савур-могилу - покотилася його голова у долину.

Качається його голова по ринку — і далі грозить Ляхам, що буде їх бити (дуже інтересний варіянт, але на жаль — не безпосереднє записаний).

Козаки ховають Нечая у святої Варвари.

Популярний заспів (вар. Д):

Ой з-під лісу [лісу] з-під зеленого гаю

Ой крикнули пани козаченьки: утікаймо Нечаю!

Тут опущений властивий факт, початок можна реставрувати приблизно так (вар. К):

Ой з-під лісу, лісу, з-під зеленого гаю

Вийшло Ляхів сорок тисяч — утікаймо Нечаю!

— Не бійтеся, не бійтеся, пани отамани,

Поставив я стороженьку усіми шляхами!

Як я маю, козак Нечай, звідси утікати:

Славу свою козацькую марно втеряти? ²)

— А а тебе, мій Нечаю, не убезпечаю:

Держи собі коня в сідлі для свого звичаю! (А)

— Ой єсть в мене козак Шпачок — той дасть мині знати:

Ой той скаже, коли мині треба утікати (О) ³).

— А я тебе мій Нечаю не убезпечаю,

Держи лучок і стріл пучок для свого звичаю (в)

(Держи

собі шабелечку да під опанчею) (А) ⁴).

А Нечай того не думає, Нечай не гадає -

А з кумасею із Хмельницькою мед-вино кружає.

(Гей поставив козак Нечаєнко він стороженьку в місті,

А сам пішов до Хмельницької щуки-риби їсти — Е)

(То він засів коло стола, з-дрібна промовляє,

А з кумою із любою мед-вино кружляє — Б)

Ой сів же пан Нечаєнко та щуки риби їсти,

Ох і прилетіли та до Нечаєнка та не мудриї вісти:

— Ох і же ти, та пан Нечаєнко, мед-горілку кружаєш,

А вже твої стороженьки та на місці не має!

(А сам пішов до кумасеньки та щуки-риби їсти,

Озирається — аж нема та стороженька на місті ⁵)

(Ой не вспів же пан Нечаєнко на скамницю сісти -

Ой одсуне всю оболоночку, аж усі Ляхи в місті ⁵).

Подивився козак Нечай в кватиру очима -

Ай вже Ляшків сорок тисяч стоїть за плечима — Ж).

Ей, я козак молоденький Ляхів не боюся,

Маю ж бо я козаченьків тай оборонюся! (А)

— Та біжи хлопко, та біжи малий, від хати до хати,

Та давай, хлопко, та давай, малий, козаченькам знати!

— Ой як мині, пане Нечаєнко, а знати давати -

Напилися наші козаченьки, полягали спати! (К)

Ай як ударив та козак Нечай та об стіл булавою:

Ой тут мині, козаку Нечаю, накладати головою! (Л)

(Ударивши козак Нечай у стіл головою -

Кумко ж моя Хмельницькая — пропав я з тобою — Щ)

(Ой як тупне да пан Нечаєнко да об скамью ногою -

Ой тепер мині за всіх одвічати а своєю головою! — б)

Ой як крикне козак Нечай на хлопця малого:

“Сідлай, хлопче, сідлай малий, коня вороного!

(Сідлай мині вороного, собі буланого:

Гей виріжем вражих Ляхів геть що до одного! — А)

(Кульбач, хлопче, коня собі, мині вороного,

Іде Ляхів хоть сто, тисяч — іще то не много! — Б)

(Та сідлай, хлопче, сідлай, малий, коня вороного,

А під мене та малий хлопче, старого гнідого — М)

“Ой підтягай, та малий джуро, попруги із-туга:

Буде на Ляхів, та на тих панів велика потуга!”

Ох не вспів та Нечаєнко та на коня ізсісти

Задріжали в коня вороного ніженьки на місці (Д)

(Гей як вискочив козак Нечаєнко сам коничка сідлати,

Гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати — Е)

“Ой ти коню, [коню] вороненький, не бійся зі мною,