Історія України-Руси. Том 9. Книга 2
Шрифт:
“Польський посол, що їхав з інструкцією до Порти, попав (в козацькі руки), листи переслано цареві; в них стояло, що Поляки тільки з біди на якийсь час війшли в союз з Москвою, але не будуть триматись сього союзу.
“Гетьман не хоче кликати московського війська в поміч на хана, аби (цар) потім не казав, що Татар прогнано з його поміччю, і не жадав за се частини його землі. Його і Запорізького війська буде досить, щоб приборкати Татар.
“Гетьманові прислано язика, що хан стоїть на місці і тільки мурз післав на Молдавію. Гетьман післав туди також своє військо, аби воно било їх (Татар) разом з молдавським, мунтянським і семигородським. Направляє перевози,
“Юрко Рац прислав свого поручника - спитати Виговського, куди йому йти 22). Той відповів-нехай іде до дому; потім сказав, що туди він його не пускає, але коли хоче йти до Шведів, то добре, бо се наші приятелі, а до Семигороду і до Турків він його не пускає, бо сам жалуватиме, коли піде туди”.
На кінці: “2 липня. 30 Семенів князя втікли й прийшли разом з семенами Виговського, з поручником Миколаєм.
“Чув я, що Москаль казав: коли вони з ним не підуть на Семигород, він піде на них самих” (541).
На иншім листку (писано десь 14 липня):
“В місті Кременчуку, що недалеко Запоріжжя, пробували вчинити повстаннє на гетьмана, і він велів звозити до Суботова гармати і порох. Повстали тому, що гетьман віддав Татарам назад табуни, що (козаки) забрали у Татар.
“Молодший брат Ланти (?) піднявся на гетьмана з 600 чоловіка і зруйнував йому два міста, тому що минулої весни побито Татар і гетьман велів розстріляти Ланту. Його наказний в 1000 коней гонився за ним, розгромив, але той втік до Московської землі. Се було тиждень тому, 7 липня (541).
“12 липня ми разом з шведським послом були на обіді у Виговського 23). Черновицький паркалаб написав, нібито Поляки мають 80 тис. війська і здобули Варшаву. Пощо пише фальшиві вісти, коли не знає певно і не бачив очима вірогідної людини? Я сказав, що напишу про се воєводі.
“Шведському послові Виговський сказав, що з Туреччини пишуть, мовляв походу на три князівства не буде, але в обозі язик оповідав, що хан наперед попробує щастя з козаками, і коли побачить, що може їx перемогти, тоді Поляки спустошать три князівства і віддадуть Камінець Туркам.
“Мені сказав, що гетьман журиться, що післав сю поміч (Ракоцієві), бо не знає, чого вони хочуть: не дістає ніяких відомостей. Скільки ворогів? Коли б він знав, не давав би помочи. 6 липня він післав Запорізцям листа, що вони можуть іти чи морем чи сухопуть. Сухопуть також.
“Старий козак, Вишня на ймя, казав, що князь покликав до себе Татар, хоче напасти на козаків. Виговський питав семена, що прийшов з обозу, чи справді Угри хочуть напасти на козаків і побити? Козаки мусїли 4 дні сидіти в окремім таборі, а князь мав дати наказ, щоб військо його було на поготові, щоб на них напасти. Але шведський король не дав згоди, і тоді князь велів спитати Антона, нащо вони стали окремим табором. Антін відповів: “Бо ми чули, що ти хочеш напасти на нас. Коли маєш замисли, то гляди!”.
“Козаки мовляв узяли Замость і Антін прислав сюди 600 Німців, що там були; мають прийти до гетьмана і матимуть у нього ласку. Семени, що прийшли з обозу, хвалили приязну поведінку Шведів-що вони щирі, а Угрів лаяли-мовляв фальшиві.
“Німці, що прийшли до Кракова в поміч (Казимирові) 24) писали шведському капітанові Вірцові, щоб він передав їм се місто на добрих умовах-бо ж він тепер воює не з Поляками, а з Німцями. “Ми против вас не маємо нічого, тільки на Угрів- тому що вони були піддані цісарські і збунтувались, і збунтували козаків проти Польської
“27 липня прийшов козацький посол, що був післанний до хана; відправлено його з Царгороду. Тому що оба воєводи післали ханові в дарунку 40 тисяч талярів, підозрівають, що вони нарушили договір, і навели Татар на них (козаків).
“Посла відправлено з дарунками; хан заявив: “Гетьман мій приятель, я йду мирити козаків з Поляками. Як буду вертатись, він вийде під Корсунь, я буду йти тудою, ми там зійдемось і заключимо вічну приязнь.
“Про воєводів говорив Виговський також шведському послові.
“Посол оповідав іще, що молдавський воєвода написав князеві, що вони повинні йти сюди-бо хан рушає з усею силою” (544).
Що говорилося в звязку з смертю гетьмана, відкладаю на потім.
Примітки
1) Факсімілє сього листа видав Д. Олянчин в збірнику “Хліборобська Україна” кн. пята. Латинський стиль ориґіналу дуже складний і заплутаний, я старався виложити його зміст можливо ясно.
2) Natio Nostra — з великими літерами.
3) Monumenta Hung. XXIII с. 307.
4) Сіляді видав їx з паперів Шебеші що переховуються в архиві гр. Viczay в Гедерварі під загальним заголовком “чигринських записок з 20 червня до 16 серпня” в Monum. XXIII с. 531 дд. Далі я цитую просто сторінки сього видання.
5) Monumenta XXIII ч. 310.
6) Сі пункти, summa legationis, як тоді говорилось, се мабуть те що Сіляді видав тамже під ч. 313, означивши їx “серединою липня”, але се означеннє годиться тільки для приписок, дописаних рукою Шебеші, основний текст мабуть належить до першої авдієнції, або завчасу був приготований для подачі. Пунктів пять: І. Що думає гетьман про посольство до хана, чи воно можливе? 2. Зміст посольства до хана, як воно було доручено в інструкції. 3. Коли гетьман ухваляє се посольство, просити його щоб післав свого посла разом з ними і поручився за гроші, призначені для хана. 4. До того приводити гетьмана, щоб він далі заховуючи свій союз з Москвою не помагав їй ні против нас ні против шведського коробя-“боронь боже аби ми мали домагатись від нього розірвання сього союзу, але коли б щось таке трапилось, чого належить сподіватися від приязни і союзу з ясновельможним гетьманом?” 5. На випадок наступу Татар чи Турків на князівства, щоб гетьман згідно з своєю обіцянкою постарався “положити всякі перешкоди як на морі так і на землі”. Приписано до сього пригадку в справі німецьких вояків, що гетьман обіцяв прислати Ракоцієві давніш, і далі конспект: що говорити-з Виговським мабуть, з приводу вістей про наступ Турків на Семигород.
7) На сій підставі можна б сю реляцію датувати 25 червнем-маючи на увазі замітку про приїзд посла від мунтянського господаря під 24 червня.
9) Jen"o в Арадськім комітаті, на зах. границі Семигороду.
9) az kozak generalis.
10) Властиво-воно було більше подібне.
11) Очевидно-слова гетьмана про Ракоція, пор. зараз ниже.
12) Отже розмова пізніша.
13) Тим, що з Ждановичом, очевидно.