Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Грушевський Михайло Сергійович

Тому Шебеші й посол молдавського господаря рішили вертатися назад, Лілієкрона ж рішив чекати закінчення переговорів. Гетьман подав йому надію, що йому ще може вдатися вплинути на хана в інтересах шведського короля. Так Лілієкрона доносив свому королеві 12 (22) червня ⁷).

Взагалі перші вражіння Лілієкрони були досить оптимістичні. Приїзд шведських послів і їx запевнення, що шведський король вповні готов підтримати пляни і наміри козацького війська,-в сім менті коли ще невідомо було, що він властиво вийшов уже з гри,-очевидно підніс настрій в гетьманській кватирі. І гетьман і його канцлєр не жалували ріжних приємних перспектив, обіцянок і запевнень на шведську адресу. В постскриптумі до своєї першої реляції, зложеної в день приїзду, Лілієкрона описує, як після офіціяльних переговорів, під вечір (“після обіду”) “секретар Хмельницького” ще раз попросив його до канцлєра, бо гетьман велів себе перенести туди, щоб побалакати з послом в кругу

старшини. Наговорив йому ріжних приємних слів, випив кубок за зроровлє короля, сказав, що того дня приїхав другий московський післанець, з дорученнєм відтягти гетьмана від короля, обіцюючи йому великі гроші, коли він схоче обернути своє військо проти Шведів ⁸). Але гетьман, мовляв, відповів, що даремні сі заходи: він занадто цінить приязнь шведського короля, і посол може повідомити свого “вел. князя” (царя), що гетьман не тільки зістається вірним приятелем шведського короля, але як і раніше говорив і писав: коли вел. князь не дасть королеві сатисфакції за починені шкоди і не замириться, то гетьман з ними не буде далі підтримувати приязни: він хоче бути приятелем приятелям шведського короля і ворогом його ворогам. Кімната була повна старшини і козаків, завважає Лілієкрона, і гетьман кілька разів повторив се прилюдно. Тільки зараз, поки нема відповіди від Татар, він не може рішитись на що небудь, завважив гетьман. Але військо стоїть на поготові і може однаково скоро напасти на Москву як і на Татар; гетьман хоче тільки знати, де тепер пробуває король, і що діється в його армії ⁹).

Діялися в ній під сю пору річи дуже сумні, як ми бачили вище, і як би гетьманові було звісно, де обертався король, він мабуть говорив би инакше з його послами. Але вісти про вихід шведського війська ще не дійшли до Чигрина. А навпаки Лілієкроні казали, що Жданович у своїх реляціях дуже хвалив шведську армію: ласкаві відносини короля до нього і всього війська, приязні відносини між шведськими вояками і козаками, і сі відомости робили дуже приємний настрій на чигринськім дворі. На Ракоція ж, казали Лілієкроні, Жданович дуже нарікав,-ми сі нарікання вже знаємо; Лілієкрона каже, що вони викликали у гетьмана невдоволеннє против Ракоція, і се потверджує й Шебеші.

Примітки

¹) 18 (28) травня воєвода Стефан писав гетьманові-дякуючи за прихильні обіцянки всякої помочи против Татар, переказані недавно через воєводиного писаря: “Посилаємо листа від отця Данила, посла й. м. короля шведського,-його самого щоденно чекаємо, разом з иншими шведськими послами, заповідженими до Криму-як з того ж листа в. м. вирозуміти рачиш” -Акты Ю. З. Р. XI с. 726.

²) аz bucsmani еrd"on-може Кучманський?

³) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 287, переклад с. 294.

⁴) Также с. 301.

⁵) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 288 (пер. 294-5).

⁶) Тамже с. 290 (пер. с. 297).

⁷) Тамже с. 291 (пер. 297-8). Шебеші в своїм дневнику відзначає тільки: “22 (червня) був у гетьмана Хмельницького. 12 липня були на обіді у канцлєра Виговського, разом з шведським послом. 8 вкрадено у мене 200 талярів, обшиту хутром шапку і ланцюг від кінського убору”.

⁸) Данило також доносить, що за першим московським послом приїхав другий. Але з звідомлення Бутурлина не видно, щоб тоді приїхав хто небудь з Москви. Хиба якийсь незначний гінець, не так від царя, як від котрогось з пограничних воєводів.

⁹) Архив III. VI с. 293 (пер. 300).

ЛИСТ БРАНДЕНБУРЗЬКОГО КУРФІРСТА ПРИВЕЗЕНИЙ ДАНИЛОМ. ВІДПРАВА ПОСЛІВ ВІД ГОСПОДАРІВ І ПОСОЛЬСТВО ДО ЦАРГОРОДУ. ЗВІДОМЛЕННЄ ШЕБЕШІ, ЙОГО SUMMA LEGATIONIS, ЙОГО ЗАПИСКИ: ПОСОЛЬСТВА МОСКОВСЬКІ І КРИМСЬКІ, ПЛЯН ВІЙНИ З ТУРЕЧЧИНОЮ ЗА ПОМІЧЧЮ ШВЕЦІЇ І АНҐЛІЇ, ВІДОМОСТИ ЖДАНОВИЧА, ПЛЯНИ ПОДІЛУ ПОЛЬЩІ І КОЗАЦЬКІ ПРЕТЕНСІЇ НА ЗЕМЛЮ ДО ВИСЛИ, ПОСОЛЬСТВА ШВЕДСЬКІ, НІМЕЦЬКЕ ВІЙЬКО ГЕТЬМАНА, ПІДДАННЄ СТ. БИХОВА, ВІДНОСИНИ ПОЛЬСЬКІ І КРИМСЬКІ, ВІДОСИНИ ДО МОСКВИ, КОЗАЦЬКІ БУНТИ, ГНІВ ГЕТЬМАНА НА ВИГОВСЬКОГО ЗА ЙОГО ПРЕТЕНСІЇ НА БУЛАВУ, ВІСТИ З ЗАПОРІЖЖЯ, ПІСЛАНЕЦЬ ВІД РАЦА, ВТІКАЧІ-СЕМЕНИ, ЩЕ ВІСТИ ПРО ЗАПОРІЗЬКИЙ БУНТ.

Данило Калуґер крім доручень шведського короля привіз гетьманові також листа від бранденбурського курфірста-не знати чи за відомом шведського короля чи на власну руку. Бранденбурський курфірст в сім часі ще вважався союзником Шведів. Весь час зручно маневруючи між Яном-Казимиром і Карлом-Ґуставом і в залежности від обставин трактуючи то з одним то з другим, він при кінці попереднього року, по довгих торгах добився від шведського короля згоди на свої суверенні права в Прусії. Се була його головна мета, яку поставив він собі; використовуючи суперництво Яна-Казимира

і Карла-Ґустава. Осягнувши її договором в Лабієві (Labiau) 20 листопаду, курфірст завів переговори з Яном-Казимиром (за посередництвом Лізолі) і в січні 1657 р. запропонував замиреннє під умовою, що Польща признає йому те, що признав шведський король: суверенність його влади в Прусії і скасованнє васальної залежности від польського короля з титулу сього володіння. Коли одначе прийшли відомости про наступ на Польщу Ракоція з козаками, курфірст перервав ci переговори, і очевидно став і собі шукати звязків з козаками, щоб увійти в нову ліґу. Про се знаходимо згадку в листі гетьмана, висланім з Данилом Калуґером-його недавно знайдено в пруськім державнім архіві, і поки що він являється єдиним документом сих зносин ¹).

“Наясніший елєкторе Св. Римської імперії, пане і приятелю найшановніший. Ніхто не може мати сумніву, що як найсмачніша присмака нам коштує, коли замісце розкішного обіду дістаємо від когось свідоцтва приязни і щирої прихильности. Бо се привілєґія приязни, що вона не робить уйми навіть і кільком контраґентам, коли рівно розділює між ними гонори і вигоди. Тому так уганяють за нею і здобувають всякими заходами-особливо приязнь правдиву і щиру. Ми від вашого елєкторського в-ва вже й раніш мали гойні запросини до приязни, але ще більше відданими і прихильними до в. вел. зробив єси нас, коли й нинішнім (писаннєм) нас до того побудити не занехав. Як нам се було приємне і учинне,-нехай і в. вел. переконається з того, яких нас матиме готових до послуг, на кожне навіть незначне дорученнє чи заклик. Віддавши таким чином подяку за пропоновану останнім листом приязнь, свідчимо нашу безсумнівну любов в. вел. і обіцяємо добровільно і невимушено не облишати в. вел. в ніякій потребі, а показати і неприятелям в. вел., яких прихильників в. вел. в нас має. Нехай буде певен (в. вел.), що се приреченнє наше буде сповнене вірно, бо Нація Наша ²) тим способом звикла здобувати собі приязнь, коли тільки переконується, що друга сторона не прийме їх невдячно. У всім покладаємось на докладне оповіданнє пана Данила: він усе потрібне ширше оповість і не промине нічого з нашої готовности. Ми ж поручаючись покірно щирій ласці в. вел., благаємо у всеблагого Господа міцного здоровля в. в-ву і щасливих літ. Дано в Чигрині 21 червня 1657 р. В. елєктор. величности зичливий приятель, до послуг готовий Б. Хмельницький гетьман війська Запорізького”.

Коли сей лист писався, 1 н. с. липня, “великий курфірст”, вважаючи на вихід шведського короля з Польщі на війну з Данією, відновив переговори з польським королем, бажаючи своєчасно “вийти з гри”-як йому радили його польські кореспонденти, і в серпні, скоро після смерти гетьмана, був готовий начерк трактату, котрим курфірст, за ціну звільнення з васальства, обіцював уже Польщі військову поміч против Швеції. Можливо, що від Бєньовського гетьман мав відомости про можливість такої зміни; але політичний звязок з курфірстом через те не тратив ваги в очах його і старшини.

Гетьман виправляв з сим листом Данила-мабуть разом з послами обох господарів і з своїм посольством до Царгороду-про се довідуємося з листу гетьмана до воєводи Щербаня, з 18 (28) липня ³). Гетьман повідомляє, що він все військо скликав до табору, для охорони від Татар, вислав свого посла до хана, і що він довідається про його наміри, на підставі того уложить дальший плян; висловлює надію, що хан послухає його порад і занехає ворожі пляни против його союзників. Зрештою про все що довідається про Орду, і які вісти будуть з Царгороду, обіцяє повідомити. Лист держаний взагалі в тоні спільної боротьби в інтересах православної віри против мусульманського світу.

Переходимо до відомостей Шебеші.

Сим разом маємо від нього чимало. Крім цитованого вище дневника його подорожі заховалась його реляція, вислана князеві в останніх днях червня н. с., і потім кілька записок з його довгого чигринського побуту-від 20 червня до 16 серпня н. с.; вони писані здебільшого без днів і не приведені до ладу ⁴), містять всяку всячину, що доводилось Шебеші чути-на жаль часто без зазначення, від кого саме і коли. Се зменшує їх вагу, хоча ясно, що сі вісти і розмови походять головно від Виговського. В кождім разі вони інтересні, як відбиттє того, що говорилося тоді в Чигрині,-хоча б для “дипльоматичного вжитку”, а дещо таки й незвичайно інтересне, так що я вибираю все інтересніше, дещо систематизуючи сі розкидані звістки, підбираючи матеріял разом, пропускаючи деякі незрозумілі місця. Записки мають характер сирового неупорядкованого матеріялу. Подекуди фрази недокінчені, або записані на стільки “для себе”, що їx не можна зрозуміти. Надаючи велику вагу свому матеріялові, досі не заведеного до нашого історичного обігу-хоч опубліковано його вже більш як півстоліття, я крім перекладу спорядженого віденським спеціялістом-перекладчиком, звернувся до відомого мадярського історика проф. Домановского, щоб він доручив якому небудь будапештинскому спеціялістові зробити другий переклад для контроля, що він і зробив ласково, сам його провірив і виправив. За всім тим дещо таки лишається неясним.