Історія України-Руси. Том 9. Книга 2
Шрифт:
Посли відповіли, що Кикин се цареві доніс, і коли гетьман про се королеві писав, нехай він їм тепер про се розповість: кого посилав, які вісти його післанці привезли, коли король відписав-нехай їм грамоту віддасть; а які були з шведської сторони порушення договору, тому у них єсть реєстр (очевидно на той випадок, як гетьман буде про се писати до шведського короля). У московського ж уряду такі відомости про зносини гетьмана з Шведами (вже наведені нами вище): гетьман Павло Сапіга говорив стольникові Нестерову, що у гетьмана Хмельницького були посли шведського короля, і 17 лютого такий післанець їхав через Слуцьк до Прусії, і його литовські люде зловили і привезли до Сапіги до Берестя з листом Хмельницького: там гетьман запевняв короля в своїх добрих почуттях-чекає мовляв шведських великих послів,
Сим єхидним завважаннєм посли хотіли виявити, наскільки вони добре поінформовані-можуть слідити і слідять за всіми нельояльними зносинами гетьманського двору з шведським. Говорилося в переддень приїзду до Чигрина Лілієкрони, і Виговський з свого боку, а московські посли з свого, ведучи сю розмову очевидно мали на гадці сей завтрашній приїзд. Отже Виговський на се оповіданнє відповів:
“Гетьман посилав до шведського короля з листом козака Дорошенка, але він не міг проїхати, бо в кількох місцях Ляхи були в великім числі, тому він вернувся. А тепер гетьманові й нам стало відомо, що йдуть від шведського короля його радники (думные люди) і скоро мають бути в Чигрині. А що Сапіга казав, ніби гетьман в листі ,підкріпляв увЂреніе свое', то казав се на ссору: в листі того не було, а написано було про стару приязнь, як ще за королеви Христини були зносини, щоб з двох сторін посполу воювати короля і Ляхів і всю Річпосполиту”.
Посли ще раз покликали Виговського до щирої служби цареві, щоб запевнити собі ласку царську, і на сей многозначний заклик до сугубої відвертости він відповів такою характеристичною заявою:
“Я великому государеві вірний підданий, служу всею душею, гетьмана і полковників укріпляючи відвожу від усякої шатости. На знак своєї щирої служби я тепер женився з донькою Богдана Стеткевича, у котрого на ґрунтах в Орші побудовані Кутеїнські монастирі. Хочу просити милости вел. государя, щоб дав мені й жінці моїй маєтности її батька Богдана, за стародавніми привилеями, а я вел. государеві вірний підданий до кінця життя мого: як зачав служити і працювати, так працюватиму невідступно. Иншій шляхті, яка цар. в-ву й не служила, була така царська милость і жалуваннє: й. цар. вел. велів їм володіти маєтностями за королівськими привилеями”.
Се було досить виразна ціна писаревої служби, але посли, не мавши в сій справі виразної директиви, не пішли далі загальних запевнень, що цар за всяку заслугу милостиво жалує, а натомість доручили писареві вистаратися у гетьмана нову авдієнцію, аби він вислухав инші справи, а на те що було йому сказано в першій розмові, “учинив відповідь совершенну”. Писар “відклонившися звичайно” пішов з тим до гетьмана 22).
Примітки
1) їх звідомленнє, дуже інтересне, писане дуже докладно, на жаль не заховалося в цілости; початок його надруковано в Актах Ю.З.Р. III с. 554 дд., докінченнє, з иншого списку тамже т. XI с. 81 дд., але все таки богато бракує.
2) Гетьман чи гетьманич? з тексту не ясно.
3) Промови записані в звідомленню то в першій то в третій особі, я перевожу першу для одностанности де можна.
4) Акты III с. 558-561.
5) Тамже с. 563-4.
6) “и зычимъ того, абы”... дяк старався записати автентичні слова.
7) Завоюваннєм себто, а не вибором.
8) Тамже с. 564-5.
9) “в свои, великого государя Малыя россіи войска Запорозкаго городы”. Складна формула.
10) Тамже с. 566-7.
11) Се місце відповіди гетьмана особливо лихо перекладене в московськім звідомленню. Загальний зміст досить
12) Акты III с. 568.
13) Тамже с. 568-9. Дальше я подаю промову гетьмана можливо близько до Бутурлинового звідомлення, тільки переводячи з третьої особи на першу.
14) “Над ним, гетьманом і надо всЂм войском Запорожским учинул было немилосердіє свое”-з контексту ясно, що сі слова вжито для чемнішого виразу замісць того щоб сказати виразно, що цар слово зломив (зрадив) і договору не додержав.
15) Тут гетьман очевидно розумів головно події 1650 року-як він не пристав до походу на Москву і відвернув Орду, справивши замісць Москви на Молдаву.
16) Акты III с. 569-540.
17) “говориш с большими пыхами невЂдомо по какой мЂрЂ”.
18) “был добрЂ низок и к нам держал любовь свою большую”.
19) “трудности ради належащіе на мнЂ”. Яка шкода, що все се в перекладі.
20) На московські поняття річ не пристойна.
21) Акты ЮЗР III с. 570-1.
22) Тамже с. 571-3.
ПРИЇЗД ЛІЛІЄКРОНИ І ШЕБЕШІ-ВИВІДИ ПРО НИХ БУТУРЛИНА І ТОВ., АВДІЄНЦІЯ БУТУРЛИНА 23 ЧЕРВНЯ (3 ЛИПНЯ), ЗГАДКИ ПРО КАМПАНІЮ 1655 Р., ЖАЛІ НА НЕЧАЯ, ПОЯСНЕНННЯ ПРО ВИБІР ЮРКА ХМЕЛЬНИЧЕНКА, СПРАВА ОСЕЛЬ ДЛЯ КИЇВСЬКИХ СТРІЛЬЦІВ, УТЕЧІ МОСКОВСЬКИХ ПІДДАНИХ НА УКРАЇНУ. ВІДПРАВА БУТУРЛИНА.
Тим часом другого дня, 21 н. с. червня, “послЂ обЂда в вечернях” приїхав до гетьмана післанець від шведського посла і зараз же був прийнятий у дворі гетьмана, і з ним понесено дарунки гетьманові: оправне сідло, чепрак і меч (колчер)-як довідалися московські посли. Оповідали їм гетьманські челядники, що сього післанця вислав перед собою великий шведський посол, що стоїть в 6 милях від Чигрина. Гетьман вислухав його промову лежучи, велів подарки прийняти і зараз його відправив. Другого дня приїхали самі посли: від шведського короля і від Ракоція (їхали вісім тижнів!) Стрічав їx за дві верстви від Чигрина писар і осавул. Шведський посол був зараз же у гетьмана, а після нього посол Ракоція, але не їли у гетьмана (московські посли очевидно пильно слідять за сими подробицями-кого з більшою честю прийняв гетьман: їx чи тих).
Московські посли розпитували у челядників, з чим ті посли приїхали, що говорили гетьманові, і що той оповідав. Челядники казали, що були тільки етикетальні фрази (о отданім поклону и о поздравленіи), і не відомо, з чим приїхав шведський посол, а Ракоцій з-часта послів присилає-“щоб іменуватись йому королем польським”.
Тоді Бутурлин і дяк послали до підлисків гетьманської канцелярії: до Остафія Федцковича і Захара Миськовича, довідатися що було на авдієнції і що є в листах? Обіцяли за те царську милость і дали наперед по 2 пари соболів. Підписки сказали, що Ракоцій прислав з тим, щоб йому іменуватись королем польським і венгерським. Воєвода волоський і мунтянський нагадують гетьманові, щоб їх охоронив від наступу турецького і татарського: вислав напротив свої війська, щоб не допустити до землі Волоської і Мунтянської, не дати зруйнувати. А з чим прийшов шведський посол, того ніяк довідатися не можна: при гетьмані він нічого не говорив, а з писарем розмовляв сам на сам, промов не записувано, товмача не було: говорив з писарем латинською мовою.
Бутурлин і ВасильМихайлів попросили прийти самого писаря, і спитали про все: “Объяви подлинно”. Писар сказав: що від Карла-Ґустава приїхав його підскарбій Лілієкрона, з вірчим листом. На переговори гетьман відіслав його до нього, писаря. Писареві Лілієкрона сказав, що Карло-Ґустав прислав його для приязни і любови з гетьманом і військом Запорізьким: побачивши промисел, мужність і перемогу Запорізького війська над Поляками захотів він бути й собі “в приязни, дружбі і любови з гетьманом і з усім військом Запорізьким” 1).