Тінь попередника
Шрифт:
Кірінскі замислився. Асистент, на його думку, був надто молодим для відповідальної посади й, до того ж, не дуже розумним. Але тепер він казав переконливі й слушні речі. Сам лише факт офіційного запиту до банку генетичних даних уже міг зацікавити усюдисущих нишпорок Джи Тау. І якщо цей нерозпізнаний організм (не допусти Бог Предків!) направду є клоном якоїсь посвяченої жриці із Знаючих…
— На ній не було знаків? — старий лікар провів пальцями вздовж скронь.
— Знаків, док?
— Символів на шкірі, татуювань, малюнків?
— Ні. Не було, — похитав головою Мангус і спробував зазирнути в темні зіниці цивільного медика.
Той відвів погляд. За вікном руде
— Я відправлю ваш звіт на Нолу зранку, — прийняв рішення Кірінскі. — Так, відправлю. А також відправлю його копію до місцевої резидентури Джи Тау. На обидві адреси моїм особистим кодом. Ось так, колеґо… А тепер ідіть додому, Мангусе. Відпочивайте. Нам обом потрібно відпочити. Сьогодні у нас був важкий день.
Резиденція Шекана,
планета Сагунт (7КВ18:а2),
Система зірки Капели.
9 семпрарія 416 року Ери Відновлення.
Серпаті піскові дюни впритул підступали до пірамідальних веж резиденції Шекани. Пустеля підкралася аж до стін, засипала підніжжя споруд і з'їла частку їхньої вертикальної величі. Але того, що залишилося, було достатньо, аби людина відчула себе комахою на тлі сіро-бурих металевих бастіонів Шекани.
Її побудували у третьому столітті Ери Відновлення, коли Стара Імперія перебувала на вершині адміністративної і фінансової могутності. Колись ґраційно-витончена резиденція солархів [4] і намісників тепер скидалася на древню фортецю, споруджену велетнями й забуту на краю порохнявого світу.
4
Соларх — від слів «соларіс» — сонячний і «архе» — початок. Напівофіційний титул правителя кількох колоній, що відносяться одної планетної системи.
Але зовнішня потертість не перекинулася на внутрішні інтер'єри Шекани. Обличковані сірим і темно-зеленим гранітом зали, бронзові колони і сапфірові плафони ряхтіли відблисками на бездоганному поліруванні, як і в часи тих грізних володарів, чиї зоряні каравани першими досягли розсипів білих сонць Поясу Гулда [5] . Іридієва статуя імператора Сіорана Першого прикрашала стометровий марш малахітових сходів, що вели до Приймальної зали, здатної вмістити п'ятдесят тисяч імперських підданців. Споряджені швидкісними монорельсами тунелі прямували звідси до захищених від пилових ураганів підземних стартів. У кращі дні резиденції зі стартових майданчиків космодрому Шекани транспортні човники щодня злітали до орбітальних баз і портів. Туди ж, у свою чергу, швартувалися величезні вантажні кораблі з сировинних колоній, які забезпечували тримільйонне населення Сагунту всім, чого не виробляли місцеві фабрики молекулярного синтезу.
5
Пояс Гулда (Gould Belt) — найближча до Землі область, де утворюються молоді зірки (розмір 650—2300 світлових років). Має форму витягнутого тору, нахиленого на 20 градусів до площини галактичного екватору.
Тепер, коли доба Сіорана стала леґендою [6] , резиденція отримала нове призначення. Тут розмістили арсенал і резервний командний пункт Дев'ятого флоту, однієї з другорядних космічних армад Нової Імперії. Війна з ящерами обійшла цей сектор стороною, і його стратегічне значення було, врешті-решт, визнано непереконливим. Лише сімсот десять представників земної раси мешкали тепер у неозорих лабіринтах Шекани. Перший за владою із цих семисот десяти стояв тепер біля панорамного вікна Головної вежі й спостерігав схід Капели — місцевого сонця, яке на стародавніх земних картах називалось Альфою Возного. Золотий диск повільно й велично сходив на небосхил лимонного кольору. Під його променями спалахували шафрановим блиском далекі дюни. Нічне туманне марево боязко колихалося, готове будь-якої миті відстрибнути до західного обрію.
6
Див. Додатки 1 і 4.
Того, хто стояв біля вікна, завжди дивувала ця миттєва зміна кольорів, цей стрімкий перехід від нічної мерехтливої невизначеності до чітких, різаних кордонів між світлом і тінню. Він ще раз кинув оком на зміїсті рельєфи сагунтського піскового океану і відвернувся від ранкової панорами. Біля гранітної колони в очікувальній позі застиг офіцер його особистої охорони. Красивий екземпляр невизначеної статі, напівюнак-напівдівчина. Андрогін. Продукт найостаннішого зиґзаґу армійської моди. Золотаве світло Капели обливало сіро-сталеву уніформу андрогіна, грало всіма відтінками жовтого на металі нарукавних значків, на плечовому ковпачку зовнішнього комунікатора, на сріблястому канті короткої орденської планки.
— Сіре, поряд із вікном можливості систем ворожого проникнення зростають на кілька порядків, — нагадав офіцер. Голос у нього був радше жіночим. Він (вона) ускладнив (ускладнила) форму попередження винятково заради надання словам додаткової ваги. Саме так рекомендували доповідати адміралам глибокі знавці імперського військового етикету.
Адмірал не підтримував цих забобонів. Він відповів:
— Я знаю.
— Сіре, в мене є для вас кілька важливих повідомлень. Найближча «червона зона» перевірена і підготовлена для доповіді.
— Добре.
Вони пройшли в дальній кут кімнати й зупинилися там, де невелика ділянка підлоги була обведена яскраво-червоною лінією. Звідкись ізгори на військових зійшло тихе гудіння. Напівпрозора завіса силового поля надійно відділила захищену зону від решти світу. Тепер системи технічного шпіонажу Служби Запобігання втрачали шанс підслухати доповідь андрогіна.
— Ось цього інсайдера, сіре, технічна контррозвідка флоту знайшла чотирнадцять стандартних годин тому, — повідомив (повідомила) офіцер, протягуючи адміралові прозорий прямокутний блок розміром у чверть долоні. В глибині прямокутника можна було роздивитися комаху завбільшки з плодову мушку.
— Його функції?
— Це малопомітний мобільний центр керування групою більш простих мікророботів. Дуже досконала модель. Керуюча частина його мозку змонтована на поверхні ванадієвих сфер діаметром у кілька сот атомів. Схема з'єднана з нейронами мікроскопічного паразита в кишківнику цієї комахи…
— Лейтенанте, мене цікавлять не технічні деталі, а повний перелік завдань, які можна вирішувати за допомогою цього інсайдера.
— Сіре, ми ще не вивчили всіх його можливостей.