Тінь попередника
Шрифт:
Незважаючи на відчайдушний опір меншості з представників Випереджуючих планет та аристократичних кланів, Сенат прийняв рішення об'єднати обидві наступні постанови і спеціальний закон в одному пакеті для голосування. У другій із цих постанов представникам Дому Ойзеле назавжди відмовлялось у праві на трон. Третьою постановою і спеціальним законом «Про виняткові імператорські прерогативи» монарша влада передавалася Тесленові без права заснування ним власного правлячого Дому.
Сенатори завмерли в очікуванні результатів голосування. А ті затримувались — Президія
— Ви що, колеґо, маєте сумнів у тому, що великий Теслен стане нашим законним імператором? — посміхнувся Камов, спостерігаючи, як його сусід-альфієць вкривається від хвилювання рясним потом.
— Це я так радію за великого адмірала, — знайшовся представник Альфи Альфи. — 3 дитинства, знаєте, прію, коли щиро тішуся за достойну людину…
Нарешті на екранах з'явилися результати голосування. Сто дев'ять сенаторів підтримали пакет, чотири проголосували проти і одинадцять утрималося. Залою пробігли спалахи оплесків.
Двадцять шостий Суверен Зоряної Імперії Еарлан III звернувся до Претора Президії з проханням надати йому слово. Імператорові було що сказати своїм підданцям.
Плато Поланського,
планета Фаренго (9КВ97:2),
система зірки Таліс.
26 октомбрія 416 року Ери Відновлення
Ті п'ять кілометрів, що відділяли місце посадки скеґера від провалля, люди долали з межовим напруженням сил. У деяких місцях їм довелося переходити через цілі озера пилу, дрібного і летючого, наче попіл. Пил легко підносився в повітря, сідав на комбінезони, на блискуче хутро морліфів і на кольорові панцирі кіборґів. А потім від найменшого руху злітав знову, утворюючи навколо колони щільну й рухливу хмару. Пил забивався до фільтрів, заважаючи дихати, скрипів у бганках одягу і не відпускав ноги, занурені до його споконвічного лігва. Пиловий шлейф, якого було видно навіть у темряві фіолетової фаренгійської ночі, тягнувся за ними на декілька кілометрів. Транспортних роботів час від часу доводилося звільняти з пилових пасток, де вони, сівши на пузо, безпорадно ворушили кінцівками.
Коли колона досягла розлому, на східному обрії бліде багряне ґало вже відступило місце світанковому пурпурові. До сходу червоного диску Таліс залишалося менше стандартної години. Ніби супроводжуючи появу червоного сонця, над горизонтом завис один із двох місяців Фаренго — тьм'яно-шафранова Пайоніра. Відразу посвітлішало і в сяйві місяця попереду виникло пасмо спадистих пагорбів. За ними, наскільки пам'ятав Вольск, був розлом і, можливо, діра, що вела до печер. Першими на пагорби видерлися «павуки» і морліфи.
— Ось вона — діра! — Некіч показав Вольскові на екран свого комунікатора, який відображав у реальному часі все, що потрапляло до поля зору панорамних камер кіборґів. Там було видно темний зиґзаґ тектонічного розлому і ще темніше жерло діри. Раптом один із індикаторів приладу мигнув червоним.
— Я слухаю, Шермо, — капітан перемкнув комунікатор на кодований канал. Що саме сказала лідерка капітанові, Вольск не розчув.
Некіч дав знак колоні зупинитися. Потім повідомив команді:
— Морліфи сказали Шермі, що он там, — він махнув рукою в бік пагорбів, — вони знайшли щось незвичайне. Шерма наказала нам поки що не наближатися до діри. Ми будемо чекати на неї і на того Махоніко. Вони вже сюди їдуть.
— А «павуки» навіщо? — спитала Вей. — Нехай вони подивляться на це «незвичайне».
— Не поспішай, жінко, — порадила Овіта.
Некіч із здивуванням подивився на Знаючу, але нічого не сказав. Він набрав на пульті керування числову комбінацію. Зображення на екрані сіпнулося, потім там з'явився силует морліфа.
«Це Дорс, — визначив Вольск. — Вона масивніша за Дунса і морда в неї товстіша».
Дорс причаїлася над дальнім кінцем розлому й уважно роздивлялась (або обнюхувала — розібрати було важко) предмет, подібний до скельного уламку. Капітан збільшив зображення. Тепер стало зрозуміло, що це не камінь, а частина напівзруйнованого механізму.
— Що скажете, Вольск?
— Фраґмент ротора якогось землерийного механізму.
— Це наша техніка?
— Себто?
— Техніка нашої раси? Людська техніка?
— Судячи з форми ротора, так.
— У нас були попередники, — завважила баронеса.
— Експедиція Анволі, якщо вірити Шермі, у цьому районі не працювала. Отже, це або техніка Нурасова, або ж з «Атону», — припустив техноархеолог. — На роторі мають бути заводське маркування і логотип. Якщо вони не збереглися, я, за конструктивними особливостями, спробую визначити час і місце виготовлення деталі. Мені згадується, що радник Гело казав про ще два безпілотники, які нібито літали до Фаренго і висаджували тут кіборґів. Може, це їхні фраґменти?
— Було би цікаво знати, хто ж пробив діру до Лабіринту, — сказала Вей.
— Побачимо, — буркнув капітан.
Не минуло й двадцяти хвилин, як на півдні з'явились габаритні вогні землерийного кіборґа. Шерма і Махоніко, помітивши колону, зістрибнули з його вантажної платформи. Вольск завважив, що партизанка встигла змінити захисний комбінезон на легкий біоскафандр.
«Цікаво, а для решти також передбачили захисні засоби?» — подумав археолог.
— Що там знайшли морліфи? — Шерма виглядала стурбованою.
— Там, у розломі, лежить артефакт, — доповів Некіч. — Вольск вважає, що це ротор землерийного робота однієї з попередніх експедицій.
— Треба його оглянути, — Шерма першою рушила до пагорбів. Колона, піднявши свіжу пилову хмару, потягнулась за лідеркою.
Те, що на екрані здавалося дірою, насправді виявилось солідним тунелем. Навіть тепер, після кількох століть вітрової ерозії, його штучне походження не викликало сумнівів. У гранітній підошві плата Поланського хтось прорізав похилий прохід. Археолог уважно оглянув уламок великого ротора, кинутого недалеко від тунелю. Уламок вкривали бурі нашарування, і лише ріжучі поверхні фрези блищали під променями прожекторів, ніби щойно виготовлені.