ТАРС уповноважений заявити…
Шрифт:
— Де живуть його родичі? — запитав Константинов і зразу ж подумав, що Коновалов ще не встиг про це дізнатися, — було мало часу, запитав просто для того, щоб дещо підказати полковникові, порадити.
Але Коновалов, сивуватий, кругленький, трохи нахилившись уперед, факірським жестом вихопив ще один аркуш і став читати:
— Дядько, Цизін Марко Федорович, живе в Оттаві, працює вантажником на бойні, а тітка, Цизіна Марта Генріхівна, прибиральниця в готелі.
— Як вони туди потрапили?
— Після війни; їх німець туди загнав.
«Фраза
— Ще одна довідочка, ознайомтесь, будь ласка, товаришу генерал.
— Коли ж ви встигли? Часу ж було зовсім мало.
— Ех, Костянтине Івановичу, мене за те й на пенсію відтирають, що молодим, мовляв, спокою не даю.
— Разом на пенсію підемо, — пообіцяв Константинов і спіткнувся на першій же фразі довідки:
«Жигулі», державний знак 72–21, належать громадянці Вінтер Ользі Вікторівні, 1942 року народження, єврейці, безпартійний, дітей не має, чоловік, Зотов Андрій Андрійович, працює в Луїсбурзі».
Константинов швидко підвівся з-за письмового столу, відімкнув сейф, перегорнув сторінки, щойно залишені Проскуріним, відклав одну, схилився над нею, дмухнув погаслою сигарою, знову запалив її, навіть не помітив, як полум'я запальнички спалило брунатне листя з лівого краю, і спитав Коновалова:
— У вас про Вінтер більше нічого немає?
— Нічого, товаришу генерал.
— Спасибі, Трохиме Павловичу.
— Дозвольте йти?
— Так, будь ласка. Про Вінтер забувати не слід.
… Підстави для цього були: старший науковий співробітник кон'юнктурного інституту Ольга Вікторівна Вінтер була допущена до секретних документів, пов'язаних, зокрема, з становищем у Нагонії, бо темою її кандидатської дисертації була проблема проникнення на африканський континент багатонаціональних монополій.
— І якщо вам не важко, — попросив Константинов, — спробуйте роздобути для мене її дисертацію.
… За півгодини повернувся Проскурін. Константинов глянув на нього з-під окулярів.
— «Міжсудремонт» веде переговори про ремонт наших торгових кораблів, які вирушають у міжнародні рейси. Підтримують ділові зв'язки з НДР, Великобританією, ФРН, Югославією й Францією. Директор контори Єрохін автомобілем не користується, а його заступник, що займається африканськими рейсами, Шаргін Євгеній Никифорович, має «Волгу». Парамонов порається біля неї сам, робить профілактику, дістав нові покришки, здається, з шипами.
— Все?
— Ні, не все. Шаргін, хоч і не має допуску до секретної інформації, однак часто буває в Міністерстві зовнішньої торгівлі. Його брат, Шаргін Леопольд Никифорович, закуповує техніку, не раз виїздив за кордон, до Луїсбургу літав тричі. Серед партнерів на переговорах був Джон Глебб, що ним ви цікавитесь.
— Ми, — поправив його Константинов. — Ми ним цікавимось. І ви в тому числі. Спостереження за Парамоновим, я гадаю, треба підсилити. Цизіна слід проаналізувати. Хто це зможе зробити?
— Думаю — Грсчаєв.
— Чому?
— У вас є заперечення проти його кандидатури?
— Нема. Нехай подивиться. Тільки, звичайно, дуже обачно.
— Гаразд.
— Ольга Віитер входить до «звуженого кола»?
— Так. Але я, Костянтине Івановичу, маю намір її вилучити. Жінка вона, правда, язиката, різка, але всі, хто її знає, кажуть, що вона чудова людина.
— А що ви можете сказати про її чоловіка?
— Її чоловіком мої люди не цікавились.
— Але ж її чоловік — Зотов. Він сидить у Луїсбурзі. І займається, зокрема, поставками до Нагонії.
— Он як… Значить, мережа? Зотов — Вінтер — Парамонов?
— Зотов — там, Вінтер — тут, а Парамонов — передає інформацію? Ви так уявляєте собі цю мережу?
— Теоретично така мережа цілком можлива… Елегантна навіть, я сказав би… Та Стрельцов уже придивлявся до Вінтер, розмовляв про неї із знайомими — всі в один голос запевняють: хороша людина. Невже так спритно маскується? А втім, якщо мережа існує, вона повинна грати, змушена, точніше кажучи…
Константинов слухав Проскуріна замислено, крутив у руках олівець, а потім спитав:
— Вінтер ще й досі їздить на корт? Славін повідомив, що вона прекрасно грала в теніс там, у Луїсбурзі. Корт — чудове місце для зустрічей з різними людьми…
— Про теніс ми не з'ясовували, Костянтине Івановичу.
— Я дуже прошу вас з'ясувати це. Та ще поцікавтеся, до вона грає? В якому товаристві? «Спартак», ЦСКА, «Динамо»? З ким грає — теж цікаво.
Через дві години Проскурін доповів, що Ольга Вінтер грає на кортах ЦСКА. Серед її партнерів був заступник начальника управління, відповідальний працівник Держплану й Леопольд Шаргін, з Міністерства зовнішньої торгівлі.
«Славіну.
Повідомте все, що у вас є про Ольгу Вінтер, дружину Зотова, — контакти, інтереси, моральне обличчя. З'ясуйте, з ким вона грала в теніс, де? Чи були в неї постійні партнери, якщо були, то хто саме. Хто допомагав їй збирати матеріали для дисертації?
Центр».
«Центр.
На думку людей, які знали Вінтер, вона виявляла великий інтерес до американського проникнення на Африканський континент. Матеріали для дисертації збирала в бібліотеці парламенту, а також у прес-центрі посольства США. Хто саме допомагав їй у прес-центрі, поки що з'ясувати не вдалося. В тенісі у неї не було постійних партнерів. Кілька разів вона грала на кортах «Хілтона» з дружиною британського консула Керолайн Тізл, жінкою років тридцяти, дочкою генерала Геймлорда, який забезпечував зв'язок між МІ-6 і ЦРУ в 1949–1951 роках; грала також із Робертом Лоренсом, представником «Інтернейшнл телефонію). Вважають, що Вінтер поїхала до Москви, бо закохалася в Дубова, кандидата економічних наук, строк відрядження в якого закінчився півтора року тому.
Славін».