Темна вода
Шрифт:
— Все ясно! Попалися, пацани! Руки вгору, козли смердючі! Друга серія буде!
— Глуши мотор! — гукнув Лютий. — Глуши, побазаримо! Чого треба?
— Ти не впізнав мене? — Мельник завернув човна ще на одне коло.
— Ми тебе не добили, сука!
— Ось зараз про все поговоримо! Давайте до берега, синки, поки я вас не покупав! Е-гей! Тут, кажуть, дна немає!
— То й що?
— Я витягати не буду! Ви мене купали, тепер я вас хочу! Давай, Лютий, давай! Греби до берега!
Мельник закінчив одне коло і повернув стерно так, аби зайти на третє.
У ревіння мотору раптом увірвався новий звук — постріл. Сидячи на кормі, Коля Череда тримав
— Кидай, придурок! Менше дадуть! — вигукнув він.
— Нічого не дадуть! Я тобі зараз дам! Уб’ю гада! — у вигуках Череди чулася істерика, і з досвіду Віталій знав: такий сам не зупиниться.
— Лютий, не дурій! Тримай свого снайпера! Гірше буде!
— Кому? — голосно запитав Лютий, а Череда вже ловив човен супротивника на мушку. Єдиний вихід — рухатися, спробувати втекти від кулі. До того ж зараз повинна наспіти допомога. Ситуація виходила з-під контролю, цей варіант вони не передбачили, і тому Мельник сподівався — рятувальники, побачивши, що діється, кинуться на допомогу негайно. Правда, один Чабан на своєму човні проти чотирьох відморозків навряд чи щось зробить. Моруга на березі, і в цю хвилину користі від нього немає. Але Мельник вірив — здорові сильні хлопці почнуть діяти за обставинами. У нього самого була перевага — в будь-який момент він міг протаранити і перекинути один із ворожих човнів.
Постріл. Другий. Третій.
Яка куля пробила гумовий борт, Мельник не знав. Почув лише сильний свист, з яким із човна почало виходити повітря. Він машинально повернув стерно, відпливаючи подалі від противника і ближче до середини затону. Дно човна почало швидко просідати. Над головою свиснула ще одна куля — Коля Череда не на жарт захопився стріляниною.
Лівим бортом човен черпонув води. Ще мить — і нею захлинувся мотор. Віталій не зчувся, як незграбно посунувся у воду. Завалився в неї боком, тут же вирівнявся і буквально відчув під собою безодню. Саме безодню — знизу тягнуло порожниною і холодом. Це не те відчуття, коли під час купання запливаєш на глибину і перестаєш відчувати дно під ногами. Бо там знаєш — можна повернутися і знайти дно. Тут, у темній воді Тихого Затону, Мельника відразу охопило відчуття безнадії.
До того ж його враз скував холод — видно, він утрапив у холодну смугу цієї води.
Човен із бульканням пішов на дно. Мать твою, де ж рятувальна команда?
Не встигнуть. Човни стрімко насувалися на Мельника з двох боків. Лютий погрозливо виставив перед собою довгу палицю із гострим гачком спереду, Череда махав пістолетом, Кора і Малий щось вигукували.
— Назад! Стояти! — почулося десь далеко позаду в тумані. Це Чабан нарешті розібрався в ситуації і мчав на допомогу. Тільки Мельник раптом відчув — не встигне. Ці четверо відморозків встигнуть утопити його раніше. Вони готові до цього і їм це нічого не коштує.
Раптом щось сталося.
Човен, на якому пливли Лютий із Чередою, несподівано хитнувся на воді. Так, ніби хтось чи щось сильно штовхнуло його знизу.
Наступної миті човен став дибки. Люди завалилися на правий борт і моментально опинилися в воді, перевертаючи його. Лютив ще стиг відплисти, а Череду накрило з головою.
Човен, у якому пливли їхні приятелі, ніби сам розвернувся на воді. З рук Малого випали весельця.
Мельник відчув біля себе під водою якійсь рух.
Щось велике і слизьке на мить торкнулося його ноги.
А потім зникло під ним, у бездонній чорній глибині.
У кількох метрах від Віталія бовталися в воді і гукали на допомогу ті, хто менше хвилини назад збирався його вбити. З туману на них уже швидко сунув на човні Микола Чабан. Побачивши підмогу, Малий швидко нахилився, намагаючись виловити з води хоча б одне весло. Це йому вдалося — друге плавало далі відстані простягнутої руки. Малий почав гребти, прямуючи до берега, Кора активно допомагав йому руками. Човен лиш крутився на місці. Тим часом Чабан уже підплив до місця сутички, оцінив обстановку і одним поштовхом весла опинився біля Мельника.
— Слава Богу! — процокотів Віталій зубами, хапаючись за борт. — Ми як домовлялися?
— Я чекаю, поки вони почнуть тебе топити.
— Правильно, а вони що почали?
— Стріляти. Про такий варіант ми нічого не говорили. Заруба звелів виконувати твої інструкції, ось я і сиджу, чекаю — раптом так треба.
— Треба, треба... Своя голова для чого? — Мельник обережно, аби не перекинути човен діда Івана, забрався всередину. — Вашому транспорту хана.
— Нічого. Дай нам цих маромоїв до берега доставити. Там ми їм пояснимо, куди не треба стріляти.
Не звертаючи увагу на Кору з Малим, які повільно, але впевнено просувалися до берега, Чабан підплив до перекинутого догори дном човна і якійсь час дивився на голови Лютого й Череди, що стирчали з води.
— Що з вами робити, пацани?
— Хочеш — притопи, — Лютий сплюнув воду. — З тебе станеться, з друга твого — тим більше. Проситися не буду.
— Та я знаю, чувак, знаю, — вишкірився Чабан. — Допливеш до берега — відпущу.
— А мене? — подав голос Череда.
— Ти мені, голубе, за човна в десятикратному розмірі виплатиш, — рятувальник Чвиркнув слиною крізь зуби, мітячи в Колю і влучивши в ціль — пацан лиш витерся. — Так, не хочу більше з вами тут базарити. Тримайтеся за ваш крейсер і гребіть. Я поруч буду, не потонете. Тільки ось що — плаваєте добре?
— Нормально, — відповів за них Мельник. — Я на пляжі сам бачив. Десну перепливають, чорти.
— Ну, значить і тут не потонуть. Давайте, знімайте під водою штани, труси і взуття. Інакше на дно відправлю, гадом буду.
Віталій чекав, що принаймні Лютий посне комизитися. Та ні — обидва мовчки почали крутитися на воді, і справді стягнули з себе нижню частину одягу. Тепер нікуди не дінуться — голими по лісу не побіжать.
Поки все це відбувалося, Кора з Малим якось догребли до берега і вискочили на тверде. Але зі свого місця Мельник і Чабан могли бачити, як просто на них з-за прибережних кущів ступив Моруга. Сили виглядали нерівними — один проти двох. Та рятувальник зустрів напад Кори прямим у щелепу. Удар виявився такої сили, що відкинув нападника назад у воду. Малий навіть не намагався опиратися, підкорившись сильному супротивнику. За той час, що конвойовані браконьєри пливли без штанів до берега, Кора три рази намагався вибратися з води, та Моруга всякий раз поштовхом ноги повертав його назад. А сам тим часом в’язав руки покірного Малого його власним шкіряним паском.
Побачивши, як голозаді Лютий і Череда виходять з води, Моруга не витримав — зареготав. Коля зацьковано глянув на ватажка, але той демонстративно відвернувся. У мокрому одязі Мельник не почував себе комфортно, та зараз не зважав на це. Вистрибнувши з човна першим, він спочатку скрутив руки Череди наперед приготованою міцною мотузкою, а тоді підійшов до Лютого. Той спробував повернутися, та Віталій поклав руку йому на плече, розвернув обличчям до себе.
— Ну так хто кого заб’є, як мамонта?