У промінні двох сонць
Шрифт:
— Я готовий допомогти людям опанувати гравітаційно-магнітну енергію, — якось аж ніби урочисто промовив Туо. — Енергію елементарних часток…
Чоловік у сірому крутив пальцями свою чорну ручку і уважно слухав. Офіційний вираз його обличчя почав зникати, але невеличкі очі поглядали насторожено, неначе з засідки. Фраг трохи метушливо, як для такої витриманої людини, підійшов до сейфа, що стояв тут же, під стіною, повернув ключа і відхилив масивні дверці. З-за його спини щось яскраво зблиснуло. Уздрівши те
Узявши з сейфа папку, Фраг причинив дверці, але не замкнув.
— Якщо до вашої особистої справи додасться угода про співробітництво, — сказав Фраг, кладучи папку на стіл, — причому співробітництво технічно-наукове, я це підкреслюю, — ми станемо друзями.
— Продовжуйте, продовжуйте, — обізвався чоловік у сірому, — те, що ви говорите, дуже цікаве. Я принаймні не знаю, щоб яка-небудь лабораторія працювала над такими темами.
— Джерела енергії, якими користуємось ми на нашій планеті…
— Дайте спокій тій своїй планеті! — махнув рукою Фраг.
А чоловік у сірому вибачливо усміхнувся:
— Ах так, я забув, що ви з іншої планети… До речі, як вона зветься?
— Філія.
— Філія? Так, так, щось на зразок дочірньої фірми.
Не помічаючи, а може, незважаючи на іронію, Туо сказав:
— Наше суспільство — галузка людства.
— Звичайно, звичайно, — приховуючи посмішку, сказав чоловік у сірому, — але це інша тема. Зараз у нас ідеться про нові джерела енергії, а ще конкретніше — про літальний апарат, який ви назвали експериментальним. От і давайте продовжимо розмову в цьому напрямку.
“Я не вживав цього слова — “експериментальний”, — подумав Туо. — Звідки він узяв?”
— Я вже сказав, що я готовий допомагати землянам, — Туо підвівся і став навпроти чоловіка в сірому. — Але наукові і технічні досягнення учених Філії мусять стати здобутком усього людства. У вас уже є всепланетна інституція — Організація Об’єднаних Націй, і я сподіваюсь…
— Сподівайтесь, сподівайтесь… — Обличчя Фрага пересмикнула саркастична посмішка. — Таким наївним способом з наших рук не вирватись.
— Ви не маєте права мене затримувати.
Фраг із стиснутими кулаками підійшов до Туо, дихнув йому в обличчя:
— Право… А ви знаєте, що таке право?
Потряс кулаками і відійшов до столу. Туо, не приховуючи зачудування, стежив за його кулаками, аж поки той не розтулив їх і не поклав рук на коліна.
— Якщо я вас правильно зрозумів, — промовив чоловік у сірому, не звертаючи уваги на вихватку Фрага, — то ви вважаєте, що через Організацію Об’єднаних Націй ваші науково-технічні відкриття можна передати усім державам, усім народам світу?
— Саме так.
— Якби ви дали собі труд проаналізувати становище в світі, то ви швидко переконалися б, що ці надії марні. Сядьте, будь ласка.
— Зовсім ні. Можна ж організувати міжнародне агентство… Як же це так — невже люди не здатні домовитись?
Фраг удавано засміявся:
— Ось із вами важко домовитись, а то — держави! На вашій планеті, певне, зовсім немає морів, і ви не знаєте, що таке акули…
Він підійшов до сейфа і крутнув ключем.
— Важливою деталлю в моєму літальному апараті був діамант, — раптом сказав Туо. — І він у вас.
— Діамант — деталь апарата? — поцікавився чоловік у сірому, глянувши спочатку на Туо, а потім на Фрага.
Фраг поклав ключ від сейфа в кишеню, розвів руки:
— Щодо цього діаманта… Його знайшли… в піску. Чим ви доведете, що він… ваш?
Туо аж хитнувся, наче його хто штурхнув у спину, але опанував себе, не підводячись, промовив:
— Цей кристал належить мені, я виготовив його, шліфував за складною, дуже складною формулою… В ньому — роки моєї праці.
— Ви вмієте виготовляти діаманти? — з посміхом спитав Фраг.
— Це вміють робити і на Землі, може, тільки з більшими затратами енергії. Та не про це мова. Камінь мій, і я прошу повернути його мені.
— Ваше твердження не є доказом. Та й навіщо він вам, раз ви відмовляєтесь збудувати апарат?
— Я його… подарую Аніті, медсестрі.
— О, дуже багатою стане! — засміявся Фраг.
— Зрештою, ви не маєте права…
— Знову “право”. Ви, певне, юрист, а не інженер. — Фраг подивився на чоловіка в сірому. — Здається, пора поговорити серйозніше.
Той кивнув на знак згоди і підвівся. Лискучий чорний предмет, схожий на авторучку, підніс на рівень очей, натиснув малесеньку кнопочку і лагідно сказав:
— Заспокойтеся, заспокойтеся, Туо, все буде гаразд, запевняю… Ви втомилися… Вам хочеться спати, спати, спати… Повіки важчають, важчають… Нехай заплющуються…
Маг, а це був саме він, узявся за роботу. Одержуючи чек, на якому була написана кругла сума гонорару, видатний фахівець психотерапії запевнив Фрага, що тепер, коли пацієнт опанував мову, успіх гарантований. Навіювання, підсилене в сто крат ритмометром, зробить з пацієнта сомнамбулу. А в стані сомнамбулічного гіпнозу він правдиво відповість на всі запитання, накреслить навіть схему свого апарата, — одне слово, Туо буде підкорений сторонній волі, в цьому разі — волі Фрага.
Мозок людини в сомнамбулічному стані можна порівняти… з магнітофоном. Натискуй кнопку, і він розкаже тобі все, що записано на його плівці!