Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
Весною 1922 року Махно з дружиною і найближ-
чими сподвижниками перебрався до Польщі. У Поль-
щі його з дружиною звинуватили в підготовці збройно-
го повстання в Східній Галичині з метою її приєднання
до Радянської України. Їх заарештували і помістили
у Варшавську в'язницю, де вони перебували 14 міся-
ців. У в'язниці дружина 30 жовтня 1922 року народила
дочку Олену. Після суду вони були звільнені і вислані в
Східну Пруссію в місто Торн, відкіля у 1924 році виїха-
ли в місто Данциґ (тепер місто Ґданськ, Польща) з на-
міром
заарештували, обвинувативши Махна у переслідуван-
ні німців-колоністів в часи Громадянської війни. Мах-
но був ув'язнений у фортеці, а дружина у тюрмі. Через
кілька днів дружина була звільнена і поїхала з дочкою
до Парижа. Приблизно через рік Махно здійснив втечу
з фортеці і у 1926 році прибув у Париж.
У передмісті Парижа, Венсені, Махно з родиною
прожив 8 років у страшних злиднях. Він працював на
445
різних роботах: був декоратором на кіностудії, маля-
ром,
шевцем, співробітником анархістського журналу
«Діло праці». Написав мемуари «Російська революція
в Україні (від березня 1917 р. до квітня 1918 р.)» —
1929 р. і «Під ударами контрреволюції (квітень—чер-
вень 1918 р.)» — 1936 р. Обидві книги видані в Парижі.
В еміграції Махна мучили хвороби, боліли численні
рани. З 1931 року почався туберкульоз кісток, а з 1933
року — туберкульоз
останньої легені. У бе-
резні 1934 року його
помістили в один із
шпиталів Парижа, де
він помер 25 липня. Піс-
ля кремації тіла Мах-
на урна з його прахом
була замурована в сті-
ні колумбарію паризь-
кого цвинтаря Пер-Ла-
шез.
Дружина
Махна
жила до 1943 року в
Парижі, а потім переї-
хала до дочки в Берлін,
куди її вивезли нім-
ці з Парижа на роботи.
У 1945 році вони були
затримані
радянською
контррозвідкою і від-
ДДружина Махна Галина
правлені
в
київсь-
Андріївна
ку в'язницю. Вдовиця
і його дочка Олена
Несторівна.
Париж. 1940-і роки.
446
Махна була засуджена на 8 років таборів, а дочка на
5 років заслання. З табору Галина Андріївна вийшла у
травні 1954 року, пробувши в ув'язненні 8 років і 9 міся-
ців. Після звільнення мати й дочка жили в місті Джам-
булі (Казахстан). Померла Галина Андріївна 23 берез-
ня 1978 року, а Олена Несторівна — 16 січня 1993 року.
У 1989 році обидві були реабілітовані.
На малій батьківщині Махна у 2000 році було ство-
рено Громадське товариство Нестора
Поле», метою якого є поширення в Україні національ-
ної свідомості.
447
ІЛЬКО БОРЩАК
(1895 — 1958)
український історик, громадський діяч
Після хліба просвітництво є
найперша потреба народу.
Дантон
Значна частина жит-
тя
видатного
українського
історика
і
публіциста
Іллі
Львовича
Баршака
минула
у
Франції,
де
він
займався
журналістикою,
науково-
дослідною
та
викладаць-
кою
діяльністю
під
псевдо-
німом Ілько Борщак.
Народився
він
19
лип-
ня
1895
року
поблизу
Хер-
448
сона
в
єврейській
родині.
Батько
працював
директо-
ром
початкової
школи.
Піс-
ля
закінчення
Херсонської
гімназії Ілля прийняв православну віру і навчався в
Петербурзькому, Київському і Новоросійському (нині
Одеському) університетах, де вивчав право, філоло-
гію, історію. У Новоросійському університеті його за-
лишили для спеціалізації з міжнародного права. 1914
року він виїхав у наукове відрядження до Гааґи (Ні-
дерланди).
Коли почалася Перша світова війна 1914-1918 років,
Баршак з великими труднощами повернувся на бать-
ківщину і був мобілізований до діючої армії. Воював у
449
Східній Пруссії, дістав поранення. Після лікування за-