Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

в бідності, у 12 років зміг закінчити тільки початкову

школу. Змалку на життя заробляв поденною працею

чорнороба. Бувши натурою обдарованою, вразливою

і запальною, він гостро відчував несправедливість і з

дитинства зазнав ненависть до влади і багатіїв.

У 1906 році в Гуляй-Полі була створена група анар-

хо-комуністів під назвою «Спілка бідних хліборобів»,

яка ставила собі за мету боротьбу за суспільство за-

гальної рівності громадян,

без приватної власності і

експлуатації. До цієї групи приєднався і Нестор. Члени

групи не дуже цікавилися теорією анархізму238, вони

вважали «експропріацію239

експропріаторів» і терори-

стічні акції проти представників влади і багатіїв ефек-

тивною формою боротьби за народну волю.

Уперше Махно був заарештований у кінці 1907 року

під час вогнепальної сутички з поліцією, але йому вда-

439

лося вийти з в'язниці під грошову заставу. Вдруге його

було заарештовано у 1908 році як активного учасни-

ка терористичних акцій і експропріацій. Військово-по-

льовий суд у 1910 році засудив Махна до страти через

повішання. Але, згідно з метрикою, йому до повноліття-

240, тобто до 21 року, не вистачало п'яти місяців, і вища

міра покарання була замінена на довічну каторгу. По-

карання він відбував у Бутирській каторжній в'язниці

Москви, закутий в ручні і ножні кайдани.

В ув'язненні Махно зустрівся з визначним анар-

хістом Петром Аршиновим-Маріним, який відіграв

значну роль у його ідейному становленні як свідомого

революціонера. Завдяки йому Махно опанував теоре-

тичними основами анархізму і підвищив свою загаль-

ну освіту.

Із в'язниці Махна визволила Лютнева революція

1917 року. Він вийшов на волю хоча і без однієї легені,

яку з'їв туберкульоз, але готовий до упертої боротьби.

В Гуляй-Поле він приїхав у квітні 1917 року і відразу

почав бурхливу діяльність, твердо знаючи куди і на-

віщо вести народ. Анархісти визнали його своїм ліде-

ром. Їх опорою були наймити, робітники дрібних під-

приємств і середня верства селянства. У серпні Махно

був обраний головою районної ради робітничих і се-

лянських депутатів. Гуляй-Поле перестало підкоря-

тися державній владі, усі питання вирішувалися пря-

мим

волевиявленням трудящих. На районному з'їзді

рад Махно виступив одним із ініціаторів ухвалення ре-

золюції, в якій зазначалося: «Народ — правитель для

себе, у своєму середовищі. Це його споконвічна мрія, і

настав час втілити її в життя. Віднині вся земля, фа-

440

брики і заводи повинні

належати трудящим. Трудо-

ве селянство — господар землі, робітники — господа-

рі заводів і фабрик». Це була реальна програма дій, і за

два місяці до Жовтневого перевороту 1917 року Мах-

но розпочав соціальні перетворення, підписавши де-

крет про націоналізацію землі на підвладних його раді

територіях і її перерозподіл на користь незаможних

селян. Так втілювались природні прагнення народу

до вільного, заможного життя на засадах самовряду-

вання в дусі традицій козацької вольниці. Авторитет

Махна зростав, бо його дії приваблювали знедолені і

озлоблені соціальні низи прямотою і простотою пла-

нів, давали надію на швидкий прихід життя без влади

і начальства, з працею за здібностями і справедливим

розподілом її результатів.

Маючи міцну опору в Гуляй-Полі, Махно починає

діяти у великих містах Лівобережної України, насам-

перед в Олександрівську (Запоріжжі) і Катеринославі

(Дніпропетровську). У цей час його прізвисько «Скром-

ний», так його називали ще на каторзі. Махно і був в

житті скромною, чесною і позбавленою усякого често-

любства і чванливості людиною. Подальші події, коли

людську кров лили, як воду, усі без виключення про-

тиборствуючі сторони, вимагали від Махна непохитної

волі і нещадності.

Справі революційної перебудови суспільства

Мах-

но віддавався повністю. Це вимагало величезного на-

пруження фізичних і психічних сил. Від народження

слабкий здоров'ям, яке ще було підірване каторгою,

він інколи не витримував перенапруження і у нього

траплялися нервові напади.

441

Улітку 1917 року Махно зустрівся з молодою вчи-

телькою Галиною Андріївною Кузьменко, яка захопи-

лася вченням анархізму. Вона стала його дружиною і

надійною соратницею в боротьбі.

Наприкінці 1917 року Махно, розуміючи, що владу

можна утримати тільки зброєю, створює озброєні за-

гони, які восени 1918 року розгорнулися в багатоти-

сячну армію. Повстанська армія, яка складалася з бід-

няцької молоді, колишніх солдатів і матросів, почала

війну «за визволення трудового люду».

З цього часу тридцятирічного Махна почали шано-

бливо називати «батько». Його армія воювала з герма-

но-австрійськими окупантами, які грабували Україну;

з петлюрівцями, які боролися за самостійну Україну;

з білогвардійцями, які намагалися відновити Росію; з