Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
ником. За героїзм, виявлений у тяжких боях під Су-
валками (тепер Польща), нагороджений Георгіївським
хрестом 4-го ступеня. У жовтні 1915 року був поране-
ний під Сморгонню і після одужання відправлений у
складі Російського експедиційного корпусу246 до Фран-
ції на Західний фронт.
У січні 1916 року корпус повантажили на паро-
плав у Даляні (до 1905 року порт Дальній, Ляодунсь-
кий півострів, Китай) і він через Індійський
Суецький канал у квітні 1916 року прибув до Марселя.
457
У червні Малиновський вже бився з німцями біля Рей-
мса під Мармелоном, а потім під Сілері і фортом Брі-
мон. У квітні 1917 року під час атаки на форт Брімон
був тяжко поранений розривною кулею в ліву руку з
роздробленням кістки і довго лікувався в шпиталях
Бордо, Сен-Сервана і Сен-Мадьо.
Після Жовтневої революції 1917 року в Росії фран-
цузький уряд видав наказ про роззброєння всіх ро-
сійських військ і про відправку їх на різні роботи. Ма-
линовського направили на роботи в район Бельфор.
Знаючи про те, що німці окупували Україну, він
із патріотичних почуттів вирішив продовжити свою
участь у війні з німцями і у січні 1918 року вступив до
Іноземного легіону 1-ї Марокканської дивізії фран-
цузької армії. У березні 1918 року дивізію було кинуто
назустріч прориву німців у Пікардії, і Малиновський
брав участь у тяжких боях аж до перемир'я. За ці бої
був тричі нагороджений французьким орденом Круа
де Гер з мечами. Службу в царській і французькій ар-
міях закінчив єфрейтором.
У 1961-1965 роках, виявивши літературний хист,
Малиновський написав про українців, росіян і фран-
цузів, які воювали проти німців на Західному фронті
Першої світової війни. Свою книгу він назвав «Солда-
ти Росії». Її головним героєм під іменем Івана Гринька
був сам автор.
У серпні 1919 року Малиновський був відправле-
ний пароплавом із Марселя до Росії і у жовтні 1919
року прибув до Владивостока. Добровольцем вступив
до Червоної армії, брав участь у Громадянській війні.
У 1923 році його призначили командиром батальйону,
458
і на цій посаді він служив до вступу у Військову акаде-
мію імені М.В. Фрунзе. Навчаючись в академії, наполе-
гливо займався самоосвітою, прочитав твори Толстого,
Достоєвського, Лєскова,
Чехова,
Салтикова-Щедріна
та інших класиків російської літератури. Почав зби-
рати бібліотеку, в якій, крім книг з військової спра-
ви, були книги з історії, улюблений
зар» Шевченка і поезія Лесі Українки, твори Флобера,
Вольтера, Паскаля і Ларошфуко французькою мовою,
якою він добре володів. Захоплюючись шахами, він зі-
брав велику шахову бібліотеку.
Після закінчення академії (1930) Малиновський слу-
жив на різних посадах у військах Північно-Кавказь-
кого та Білоруського військових округів. У 1937-1938
роках добровольцем брав участь у національно-рево-
люційній війні в Іспанії з боку республіканського уря-
ду. Повернувшись з Іспанії, з вересня 1939 року викла-
дав у Військовій академії імені М.В. Фрунзе, а у березні
1941 року генерал-майор Малиновський був призна-
чений командиром стрілецького корпусу в Одеський
військовий округ. На цій посаді він 22 червня 1941 року
на річці Прут вступив у війну з фашистською Німеч-
чиною.
У кінці серпня 1941 року Малиновський під Дні-
пропетровськом прийняв командування 6-ю армією і
з боями відійшов з нею до Ізюма на річці Сіверський
Донець, де з жовтня 1941 року фронт стабілізувався.
У грудні 1941 року його призначають командуючим
Південним фронтом і на цій посаді у другій половині
січня 1942 року він разом з Південно-Західним фрон-
том здійснив наступальну Барвінково-Лозовську опе-
459
рацію, прорвав оборону противника і захопив плац-
дарм для наступу на Харків. У середині травня 1942
року війська Південно-Західного фронту під команду-
ванням маршала Тимошенка почали наступ на Харків.
У харківській битві праве крило Південного фронту
повинно було забезпечити ударне угруповання міцною
обороною з півдня. Битва закінчилася тяжкою пораз-
кою військ Південно-Західного фронту, які були ото-
чені та майже повністю знищені.
На початку липня 1942 року німці намагалися ото-
чити війська Південного фронту, які оборонялися в
Донбасі. За наказом Ставки верховного головнокоман-
дування вони були відведені за Дон і закріпилися на
його лівому березі. Південний фронт був з'єднаний з
Північно-Кавказьким. У зв'язку з ліквідацією Пів-
денного фронту Малиновського у кінці серпня 1942
року призначають командуючим 66-ю армією, яка би-
лася з противником під Сталінґрадом. У жовтні його
призначають заступником командуючого Воронезь-
ким фронтом, але у листопаді відкликають з фронту