Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

від

Білого

до

Чорного

моря,

від

Волги

49

до

Карпат.

Київська

Русь

вела

жваву

торгівлю

з

ба-

гатьма

країнами

Європи,

Близького

Сходу

та

Кав-

казу,

поширювала

та

зміц-

нювала

міжнародні

зв'яз-

ки,

цьому сприяли династичні шлюби членів родини

Великого князя.

Ярослав Мудрий1 був високоосвіченою людиною і

вельми опікувався розвитком культури. У Софійсько-

му соборі2 збудованому ним у Києві (1037) він зібрав

50

першу в Русі-Україні бібліотеку, яка налічувала по-

над 950 томів. Великий князь дав добру освіту своїм

дітям.

Його дочки Анастасія3 та Єлизавета4 стали короле-

вами впливових європейських держав — Угорщини і

Норвегії, а дочка Анна — дружиною фран-

цузького короля Генріха І5 (1008-1060).

Давньоруські літописи не залишили ніяких відомо-

стей про князівну Анну. Уявлення про її зовнішній ви-

гляд дає фреска в київському Софійському соборі, на

якій Анна зображена в оточенні матері і сестер. Все,

що відомо про її життя, отримано із французьких хро-

нік 11-го століття, але й там відсутні відомості про дати

народження і смерті, як і про місце її поховання.

Анна Ярославна народилася в Києві ймовірно 1032

року. Дитинство і юність князівни випало на період ве-

ликого культурного піднесення Київської Русі. Вона

мала ґрунтовну освіту, знала декілька мов, зокрема

грецьку та латинську.

На початку 1048 року до Києва прибуло посольство

від французького короля Генріха І Капета, очолюва-

не єпископом міста Мо Ґотьє Савояром та міністром

королівського двору Ґозленом де Шаліняком. Король

Генріх І просив руки князівни Анни. Перша дружина

короля Матильда незадовго перед тим померла не за-

лишивши престолонаслідника. Сватанню Генріха І до

Анни передувала давня традиція стосунків між Руссю

й Францією.

Посольство дістало

згоду Великого князя на шлюб

князівни з королем. 4 серпня 1049 року в соборі міста

Реймса6, де завжди коронувалися і вінчалися фран-

51

цузькі королі, відбулося вінчання. Шлюб був освяче-

ний на Євангелії7, яке Анна як оберіг привезла із собою

до Франції. Відтоді ця святиня перебувала в соборі, і

на ній присягали всі французькі королі.

У 1053 році Анна народила сина, майбутнього ко-

роля Франції Філіппа І. Пізніше вона мала ще двох

синів — Роберта, який помер підлітком, та Гуґо, гра-

фа Вермандуа, який став уславленим лицарем, брав

участь у хрестових походах за визволення Гробу Го-

споднього і Святої Землі Палестини від мусульман, за

що став називатися Великим.

Правління Генріха І було періодом найбільшої фе-

одальної роздробленості країни. Йому постійно дово-

дилося перебувати у військових походах проти непо-

кірних васалів. Тому Анні довелося виховувати синів

самій.

У 1060 році Генріх І раптово помер. Французький

трон посів його старший син Філіпп І (1060-1108). Анна

стала опікункою малолітнього сина і в цій ролі разом

із Філіппом І підписувала державні акти. Оселившись

в одному із старовинних королівських замків у місті

Санлісі поблизу Парижа, Анна збудувала собор і мо-

настир на честь святого Вінцента. До нашого часу від

споруди збереглася невелика каплиця, біля дверей

якої стоїть скульптура жінки у повний зріст з напи-

сом: «Анна руська, королева французька, засновниця

собору у 1060 році».

Із французьких середньовічних хронік відомо, що в

Санлісі 1062 року Анна одружилася з нащадком Кар-

ла Великого, васалом французького короля, могутнім

вельможею і хоробрим лицарем Раулем ІІІ, графом де

52

Крепі і Валуа. Цей шлюб був викликом не тільки коро-

лівській родині, але й церкві. Згідно із французькими

законами королева-вдова і мати короля не мала права

виходити заміж, а згідно із церковними канонами граф

мав одержати від дружини згоду на розлучення. Обра-

жена дружина Рауля Елеонора звернулася зі скаргою

до папи римського Олександра ІІ (1061-1073), який на-

казав Раулю залишити Анну і повернутися до Елеоно-

ри. Але граф належав до людей, які жили за власними

законами і нормами моралі. Він рішуче і гордо відмовив-

ся виконати наказ. Тоді розгніваний папа Олександр ІІ

відлучив Рауля від церкви. Анна і Рауль продовжува-

ли подружнє життя аж до смерті графа у 1074 році.

Після смерті графа Анна повертається до королівсь-

кого двору. Як і раніше, вона разом із сином-королем