Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
Постійна війна запорожців проти Кримського хан-
ства та їх походи в турецькі володіння заважали за-
гарбницьким планам Туреччини. У 1674 році султан
Мухаммед IV вирішив знищити все Запорізьке війсь-
ко, а Січ зруйнувати дощенту. З цією метою восени на
кораблях із Стамбула до Криму прибуло 15 тисяч від-
бірних яничар18. У кінці грудня 1674 року, коли в Січі
зібралися усі запорожці святкувати Різдво, хансь-
ка орда чисельністю 40 тисяч татар і 15 тисяч яничар
оточила Січ.
67
ри ввійшли у фортецю, заповнили майдан і проходи
між куренями19. Запорожці спали, та один з них, ко-
зак Шевчик, прокинувшись, визирнув у вікно. Надво-
рі він побачив яничар і підняв тривогу. Козаки поча-
ли стріляти через вікна з мушкетів. Збившись у юрбу,
яничари гинули від куль. А решта їх була знищена в
рукопашному бою. Із 15 тисяч прониклих у фортецю
яничар врятувалося тільки 1,5 тисячі, 150 було взято
в полон. У цьому бою загинуло 50 і поранено близько
80 козаків. Кримського хана, який стояв неподалік Січі
й чекав на захоплення її яничарами, при звістці про
страшну поразку охопив великий жах і він, не зупиня-
ючись, тікав до Криму, побоюючись погоні козаків.
За віроломний напад на Січ Сірко влітку 1675 року
організував похід на Кримське ханство. Козацьке
військо зруйнувало Гезлев (Євпаторію), Карасу-Ба-
зар і Бахчисарай. Військо хана було розбито вщент, а
сам він зі своїм оточенням врятувався в горах.
За народними переказами, після винищення яни-
чар у Січі, турецький султан Мухаммед IV послав за-
порожцям такого листа з вимогою добровільно підко-
ритися йому:
«Я, султан, син Магомета, брат сонця і місяця,
онук і намісник божий, володар царств — Македонсь-
кого, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Мало-
го Єгипту, цар над царями, володар над володарями,
надзвичайний лицар, ніким непереможений, невід-
ступний охоронець Гробу Ісуса Христа, піклувальник
самого Бога, надія і втіха мусульман, покровитель і
великий захисник християн, велю вам, запорізьким
козакам, здатися мені добровільно і без усякого опору
68
і мене вашими нападами не примушувати турбува-
ти. Султан турецький Мухаммед IV».
На цей лист запорожці, не добираючи висловів, із
властивим їм гумором відіслали відповідь, у якій жор-
стко висміяли султана і відкинули його домагання:
«Ти
—
брат і товариш, і самого люципера секретар! Який
ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо по-
жирає. Не будеш ти годен синів християнських під
собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і во-
дою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар,
македонський колесник, єрусалимський броварник,
олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту
свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, ка-
менецький кат20, подолянський злодюка, самого га-
спида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого
Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька
собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак
тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси мате-
рі вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не
маєм, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як
і у вас, поцілуй за те ось куди нас!.. Кошовий отаман
Іван Сірко із усім кошем запорозьким.»
Видатний французький поет Ґійом Аполлінер в од-
ному зі своїх кращих ліричних творів «Пісні нелюбого»
(1903) звернувся до української теми, використавши
«Відповідь запорізьких козаків турецькому султанові»
у віршованій формі (переклад Миколи Терещенка21):
Злочинніший ніж лиходій
Рогатий нібито чортяка
Ти справжній Вельзевул гидкий
69
Що сіє скрізь мерзоту всяку
Не підем ми на шабаш твій
Гнила Салоницька рибина
Жахне кільце бридких примар
Списом розідрана личина
Коли кишки здимав катар
Родила сука юду-сина
Заюшений подільський кат
Що вартий тільки глузування
Свиняче рило кінський зад
Це наша відповідь остання
Затям її проклятий гад
«Відповідь...» послужила також сюжетом для відомої
картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецько-