Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
ції, Туреччини, Швеції та Польщі з королем Лєщинсь-
ким і з українськими козаками. Метою Ліги мала бути
підтримка короля Лєщинського на польському престо-
лі, послаблення Росії, повернення Азова туркам, Ліво-
нії — шведам, і встановлення державності України під
опікою Туреччини.
Однак створити задуману Лігу не вдалося, війна з
Росією не відбулася, і Григор у 1735 році подав на ім'я
короля меморіал, в якому пропонував перенести Січ із
Дніпра
писав: «...Франція потребує легко озброєного війська,
яке могло б протистояти цісарським гусарам, кількість
яких щодня збільшується. Козацька нація — чудова
противага гусарам і буде непокоїти німців так само, як
їхні гусари не дають спокою нам. Вони не мали б ні-
чого проти того, щоб зорганізувати свою Січ зі своїми
звичаями й законами в інший країні. Особливо вони
96
бажали б служити французькому королеві, мужність
і неприхильність якого до їх споконвічного ворога мо-
скалів відома. Москалі так пригнічують населення в
Україні, що воно з радістю перебереться до країни, де
шануватимуть його давні вольності».
Французький уряд прийняв цей проект, але Туреч-
чина була проти того, щоб запорожці, які гуртували-
ся біля Пилипа Орлика, виїхали до Франції. Вони були
потрібні їй самій. Козакам не пощастило. Рейн так і не
побачив запорожців і не став для Січі тим, чим пізніше
стали Дунай і Кубань.
24 жовтня 1737 року Григор подав на ім'я першого
міністра Франції кардинала Флері меморіал, в якому,
передбачаючи майбутню політику Росії, писав: «Вза-
галі традиції царя Петра кермують і кермуватимуть
ще довго московською політикою, а ці традиції спрямо-
вані на знищення Туреччини й Польщі та на гегемонію
в північній Європі. Козацька нація під проводом її вож-
дя Мазепи свого часу зрозуміла цю небезпеку й хотіла
протиставити деспотичній експансії царя свої вільно-
любні традиції, але невблаганна й нещасна фортуна не
дала змоги довести до кінця цей проект, від здійснення
якого ціла Європа тільки виграла б. Історія Москов-
щини вчить нас, що навіть за часів царя Івана Васи-
льовича, коли найтемніше варварство панувало в тій
країні, московська політика намагалася здобути Бал-
тику, Каспійське та Чорне море й що цар Петро вико-
нує лише те, про що мріяли його попередники».
У своїх пам'ятних записках і донесеннях фран-
цузькому уряду Григор Орлик дав довгостроковий
прогноз петровської політики. Цей прогноз був ви
97
користаний при створенні «Тестамента царя Петра»
(тестамент
—
духовний заповіт). Автор тестаменту
невідомий, можливо це
полеона І (1769-1821) Лесюр, який опублікував його у
своїй праці «De la politique et des progr`es de la puissa-
nce russe» (Paris, 1811).
Ось текст цього апокрифічного документа:
«1. Тримати російський народ у стані безперерв-
ної війни, аби не дати згаснути войовничому запалові
російського жовнярства. Відпочинок давати тільки
для того, щоби поліпшити державні фінанси, зміц-
нити армію і вибрати вигідну хвилину для нападу.
В той спосіб робити, аби мир служив війні, а війна
миру, і то завжди в інтересі поширення добробуту.
2. При кожній нагоді втручатися у справи євро-
пейських держав, особливо ж Німеччини, котра тим
більшу і безпосередню має вагу, чим до неї більше на-
ближатися.
3. Розділити Польщу, підтримуючи в ній вну-
трішні заколоти і постійні чвари. Вельмож здобува-
ти собі золотом, впливати на сейми, деморалізуючи
їх, аби мати вплив на вибори королів. Увести в Поль-
щу російське військо і тримати доти, поки тра-
питься нагода залишити його там назавжди.
4. В торгівлі шукати зв'язків насамперед з Англі-
єю, бо та держава найбільше нас потребує для сво-
го флоту і може бути найбільш корисною для побу-
дови нашої.
5. Безупинно розширювати державні межі вздовж
Балтики на північ, а вздовж Чорного моря на південь.
6. Наблизитися, де тільки можна, до Царгорода й
98
до Індії. Хто там запанує, той стане дійсним воло-
дарем світу. З цією метою підбурювати до війни то
проти Туреччини, то проти Персії. Побудувати ка-