Украинка против Украины
Шрифт:
Причем, на небесный банкет эти гордые великаны дико прутся не одни. Рядом с ними — маленькие черные уроды (т. е. черти):
Малі потвориМечты, мечты, где ваша сладость? Воевать с Богом — затруднительно. Поэтому Гейне попытался Его высмеять. Для этого в сатирической поэме "Атта Тролль (Сон в летнюю ночь)" в уста (т. е. в пасть) медведя он вложил такое описание "небес":
Там у зорянім наметі, На престолі золотому, Владар наш сидить величний, — Се ведмідь здоровий білий. Біла, наче сніг, без плями, Ясна шерсть його; над чолом Діамантова корона, — Небеса всі осіяла. Скрізь гармонія в обличчі І діла німії думок; Тільки берлом він порушить — І лунають співом сфери. А в ногах сидять лагідно Ведмеді святі, що в світі Тихо все терпіли, — вкігтях Держать мученицькі пальми. Часом інший раптом скочить, Потім другий, святим духом Зрушений, і— глянь! — танцюють Дивний танець урочистий…При чтении данного "шедевра" вспоминаются слова Спасителя: "Будут прощены сынам человеческим все грехи и хуления, какими бы ни хулили; но кто будет хулить Духа Святого, тому не будет прощения вовек, но подлежит он вечному осуждению" (Мк. 3:29).
Но Спаситель Украинке не указ. Она предпочитала Гейне: "…Цікаво, як здається Вам мій переклад "Атта Троля", я старалась, як могла, щоб він вийшов непоганий, бо сю поему я дуже люблю. Я перекладала її з правдивою втіхою, не знаю, чи одбилось це на вартості перекладу".
А как же? Очень даже "одбилось":
Ласки божої проміння За міня талан їм в танці І, раюючи душею, Виплигнуть хотять із шкури! Чи то й я, Троль недостойний, Буду гідний того щастя, — Від земної злої долі Перейти в той край відради? Чи й мені перед престолом, Там, у зорянім наметі, Танцювати доведеться З пальмою, в промінні слави?Гейне продолжал изгаляться над Священным Писанием и христианскими святынями, а Украинка продолжала усердно и с удовольствием работать над переводом. Вот ночью перед поэтом скачет "дикая охота", т. е. кавалькада всякой нечисти. Почетное место среди нечистой силы занимает Иродиада. Выдавая плоды свого извращенного воображения за "народний переказ", Гейне описывает, как Иродиада "любила" Иоанна Крестителя:
На руках вона тримає в мисі голову Івана, Раз у раз її цілує, так, цілує у нестямі. Бо вона любила Йвана, — сього в Бібліі немає, Та народний є переказ про кохання те криваве. Зрозуміть інакше трудно дивну примху теї дами: Жінка зроду не скарає нелюба такою смертю. Може, гнівалася трошки на коханця, то й скарала; Як побачила ж по тому любу голову на мисі, Заридала і умерла від кохання й божевілля (Плеоназм! адже кохання все одно, щобожевілля!) ІЧитая этот "переклад", хочется сказать одно: Святый великий Иоанне Предтече Господень, моли Бога о нас грешных!
Затем лирический герой поэмы влюбляется в Иродиаду:
Як повз мене проїздила, глянула вона й кивнула Так зальотноі жадібно, що мені зов’яло серце. І, хвилюючи в повітрі, зграя тихо пролетіла, Кожний раз мене вітало те привиддя чарівне. І коли вже зграя зникла, і замовк останній гомін, Все мені палило мозок теє любеє вітання, Цілу ніч я потім кидавсь змучений, зовсім знебулий, На соломі — бо перини не було в хазяйки в хаті. Все гадав я: що то значить те кивання таємниче? Нащо глянула на мене любо так Іродіада? В дикій тузі я запрагнув смерті, сну, чи божевілля, Чи тих постатей коханих, що я взграї духів бачив. Ох ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання. Ви скажіть, куди ви скрились? Де виднюєте, скажіте?Оказывается, все эти "любії привиддя" составляли свиту языческой богини Дианы. А потом
…Діана скрилась від Христа денної влади. Тільки в темряві півночі важиться вона гуляти І втішатись полюванням в нехрещенім товаристві. Але ж ти, Іродіадо, де ти? Ох, я знаю теє! Мертва ти й лежиш в могилі в місті Єрушолаїмі. Цілий день сном мертвим, міцним спиш ти в гробі мармуровім! І тебе упівніч будять ляск нагаїв, свист, гукання! І летиш ти в дикій зграї край Абунди та Діани, У веселім товаристві, що хреста і мук не любить. Ох чудове товариство! Як би хтів я з ним по ночах Полювати! Поруч тебе все б я був, Іродіадо! Я тебе найбільш кохаю! Більш над ту богиню грецьку, Більш над ту північну фею я люблю тебе, жидівко! Так люблю тебе! Те знати по тремтінню мого серця. Будь коханою моєю, ти, красо Іродіадо! Будь коханою моєю! Кинь ту голову дурную Вкупі з мискою, та краще спробуй ліпшої потрави. Лицар я якраз для тебе, мало то мене обходить, Що ти мертва і проклята, — я не вірю в забобони.Какие же "забобони" могут быть у бесоодержимого?
Як там ще з моїм спасенням діло буде, та чи й сам я До живих людей належу, я в тому зовсім не певний! Лицарем твоїм я стану, буду я слугою вірним. Плащ носитиму і буду норови твої терпіти. Буду їздити щоночі поруч тебе в дикій зграї, Вкупі будем ми сміятись збожевільних слів моїх. Бавити тебе я буду у ночі. А вдень одразу Зникне радість, я в сльозах на твоїй могилі сяду. Так, удень я буду плакать на руїнах склепів царських, Де коханої могила, в місті Єрушолаїмі. Там старі жиди запевне будуть думать, що я плачу Над руїнами святими міста Єрушолаїма.Но "старі жиди" ошибутся: молодому еврею Гейне было наплевать и на веру отцов. Во всяком случае, до тех пор, пока его не разбил паралич. В последние годы жизни он писал, что давно покончил бы самоубийством, но не может этого сделать, поскольку вернулся к личному Богу Библии. Секретарь читал больному поэту вслух сочинения по богословию и истории церкви; он читал и целые главы из Библии, которую Гейне знал почти наизусть. Однако религиозная эволюция Гейне Украинку не интересовала. Она перевела более ста стихотворений поэта. Но все это был ранний Гейне — богохульник и революционер.