Вбивство на 31-му поверсі
Шрифт:
— Я можу дати вам універсальний ключ і перепустку, щоб ви могли заходити у всі відділи.
— Добре.
— Вона., вона, так би мовити, виправдає вашу присутність.
Директор постукав пальцями по краєчку столу, тоді довірливо, по-змовницькому всміхнувся і сказав:
— Мабуть, я сам напишу й оформлю вам перепустку. Так буде краще.
І, ніби мимохіть, натиснув кнопку коло внутрішнього телефону. Відразу ж на бічну приставку зі столу висунулася друкарська машинка Вона мала обтічну форму, блищала хромом та лаком і наче досі не була вживана
Директор видавництва висунув якусь шухляду й дістав невеличку синю картку. Потім пересів на ослінчик, легенько підтяг рукави піджака й рівно заклав картку до машинки. Трохи почаклувавши коло всіляких важільців, він задумливо провів указівним пальцем по носі, перебіг по клавішах і, зсунувши на носа окуляри, подивився, що в нього вийшло. Тоді вийняв картку з машинки, зім'яв її, викинув у кошик і дістаз з шухляди іншу.
Тепер директор друкував повільно й старанно. Після кожного удару він зсував окуляри й дивився, чи гарно вийшло.
Коли він зім'яв і викинув другу картку, усмішка його стала вже не така довірлива
Він дістав ще одну картку, а потім аж п'ять відразу.
Комісар Єнсен сидів просто, незворушно і, здавачося, дивився повз директора на келихи та прапорець.
Зіпсувавши сьому картку, директор перестав усміхатися. Він розстібнув коміра, попустив краватку і, вийнявши з нагрудної кишені чорну авторучку зі срібною монограмою, заходився писати чернетку на аркуші білого паперу зі скромним штампом фірми.
Комісар Єнсен не озивався й так само дивився на шафу.
Крапля поту скотилася директорові по носі й упала на папір.
Він стрепенувся, але й далі писав, шкрябаючи пером. Потім сердито зім'яв папір і шпурнув на стіл. Папір не влучив у кошик, а впав коло самих Єнсенових ніг.
Директор устав, підійшов до вікна, відчинив його й трохи постояв спиною до гостя.
Комісар Єнсен глянув на папір, підняв його й сховав до кишені.
Директор зачинив вікно і, всміхаючись, вернувся до столу. Він застібнув комір, поправив краватку і, натиснувши кнопку, сховав машинку. Тоді ввімкнув внутрішній телефон і сказав:
— Випишіть панові Єнсену перепустку на право вільного доступу до видавництва Він із будівельного нагляду. Зазначте, що перепустка дійсна до неділі включно. Додайте також універсального ключа
Голос був суворий, холодний і владний, але усмішка на обличчі не зникла
Рівно за дев'ятнадцять секунд увійшла жінка в зеленій сукні, несучи перепустку й ключа Директор насупився, критичним оком глянув на перепустку й стенув плечима
— Ну, гаразд, буде й так. Секретарка підвела очі.
— Я ж сказав, що буде й так, — гостро мовив директор. — Можете йти.
Він швидко підписав перепустку, простяг її разом з ключем Єнсенові й сказав:
— Ключ відмикає двері всіх відділів, які вас можуть зацікавити. Звісно, кабінет шефа ви ним не відчините і цих дверей теж.
— Дякую.
— Ви маєте ще якісь запитання? А то…
Він заклопотано позирнув на свого годинника
— Ще тільки одна детаіь, — мовив Єнсен. — Що являє собою спеціальний відділ?
— То проектна група, що працює над проектом нових журналів.
Комісар Єнсен кивнув головою, сховав ключа та перепустку в нагрудну кишеню і вийшов.
Перше ніж увімкнути мотор, він дістав з кишені зім'ятий аркуш, розгладив його й провів по ньому пучками.
Папір був дуже високої якості і начебто незвичайного
формату.
Письмо в директора було неріве, кутасте, як у дитини, але досить чітке. Єнсен прочитав:
«Інспекторові будівельного нагляду цим
Пан Н. Єнсен — уповноважений будівельного нагляду і має право доступу до всіх відділів, за винятком
Н. Єнсен — працівник будівельного нагляду і може заходити
Панові Єнсенові, пред'явникові цієї перепустки, дозволено заходити
Н. Єнсен із будівельного нагляду має особливе право
Комісар комісар
Пан Єнсен ЩОБ ТИ ЗДОХ»
Єнсен склав аркуш і сховав у теку, поверх якої лежав револьвер. Нахилившись до бічного віконця, він подивився на Дім. Погляд його був спокійний і ні про що не говорив.
У нього запекло під грудьми. Він був голодний, але знав, що як тільки з'їсть бодай крихту, йому знову стане погано.
Він увімкнув мотор і поглянув на годинника.
Пів на першу — і вже середа.
9
— Ні,— сказав лаборант. — Папір інший. Трохи іншого формату. Але…
— Що «але»?
— Великої різниці в якості нема Структура однакова Багато в чому та сама
— Ну й…
— Цілком можливо, що обидва аркуші виготовлено на тій самій фабриці.
— Он що.
— Ми якраз перевіряємо. Принаймні таке може бути. — Лаборант ніби завагався, тоді повів далі: — А те, що написане на другому аркуші, має якийсь стосунок до справи?
— Чому ви питаєте?
— Та до нас заходив один лікар із психіатричної лікарні. Він зразу визначив, що той, хто списав цей аркуш, хворий на словесну сліпоту. Він цілком певен цього.
— Хто допустив вашого психіатра до матеріалів слідства?
— Я. Він випадково зайшов, і виявилося, що ми знайомі. г зз
— Я подам на вас рапорт. — Комісар Єнсен поклав трубку. — «Цілком певен», — сказав він сам до себе.— І знову. — «Багато в чому та сама».
Він подався до туалету, приніс кухлик води, всипав три ложечки соди, помішав ручкою і випив.