За двома зайцями
Шрифт:
Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.
Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?
Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!
Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.
Галя. Мамо! Не робіть цього…
Секлита. Після! Мовчи тепер та дині.
Голохвостий (набік), Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
Міщанки (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите…
Голохвостий (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…
Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?
Голохвостий (набік). Оце взяла в лещата!
Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
Всі (співають).
Де ж був селезень, де ж була вуточка?
Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
А тепер вони в, однім болоті,
П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
А тепер вони у одній світлиці,
Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!
Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!
Всі (співають).
І лід тріщить, і комар пищить,
А то кум до куми порося тащить.
І кумочко, і голубочко!
Звари мені порося, щоб і юшка була.
І юшечка, і петрушечка!
Кума моя, люба моя, моя душечка!
Секлита. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!
Голохвостий (схоплюється, мов опечений). Хіба вам Сірки рідня?
Секлита. Сестра рідна… А та носата — небога!
Голохвостий (набік). От влопався!
С е к л и т а. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!
Голохвостий (набік). Ну, пропав тепер, навіки пропав!
С е к л и т а (плаче). А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа).
Голохвостий. Що його в світі божому робить? Просто вже й ума не приложу.
М а р т а. Та я б їй, отій вашій Проні!..
Секлита. А ти ж думаєш як? Секлита Лимариха їй подарувала? Ого! Не на таку напала! (Береться в боки). Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали! Плюнула межи очі та й зацурала: ні я, ні Галя й ногою до смерті не будемо!
Голохвостий (набік). Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло!
М а р т а. Авжеж, чиста сова!
Устя. Чапля!
Голохвостий (підходить). Жаба кислоока!
С е к л и т а. А ти її знаєш?
Голохвостий. Та видів раз отого штурпака!
Секлита. Вже іменно! Нехай її курка брикне!
Устя. Хай її лунь вхопить.
М а р т а. Хай її п'ятниця свята покара!
Голохвостий. Холера на її голову!
Секлита. Анахтема, анахтема, анахтема!
Всі (хором). Анахтема, анахтема, анахтема!
Секлита. Пху на неї, та й годі!
Всі. Пху, пху, пху! На неї, сатану!
М а р т а. Годі, цур їй, пек!
Устя. Будемо веселі як перше!
Секлита. Ну, лихом об землю! Гуляймо цілу ніч!
Меронія. А мені на Печерськ!
Секлита. К бісу! Гуляймо, поки ноги держуть, а то й поснемо отут! Завтра неділя. Нікого не пущу!
Чути оддалеку катеринку.
Голохвостий. От якраз до ладу: явилась на виручку! Треба тут їх так замакітрити, щоб на завтра й ноги одкидали! Закликати катеринщика ще! (Вибіга).
М а р т а. Е, тітко, в роду не без потвори! Є і в мене родичка… та… не хочеться тільки розказувати.
Всі. Та кажи, кажи! Чого жалувати таких псяюх!
М а р т а. Так стіни слухають!
Д є х т о. Та ми кочергами повигоним стіни ті з хати!
Устя. Знаю я, про кого мова мовиться…
М а р т а. На злодієві шапка горить! Знає, про чиє кодло іде річ!
Устя (схоплюється). Про наше кодло! Ну що ж, кажи!
М а р т а. Не чіпляйся, Усте, бо скажу, так і крикну на всю хату!
Устя. Кричи, кричи, шелихвістко!
М а р т а. Не злякалась, псяюхо, не злякалась! Твій рід стоїть отут мені у печінках! Як уступила твоя сестра, Степанида, до брата в хату, то неначе братові й мені на шию наступила. Ви всі такі!
Катеринка входить.
Устя (сікаючись). То й ми всі такі? То й я така?!
М а р т а. То й ти така й твоя мати була така!
У с т я (з кулаком). Яка ж була моя мати?