За двома зайцями

Старицкий Михаил Петрович

С е к л и т а. Та годі вам!

Другі міщанки. Уже завелись!

Катеринка заграла польку, і всі зразу втихомирились.

ВИХІД XV

Ті ж і катеринщик.

В с і. Хто це музику найняв?

Голохвостий. Ето я; це я найняв, щоб Секлиті Пилиповні веселіщі були іменини! Как маєте лаятись, давайте лучче гулять!

Всі (схоплюються). Давайте, давайте краще танцювати! От весело!

Секлита. Авжеж, танцювати! Розступіться,

куми мої милі: Секлита Лимариха ґуля!

Всі розступаються, Секлита посередині.

С е к л и т а (розставивши руки). Куми мої, голубки мої, Секлита Лимариха ґуля! (Почина танцювати).

Голохвостий (скида жилетку). Ех, мамзель, бонджур! Валяй метелиці! (Почина садити проти Секлити гопака).

Усі.

Ой на дворі метелиця,

Чому старий не жениться?

М є р о н і я. Ой гріх, ой скушеніє! (Становиться і сама в коло).

Завіса спада

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.

ВИХІД І

Xимка сама.

X и м к а (прибира хату). Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити — завтра Великдень! Щось не певне… А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, велика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить. А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!

ВИХІД ІI

Химка й Сірко.

Прокіп Свиридович. Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок.

X и м к а. Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб я ще вам за псами ганяла?

Прокіп Свиридович. Та й я не підбіжу. Ти молодша, у тебе й ноги прудчіші.

Химка. Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч на плечі бери!

Прокіп Свиридович. Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!

Химка. Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.

Прокіп Свиридович. Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!

Химка. Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!

Прокіп Свиридович. Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!

Химка. Ет! (Виходить).

ВИХІД III

Проня сама.

П р о н я (виходить у білій вінчальній сукні, у білих квітках, обвішана цяцьками). Аж не стямлюсь

од радості, що таки, хвалити бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто, як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки — тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора… Як я пригорну його, як… Ой, ой, як здумаю… Когда б только скоріще! (Закрива очі рукою). Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою панією сяду; та все по-модньому, по-хранцюзькому… (Пішла по хаті і стала перед дзеркалом). Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці! (Походжа павою). Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!

Голос Химки. Та чую, не позакладало…

П р о н я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).

ВИХІД IV

Химка й Устя.

X и м к а (входить з смолкою). Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!

Устя (вбіга з кошиком). Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?

X и м к а. Та там десь колотяться…

Устя. Чого ж то? А Проня де?

X и м к а. А, і не питайтесь!

Устя. Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.

Химка. Тю на вас!

Устя. Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Голохвостий найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.

Химка. Брехня!

Устя. Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!

ВИХІД V

Ті ж і Марта.

М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?

У с т я. А що, не казала? Брехня?

Химка. Та що це ви мелете? Про якого Голохво-стого?

Устя. Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!

Марта. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!

Химка. Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!

Устя і Марта (сплеснувши руками). Що ти? Невже?

Химка. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!

Устя. Матінко моя, оце штука!

М а р т а. Ну й бешкет!

У с т я. Та чи ти часом не дуриш нас?

X и м к а (показує у вікно). Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!