Чтение онлайн

на главную

Жанры

Шрифт:

Музики із острахом кинули гру і застигли, притиснувшись до стіни. Танцюристи на якусь мить завмерли у хвацьких колінцях, але відразу розбіглися — гусари до своїх, а запорожці до своїх. Остап та Давило теж опинилися із краю запорізького кубла. Вороги войовничо блимали очима і хижо поводили зловісно виставленою перед собою зброєю. Червоні обличчя застигли у розпашілому захваті від передчуття бійки. Утишка тривала не більше хвилини. Череватий січовик із пірначем за поясом ревнув:

— Рубай, хто в Бога вірує!

— Пали, руби! — гаркнув польський ротмістр, і по корчмі закрутилося коло несамовитої різанини.

Остап відбив випад могутнього гусара, ледь ухилився від другого і почав відступати, парируючи удари, навіть не мислячи перейти у контратаку. З шабель посипалися іскри.

Очі гусара поступово заливалися несамовитою люттю. Гусар був якогось ведмежого крою — здоровий і кремезний, та ще до того неабиякий фехтувальник. Поки що Остапа рятувала тільки велика кількість випитого гусаром питва — час від часу його заносило кудись убік, і своєю тяжкою корабелею він вже встиг розвалити навпіл стіл і лаву. Коли його шабля черговий раз свиснула над головою козака, Остап швидко проскочив у нього під рукою і щосили тицьнув свою шаблю у бік противника, що відкрився між нагрудником і наспинником. На дивину, лезо ввійшло легко — немов проштрикнуло бурдюк із в'язкою рідиною. Попри всі сподівання, гусар навіть не поперхнувся, а так двинув ліктем у тяжкому наручні в груди Остапа, що той відлетів на підлогу. Запорожець впав на спину і виставив перед себе шаблю.

На хвилину його оглушив скажений гуркіт рубанини — брязкіт шабель та несамовиті крики бійців. Краєм ока Остап помітив, що Давило вправно відмахується від двох пахолків і одного гусара. Але тут же все закрила постать Остапового противника, який вже заносив над головою страшну корабелю, щоб розвалити навпіл і виставлену для захисту шаблю, і самого Остапа. На мить Остап застиг — ще хвилину тому блискучий нагрудник поляка узявся сухою іржею, кунтуш втратив блиск і висів подертим рванням, а повне розчервоніле обличчя раптом схудло, загострилося, поблідло, а очі глибоко запали. Гусар щось кричав, і Остап ясно побачив, що половини зубів у нього не вистачає, а решта жовта або чорна. Тільки дивуватися на таку метаморфозу часу не було, і Остап швидко відкотився — шабля із добряче пощербленим лезом з хрустом врізалася у підлогу. Поки гусар із глухими прокльонами намагався витягти її із дубової дошки, Остап щосили рубанув його по обличчю. Рубанув і остовпів — шкіра по обидві боки шраму легко злетіла, немов дві половинки горіха, і на козака дивилася голова без шкіри із бурими набряклими шматками м'яса, з яких густо текла на іржавий нагрудник жовта сукровиця, із блакитними яблуками очей, одне з яких вискочило із орбіти і звисало на довгому нерві. Остапу здалося, що оселедець стає дибки на його голові. Кунтуш остаточно розпався на шмаття, яке попадало на підлогу і миттєво зотліло. Під нагрудником просвічувалося напіврозкладене тіло, між ребрами напиналися темно-сині легені.

Жовнір видохнув зі свистом: — Собака! — і кинувся на Остапа. Козак прохромив гусарові груди ( з-під леза в очі Остапу бризнула цівка огидної рідини), але той вже схопив кістлявими пальцями, з яких звисали жили, Остапа за горло. Разом вони повалилися на підлогу. Прямо в обличчя козаку вдарило смородом із розщепленого рота ворога. Губи у того вже згнили, а з рота падали товсті могильні черви. У голові козака все запаморочилося. З останніх сил він зацідив п'ястком у напівзітлілу голову. Рука провалилася у щось хрумке і студенисте. Почувся хруст і хлюпання, тягар спав і Остап підхопився, судомно стискуючи шаблю вимащеною розкладеною плоттю долонею. Ноги його хиталися. Він задихався і з натугою хапав ротом повітря. Щось покотилося по підлозі і тикнулося йому в ноги — Остап глянув униз — біля його чобота лежав закривавлений череп, з якого мокро звисав запорізький оселедець, а над розщепленою у посмішці білою щелепою чорніли чорні вуса. Далі лежав обезголовлений кістяк у козацькому жупані, а над ним тріумфально тряс шаблею другий кістяк, в іржавому панцері, одне крило позаду було відрубане, а на іншому не вистачало більшості пір'я. Навколо Остапа несамовито рубалися і оскаженіло давили один одного напіврозкладені мерці. Деінде відсічені голови, немов люті собаки, із люттю гризли одна одну. Підлога враз покрилася калюжами гнилої крові, відрубаними кістками і покришеними черепами.

— Тікаймо, братчику! — щосили заволав Давило, однією рукою ледве відбиваючи атаку

створіння, яке колись було ротмістром, про що можна було здогадатися по залишках леопардової шкіри на іржавому наплічнику, а іншою смикнувши Остапа за рукав свитки. Остап схаменувся і щосили рубонув ротмістра навпіл. Верхня частина тулубу важко брьохнула на підлогу. Ротмістр підняв зотлілу голову, ляснув чорними уламками зубів і поповз на козаків, швидко перебираючи руками.

Козаки кинулися до дверей. На них висів, пришпилений польським списом і козацьким ратищем, Лейба. Іноді він смикався і від того нагадував велетенського черва, відправленого до чийогось велетенського гербарію.

Вогнище, біля якого годину тому пили пиво пахолки і джури, розгорілося і вже добиралося до стін корчми. У стайні іржали і хропіли коні мерців. По колу, міцно прив'язані до конов'язі, носилися здичавілі коні Остапа і Давила. При спалахах вогню вони здавалися величезними кажанами, що раптом загубили свої крила. Козаки обрубали повіддя своїх скакунів і галопом винеслися із пекельного дворища...

18. Двобій у степу

Всю ніч несамовито гнав свого коня Волох. За ним, немов дві зловісні тіні, летіли на схарапуджених конях Малюта і Сухий. Неслися вони навпростець, і здавалося їм, що страшний вовкулака наздоганяє. Поперек сідла в отамана харцизів лежала непритомна дівчина. Її коса наполовину розпустилася, і пишне волосся золотим віялом світилося у місячному сяйві. Однією рукою Волох звично притягнув ременем гнучкий стан дівчини до сідла і більше не дивився на свою бранку.

Лише вранці вони зупинили коней у невеличкому ярку поблизу річки. Харцизи не розмовляли між собою. Тільки сірі обличчя і тремтячі рухи видавали переляк, який вони несли всобі. Волох зняв із сідла Оксану і поклав її на свою чорну кирею.

— Чого, отамане, із дівкою вовтузишся? — кинув йому Малюта. — Хіба що у Крим вирішив продати, або пану якомусь московському? — тут обличчя його скривилося у посмішці. — Або давай спочатку ми розважимося!

Волох плеснув води із фляги в обличчя Оксани. Вона тихо застогнала і відкрила очі. Побачивши страшні обличчя харцизів, що схилилися над нею, дівчина зойкнула і зіщулилася, немов перелякане кошеня.

Волох зиркнув на Малюту:

— По кабаках із своїми московками розважатися будеш, а за цю нам стільки грошей дадуть, що тобі на рік гульні вистачить.

Малюта із сумнівом подивився на Волоха:

— Дівка нічого, ладна, тільки хто ж тобі за неї стільки казни відвалить... Невже Він...

Волох озирнувся навкруги:

— Хоча і не на ніч мовлено, але краще не згадуй.

Почувши такі слова, Оксана схопилася руками за обличчя і гірко заридала. Волох підхопив її за мокре від сліз обличчя і повернув до себе. Навіть кам'яне серце, дивлячись на красу дівочу, на жах у синіх заплаканих очах здригнулося б, але не серце Волоха. Він зареготав, але раптово сміх його обірвався, і він процідив, дивлячись впритул на Оксану:

— Невже здогадалася, голубонько, за кого кажемо?

Тут Волох вихопив кинджал і приставив до тонкої шиї дівочої:

— І не рипайся, дівчино, бо зв'яжемо і на аркані за собою поволочемо по степових корчах — зрозуміла?

Оксана, давлячи у горлі ридання, кивнула.

Волох підхопився і зиркнув на харцизів:

— А тепер тре' довідатися, яким краєм нам на Ромодан вибратися, бо щось мені знов із вовкулакою зустрічатися не хочеться.

Він заскочив на коня і крикнув Малюті:

— Доглянеш за дівкою, якщо її хоч пальцем зачепиш — голову знесу! — із цими словами він разом із Сухим поскакав у степ.

* * *

Навряд чи після пекельної ночівлі у химерній корчмі, могло щось збентежити Остапа та Давила, але видовище пошматованих трупів, які всіяли подвір'я покинутого хутора, примусили запорожців зійти з коней і глибоко замислитись. Остап уважно роздивився переплутані сліди на заюшеній землі, і обличчя його скам'яніло. Він пройшов за комору — там лежав повалений тин і збита трава ясно виказувала сліди коней, що уходили в степ. Остап озирнувся — Давило задумливо дивився вдалеч. Він помітив уважний погляд Остапа і кивнув головою:

Поделиться:
Популярные книги

Имя нам Легион. Том 7

Дорничев Дмитрий
7. Меж двух миров
Фантастика:
боевая фантастика
рпг
аниме
5.00
рейтинг книги
Имя нам Легион. Том 7

Невеста напрокат

Завгородняя Анна Александровна
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
6.20
рейтинг книги
Невеста напрокат

Последний попаданец 8

Зубов Константин
8. Последний попаданец
Фантастика:
юмористическая фантастика
рпг
5.00
рейтинг книги
Последний попаданец 8

Законы Рода. Том 7

Flow Ascold
7. Граф Берестьев
Фантастика:
юмористическое фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Законы Рода. Том 7

Боярышня Дуняша

Меллер Юлия Викторовна
1. Боярышня
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.00
рейтинг книги
Боярышня Дуняша

Сумеречный Стрелок 3

Карелин Сергей Витальевич
3. Сумеречный стрелок
Фантастика:
городское фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Сумеречный Стрелок 3

Школа Семи Камней

Жгулёв Пётр Николаевич
10. Real-Rpg
Фантастика:
фэнтези
рпг
5.00
рейтинг книги
Школа Семи Камней

Третий. Том 4

INDIGO
Вселенная EVE Online
Фантастика:
боевая фантастика
космическая фантастика
попаданцы
5.00
рейтинг книги
Третий. Том 4

(Не)нужная жена дракона

Углицкая Алина
5. Хроники Драконьей империи
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
6.89
рейтинг книги
(Не)нужная жена дракона

Не верь мне

Рам Янка
7. Самбисты
Любовные романы:
современные любовные романы
5.00
рейтинг книги
Не верь мне

Прометей: повелитель стали

Рави Ивар
3. Прометей
Фантастика:
фэнтези
7.05
рейтинг книги
Прометей: повелитель стали

Огненный князь 4

Машуков Тимур
4. Багряный восход
Фантастика:
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Огненный князь 4

Как я строил магическую империю 6

Зубов Константин
6. Как я строил магическую империю
Фантастика:
попаданцы
аниме
фантастика: прочее
фэнтези
5.00
рейтинг книги
Как я строил магическую империю 6

Александр Агренев. Трилогия

Кулаков Алексей Иванович
Александр Агренев
Фантастика:
альтернативная история
9.17
рейтинг книги
Александр Агренев. Трилогия