100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки
Шрифт:
До речі, сказане про м’язи і відкладення зовсім не означає, що М_арь — потвора. Навпаки. Вона вродлива. Струнка, висока, довгонога, доглянута сімнадцятилітня білявка з промовистими грудьми, крутими стегнами і тонкими щиколотками. Останнє досить суттєве. Щиколотки в дівчат — визначна частина тіла. Якщо вони тонкі, значить — аристократка. А якщо ні, значить сорок поколінь її предків-лузерів горбатили свої трудові кріпацькі спини на полях-городах. Масивні велетенські щиколотки — перша ознака телурика [7] .
7
Телурики — «земляні люди», ментальні селяни. Вони ж — тестаментальні рустикали (Див. статтю «ТМ-дискурс» в «Плеромі» № 3, 1998). Соціологія телуриками детально не займалася. Ця похмура порода людей ще не дочекалася своїх міклухо-маклаїв.
Судячи з щиколоток Пальмочки, сорок поколінь її прабабусь були наложницями у
До Івано-Франківська М_арь приїхала майже з Києва. Тому що Біла Церква — майже Київ. Життєві пріоритети М_арі стихійно сформувалися на узбіччях трас, які ведуть в південному напрямку від столиці суверенної країни. В придорожніх кнайпах. На роздоріжних базарчиках. Там основною відмінністю правильної вівці від залошеної є висока вартість мобільника. Тому прямий шлях до серця (та інших важливих органів) М_арі — подарувати їй крутий мобільник з бурим тюнингом. Чим буріша і крутіша тюнингова стежина, тим вона серцедосяжніша (аффтар узложняєд).
Припустимо, мобільник коштуватиме шість тисяч гривень. Припустимо, його запхано до іридієвого корпусу, прикрашено стразами, гравіюваннями, емалями, платиновим анодіруванням. Припустимо, він уміє варити суп. Тоді він не тільки мобільник, він — шлях, пряміший від того, котрий протоптували до Індії давні арії. Не шлях, а глюки щасливого химаря.
Злі багаті люди іноді без стриму користуються цією слабинкою next-покоління. Довірливій М_арі «нові українці» дарували мобільники, викупані в річці (у морі, у ванні, в озері, у сльозах законної дружини, у шмарках або нічному горщику дочки). Мочені дорогі мобільники. І одержували ці виродки за таку просушену лажу із стразами і суповаркою не що-небудь, а повний список щирої жіночої вдячності. Плюс мегаджоулі енергії «ци», нестримно випромінюваної непристойно модельним тілом.
Я ревнував М_арь у дні її «подяки-за-мобільники». Strap On Whenever It Seems Appropriate [8] . Одного такого нестерпно сонячного травневого дня, коли енергія «ци» Пальмочки щедро вливалася в сексоприймачі чергового пройдисвіта, написався злий графоманський вірш:
Витворисько теплих сил, хто тепер тебе гмурить і трішить? Хто господар новий у товстенних мочених мобілок і задушливих вікон? Навіщо твоя бодігардова вірність порожнім слимким пачкам «вог» (не відповідай, М_арь). Обіймай поглядом ніч, там знову не файт клаб. Там навіть не файв і в не кайф і з підйобками лайф; а все тому, що вода на асфальті зосталась від зимових дощів і її не зібрать, не зібрать небратиськам і нез… (не дописуй, М_арь), бо не існує майстра, що занаждачить тварючку, очистить від перепудження, від рідини жовтовтомленої, яка (рідина) геть забула, що треба текти згори і донизу (і не запитуй, М_арь, де там гора). День стопалий Усі залишки (може, твої?) обмацає і карниз над стіною, під якою немає казок (твоїх точно немає). Ти підеш усіма мацаками життя, Усіма його щупальцями і нехай кожне слизьке влізе в тебе (ти облізеш, пресвітла М_арь) і присоски розпружить. Так в болотах вмирали ельфійки.8
Не шкодуй зусиль, якщо відчуєш, що воно того варте (англ.).
Такий от гребучий жах. Загиблих у болотах ельфійок я приплів не випадково. Улюблена книга М_арі — «Володар кілець». Більш того, М_арь — затята толкієністка. На цій темі ми і зійшлися. М_арь неодноразово намагалася вводити у свій пунктирно-мобільний побут ельфійські символи. Їй личать довгі білі плаття і відсутність білизни. Вона граційна без взуття. Їй не вдалися гострі кінчики вух (ми не знайшли пристойного пластичного хірурга, хоча донори? були), але іноді мені здається, що кіношні вушка Лів Тайлер втухають на тлі рожевого світіння справжніх ельфійських вушок М_арі. Тонко сплетених вушок. Їхня володарка намагалася також робити рудуваті ельфійські композиції із засушених квітів. Ікебани. Ікані бани. А також вона намагалася малювати і шити. Виходило щось віддалено схоже на стиль Раббана шістдесятих. Одна кімнатна собачка, побачивши картину Пальмочки, забруднила коштовний килим. Тварини, до речі, більш безпосередні у сприйнятті мистецтва, ніж люди. Це я, зрозуміло, вправляюся в банальностях.
Дивно, але з усіх жіночих і дівочих ельфійських персонажів Професора Толкієна М_арь чомусь вибрала не Арвен, не Галадріель, не Келебріель, не Аредель навіть, а Німродель. Кохану лоріенського короля Емроса, ледь згадану навіть не в романах, а в додатках, складених сином Професора. Її історія там викладена в одному абзаці — у Темні Часи панування Саурона королева Німродель намагалася дістатися Моря південним шляхом, але в Білих горах потрапила в гоблінську засідку і загинула разом із бодігардами. Такий сумний попандоз. Що привабило тебе в цій дрібній бганці придуманого буття, о Біла Діво Ельфійського Відлуння? Запах яких вітрів злапала ти у цій притчі про бажане і недосяжне? Де вони, твої Білі Гори, моя кохана? Де твоє Море, о незрівнянна Німродель-2?
Восени 2006 року ельфійська тема відступила на другий-третій плани під тиском нового захоплення М_арі. Вона полюбила більярд. Ми зашилися в пропахлі потом і підробленим Balafre підвали, де за тридцять гривень/година катали кулі по зеленому. Почали зі снукера і продовжили пулом. Я навчив її найпростішим «массе» [9] і кільком способам прицілювання. Один із них полягає в тому, щоб уявити собі «кулю-примару», тобто биток у момент зіткнення з прицільною кулею. Другий — у проведенні уявних ліній через биток і прицільну кулю. Способи, звичайно, дилетантські, але вірні. М_арь швидко вчилася.
9
Вертикальні або майже вертикальні удари по кулі, яка знаходиться біля краю.
Незабаром вона винайшла власний одяг для гри: червону шкіряну спідницю-пояс, червоні панчохи і червоні чобітки, придбані на секонд-хенді. Трулі [10] вона не надягала. Тому в моменти прицілювань, коли, широко розсунувши свої довгі ніжки, вона совалася на більярдному столі, весь підвал завмирав, і молоді офіціанти з напруженими обличчями групувалися наприкінці ще однієї уявної лінії. Забиваючи від борта, воскресла, горда і щаслива Німродель цитувала не сумні ельфійські думи Другої Епохи Середзем’я, а Баркова:
10
Трулі — трусики.
І, в принципі, була недалека від істини. Дурна любов, поміж тим, завзято виробляла вторинний продукт. Текстовий. Вірші ставали кращими і злішими.
Уся твоя база даних записана на гулящих водах, записана на бурштинових вервичках, записана на короткій зливі. Я читаю її крізь тугі лантухи любові, крізь висохлий піт трьохсот двадцяти спартанців, здоровенних хлопів із твердим м’ясом на нетвердих місцях. На мутному рейді за маяком студентки складають любовний перелік. Сто п’яте ім’я таке ж, як шосте, двадцяте, тридцять восьме плюс. На мутному рейді за йобнутим маяком, що світить на степ і зачернює сракою море, студентки гундосять ска-пісні тупі як плескіт, як темрява і позапланетний пил. Пісню бу-бля співа золотава блондинка. Звичка їбе гомінойда. Блюз крілів торохкоче чорнявка. Течуть волохаті струмки, течуть біля зла маяка до зогнилих очей листоноші, він приніс мені твою базу даних.