Біблія /Библия
Шрифт:
24 В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
25 Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
27 Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28 І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
Приповiстi 18
1 Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.
2 Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.
3 З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.
4 Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.
5 Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.
6 Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.
7 Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.
8 Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.
9 Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.
10 Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.
11 Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.
12 Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.
13 Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
14 Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?
15 Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.
16 Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.
17 Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.
18 Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.
19 Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.
20 Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.
21 Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти рее плоди його.
22 Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.
23 Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.
24 Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.
Приповiстi 19
1 Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.
2 Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.
3 Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.
4 Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.
5 Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.
6 Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.
7 Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.
8 Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий - находить добро.
9 Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне.
10 Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї - старшованнє над князями.
11 Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його - вирозумілість на проступки.
12 Царський гнїв - як би рик лева, а його ласкавість - мов роса на зелень.
13 Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча.
14 І дом і майно - спадщина по родителвЏх, а розумная жона - від Господа.
15 Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.
16 Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.
17 Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.
18 Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
19 Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.
20 Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.
21 Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.
22 Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.
23 Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.
24 Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.
25 Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного - він ще порозумнїє.
26 Хто батька нехтує й матїр проганяє, - той син ледачий й безчесний.
27 Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.
28 Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.
29 На зрадливих готові суди, а на тїло безумних - удари.
Приповiстi 20
1 Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.
2 Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.
4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.
5 В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.