Біблія /Библия
Шрифт:
13 Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14 Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
15 Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16 Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погont бель.
17 Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18 А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19 Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
20 Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
21 Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
22 Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає?
23 Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано.
24 Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;
25 Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
26 Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
27 Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
28 Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29 Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.
30 Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
31 Дивлюсь - терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.
32 Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
33 Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго - згорнувши руки, полежиш, -
34 Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя - мов чоловік оружний.
Приповiстi 25
1 І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:
2 Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів - розвідувати дїло.
3 Як неба висота й землї глибина, так серце у царів - невідоме.
4 Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:
5 Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.
6 Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;
7 Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.
8 Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?
9 Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,
10 Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.
11 Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.
12 Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.
13 Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.
14 Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.
15 Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.
16 Коли знайћаЈов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.
17 Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.
18 Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.
19 Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.
20 Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.
21 Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;
22 Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.
23 Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.
24 Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.
25 Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.
26 Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.
27 Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою.
28 Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що не панує над духом своїм у мові.
Приповiстi 26
1 Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.
2 Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.
3 Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.
4 Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.
5 Не вt siдказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.
6 Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.
7 Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.
8 Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме - дурневі віддати шану.
9 Що в пяного в руцї колючая тернина, - те приповість ув устах дурного.
10 Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.
11 Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.
12 Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.