Біблія /Библия
Шрифт:
4 Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові.
5 Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи:
6 Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування.
7 І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем:
8 Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!
9 Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї;
10 Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.
11 Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?
12 І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.
13 Лучший убогий та розумний молодик, нїж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради;
14 Бо той, вийшовши з темницї, стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим.
15 Бачив я між усїма, що ходять під сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого.
16 Безлїч було народу перед ним, а пізнїйші не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові.
17 Уважай на ногу твою*, йдучи в дом Божий, і будь готовий, скорше слухати, нїж приносити жертви робом дурнїв, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять.
Екклезiаст 5
1 Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.
2 Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів.
3 Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни тивою обітницю.
4 Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити.
5 Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі того, щоб Бог прогнївався за твої слова та й в нїщо обернув дїло рук твоїх?
6 Бо, як у многих видивах сонних, так і в многих словах - багато марноти. Нї! ти бійся Бога.
7 Як побачиш у якій країнї, що тїснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший;
8 Перед же веде в цїлій країнї - царь, а сей дбає про всю країну.
9 Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се - марнота.
10 Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?
11 Роботящий солодко спить, чи він ізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.
12 Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.
13 Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.
14 Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.
15 Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?
16 А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!
17 От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.
18 І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий.
19 Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.
Екклезiаст 6
1 Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:
2 Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!
3 Коли б у такого чоловіка була цїла сотня дїтей, і він жив лїта многі, - та й ще умножились днї життя його, а як душа його не втїшається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;
4 Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;
5 Він навіть не видїв і не знав сонця і він спокійнїйший, нїж той.
6 А той, хоч би прожив дві тисячі років, не веселившись добром сво- їм, - хиба ж не все пійде в однакове місце?
7 Вся праця в людини - для її рота, а душа її не насичуєсь.
8 Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?
9 Однакже лучше бачити перед очима, нїж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.
10 Що є на сьвітї, тому дано імя, й знають, що се - чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.
11 Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?
12 Хто ж знає, що добре про чоловіка в часї марного життя omanого, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послї його під сонцем?
Екклезiаст 7
1 Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.
2 Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.
3 Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.
4 Серце мудрих - у сумному дому, а серце дурних - у веселому.
5 Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;
6 Бо реготаннє дурневе - се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.
7 Коли мудрий тїснить других, - стається дурним, та й подарунки псують серце.