Біблія /Библия
Шрифт:
20 Вірний чоловік - богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.
21 Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.
22 Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.
23 Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.
24 Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", - той товариш рабівника.
25 Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, - добро йому буде.
26 Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї - спасеться від злого.
27 Хто вбогому дає, не знати ме нужди, хто ж одвертає очі свої од його, - того проклинають.
28 Як безбожні йдуть у гору, - ховаються люде; як же вони упадають, - праведник більшає.
Приповiстi 29
1 Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.
2 Як много праведних, - люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.
3 Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.
4 Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, - пустошить її.
5 Хто леститься другу свому, стелить слїтї під ноги йому.
6 В грісї в ледачого - сїть про його, а праведний - все веселий і радуєсь.
7 Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.
8 Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.
9 Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, - не має спокою.
10 Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.
11 Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.
12 Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.
13 І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.
14 Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.
15 Лоза й огроза - вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.
16 Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.
17 Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.
18 Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.
19 Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.
20 Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови?
– на дурного більш надїї анїж на його.
21 Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.
22 Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.
23 Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.
24 Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє*, та не виявляє.
25 Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.
26 Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською - володїє Господь.
27 Гидота праведним - чоловік ледачий, безбожнику ж гидота - хто ходить правою дорогою.
Приповiстi 30
1 Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
2 Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
3 Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
4 Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
5 Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його.
6 Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
7 Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
8 Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
9 Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
10 Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
11 Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
12 Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
13 Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
14 Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
15 Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
16 Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
17 Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
18 Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
19 Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
20 Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
21 Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
22 Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
23 Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.