Басаврюк Xx
Шрифт:
Бойчук виплюнув два зуби і, намагаючись зберігати презирливий тон, сказав:
– Твої каліки і до краківських тайняків не дотягують. Чуєш, Анжело, чи як тебе там.
Анжело зблід, потім підібрався і спокійно сів на стілець:
– Через десяток хвилин ми заберемося звідси; пані Наталя продовжить своє сходження до призначених їй сфер у більш ізольованому місці, а два ваших трупи переконають поліцію, що з цими вбивствами пов'язані українські фанатики. Ви програли, як завжди.
Бойчук майже примирливо запитав:
– Ви з ГПУ?
Анжело розсміявся:
– Поки я тут зображав італійця, то став,
Отець Василь не витримав:
– А що в вашій компетенції?
Анжело холодно глянув на отця Василя:
– А, панотче… Ми з вами виконуємо, взагалі, одну справу – збираємо душі. Тільки ви достеменно не знаєте для чого, на відміну від мене.
Анжело підійшов до зв'язаної Наталі.
– Найтяжча її мука -подвійність між двома світами, і якби не ваше втручання, то цей дуалізм для неї через хвилину перестав би існувати. А тепер мені прийдеться повторювати цю болісну процедуру. Ми лікарі, ми лікуємо всіх, бо вся біль світу є породженням індивідуалізму. Скільки людей, більше того, скільки народів за останні тисячоліття ми позбавили цієї хвороби. А вже за допомогою чого – святої інквізиції, містичних культів, найпрогресивніших вчень, торгівельних імперій, праведних війн чи "Всесвітньої держави трударів" – не має значення.
Раптом Анжело повернувся до Бойчука:
– Знаєш, чого ви програли, і завжди будете програвати? Ви завжди дотримуєтеся правил і одного Закону, а у нас безліч правил і законів, і ми можемо їх змінювати в залежності від нашої мети. Ми володіємо такими силами, які і не снилися вам.
Отець Василь тихо промовив:
– Вбийте нас, але відпустіть Наталю.
Анжело засміявся:
– Щоб підкорити будь-який народ, необхідно підкорити жінок цього народу.
На вулиці загарчав мотор автомобіля. Анжело підійшов до вікна і задоволено сказав:
– Ну ось і наш резерв… Я багато міг би ще сказати, особливо вам, панотче. До речі, ви ніколи не замислювалися, як ваші предки обходилися без сатани і Христа ще тисячу років тому?
Анжело коротко наказав своїм людям:
– Приготуйте панну до подорожі.
Троє з них заходилися навколо Наталі. Бойчук вирішив, що це вдалий момент для героїчної смерті і спробував рвонутися, але отримав різкий удар у скроню від "італійця". Анжело витягнув широкий ніж і підійшов до галичанина:
– Навіть героїчну смерть ти собі не виборов, – він схопив Бойчука за горло і підняв ніж, вигукнувши коротку фразу на невідомій мові. Галичанин спробував не закривати очі. Йому здалося, що зіниці Анжело, змінюються, жовтіючи і перетворюючись на сильно звужений овал.
Раптом в кімнаті грохнув постріл. Анжело випустив ніж і схопився за бік. Здивоване обличчя його миттєво спітніло. Бойчук побачив револьвер у руках священика і, миттєво підхопившись, вдарив плечем у живіт Анжело, – той з вигуком болю звалився на підлогу. Бойчук нахилився і брикнув ногою "італійця", який кинувся за ним. Той зігнувся навпіл, але на
– Тримайте їх на мушці, – в кишені у Анжело повинні бути ключі від наручників!
Наставивши на "італійців" зброю, панотець сунув руку в кишеню Анжело. Елегантний костюм того був просякнутий кров'ю. Обличчя панотця скривилося від огиди, але він швидко намацав маленькі ключі. Бойчук нетерпляче смикав плечима, поки священик невміло відмикав наручники, – ось-ось повинні були з'явитися нові вороги.
Анжело нерухомо лежав на підлозі, навколо нього по ковдрі розходилася темна пляма. Отець Василь кинувся до Наталі, намагаючись відв'язати її від ліжка. Раптом вони застигли – двері тихо зарипіли, відчиняючись. Бойчук швидко зачаївся за стіною, вихопивши пістолет, отець Василь з жалем подивився на кинутий підсвічник і, повагавшись, теж дістав револьвер. Йому здавалося, що його серце гупає на весь санаторій. Отець Василь спробував молитися, але уявив себе з боку – священик з револьвером у руках, який зачаївся в засідці, і йому раптом стало смішно.
Хтось обережно ввійшов до кімнати. Отець Василь підняв револьвер. У напруженій тиші пролунало насмішкувато:
– Овва, панотче, що ж тут сталося, якщо ви за зброю взялися!
Отець Василь видихнув і опустив зброю – перед ним стояв полковник Гай.
За полковником до кімнати зайшли Андрій Балковий та Кожух. Їм вистачило одного погляду, щоб зрозуміти нічні пригоди в кімнаті пані Наталки. Бойчук незадоволено сказав:
– Ще трохи, панове, і ми б один одного перестріляли.
На це Кожух зауважив, що панотець, судячи з кількості переможених, вартий чотирьох. Тим часом священик швидко перерізав мотузки на руках і ногах Наталі, витягнув кляп і почав знімати пов'язку з очей. Балковий раптом вигукнув:
– Не треба!, – але було запізно – священика пронизав пекельний погляд.
– Дивися на мене! – закричав Балковий і кинувся до дівчини. В руках він тримав великий білий рушник, мережаний червоним та чорним. З губ Наталі зірвався придушений стогін. Балковий повільно витягнув рушник перед собою. Декілька хвилин вони стояли навпроти один одного.
Очі Наталі закрилися, і вона доторкнулася пальцями до рушника.
Десь грала музика.
ЧАСТИНА III
1.
Я, не поспішаючи, йшов вдовж довгих книжкових стелажів. В одній руці тримав фоліянт про німецькі замки, шукаючи місце, звідки взяв його. Іншою рукою обережно проводив по твердих книжкових обкладинках. Доторк до кожної книги давав неповторне відчуття наближення до безмежних знань, зібраних за пожовклими шкіряними і картонними брамами.
В книгозбірні було тихо і прохолодно. Десь за лабіринтами стелажів чулися тихі кроки інших щасливців, допущених до святая святих відділу рідкісних видань університетської бібліотеки.