Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
– Бiльше не влiзе, - простодушно мовила Варя.
– Тут їм i так тiсно...
Цiєї митi на вулицi загудiв клаксон автомобiля. Рукастик-Смугастик стрiмголов вилетiв i тут же повернувся:
– Це за тобою, Варю!
– Хто це?
– чомусь злякалась вона. Та в дверях вже з'явився Малько-Ванько.
А Професор провадив далi:
– Навiть якщо ти забула якесь там правило - не бiда. Найголовнiше - не розгублюйся, не кидайся, куди попало, а подумай... помiркуй... помисли.
–
– На того, хто думає, машина не налетить!
– розсердився Правильний Професор.
– Думати треба заздалегiдь... завчасно... наперед! Зрозумiло?
Хлопчик i дiвчинка кивнули.
– Ось я i кажу, якщо забудеш щось, зупинись, вдихни глибоко кiлька разiв - i згадаєш.
Варя поцiкавилась:
– Кiлька разiв - це скiльки?
– Скiльки?
– Правильний Професор замислився.
– Скiльки... гм...
Вiн приставив палець до чола, потiм схрестив руки на грудях, далi заклав їх за спину, вiдтак засунув у кишенi.
I тут обличчя його посвiтлiшало.
– Ага!.. Ось.
– Вiн витягнув з кишенi гумову надувну кульку. Звичайну кульку, яку надувають пiд час свят i пускають у небо. Жовту.
– Ти запитуєш, скiльки разiв? Поки не надмеш цю кульку. Тримай.
Нарештi вони вирушили додому - допитлива Варвара i пустун Малько-Ванько. їх чинно вiз Драндулет-Кабрiолет. Професор та Рукастики-Смугастики ще довго махали їм услiд i бажали щасливого повернення.
Вони проїхали Похмурий тунель, проминули Триколiрний замок i виїхали на пряму дорогу, яка вела за околицю Чарiвної Круговертi.
Та на цьому пригоди наших героїв не закiнчилися.
Коли вони вже збиралися залишити чарiвну країну, їх зупинило П'яте Колесо:
– Стiйте! Попереду - страшна небезпека!
Дiд Драндулет уповiльнив хiд:
– Яка небезпека? Де вона?
– Попереду. Там, куди ви їдете.
– Ми їдемо до Замкненого Кола, - поважно мовив Дiд Драндулет. Звiдти ми виберемося на потрiбний нам шлях.
– Нiкуди ви звiдти не виберетесь. Там зiбралися всi автомашини...
Попереду наростав якийсь глухий шум.
– Це вони...
– Ой, а чи не можна повернути назад?
– захвилювалась Варя.
– Не-е-е можна, - заперечив Дiд Драндулет.
– Тут нi повертати, нi зупинятися не можна. Заборонено. Всi дороги ведуть до Замкненого Кола.
Його немов магнiтом тягнуло - котився дедалi швидше й швидше. Поворот i...
...вiдкрилось Замкнене Коло!
– Тримайтеся!
– гукнув Дiд Драндулет.
П'яте Колесо прудко стрибнуло на зап'ятки - там виявилося затишне гнiздо-заглиблення.
За мить вони опинились у вирi машин.
УНИКАВ ДИМУ, А ВПАВ У ВОГОНЬ
Праворуч, лiворуч, спереду, ззаду - скiльки сягало око - мчали найрiзноманiтнiшi автомобiлi. Нi на мить не зупинявся цей величезний потiк.
Варя помiтила, що праворуч машини їдуть трохи повiльнiше, а далi - ще повiльнiше.
– Дiдусю!
– гукнула вона.
– Отам тихiше!
Старий перебрався у сусiднiй ряд, потiм - у сусiднiй сусiднього, поки не прибився до самого узбiччя, де рух був зовсiм неквапливий. Тут їхали старi, деренчливi й малопотужнi автомашини.
– Дивись, - штовхнув Малько-Ванько дiвчинку Варю, - це ж нашi знайомi... Ей! Е-ей!
Попереду на кривих колiщатах дрiботiв Жучок, а ззаду поскрипував Пiкап. Але вони нiчого не помiчали - як заведенi котили й котили вперед по колу.
Як зупинити потiк машин, розiрвати чарiвне Замкнене Коло?
I тут Варя згадала: "Якщо тобi буде важко, зупинись, подумай. Вдихни глибоко кiлька разiв..."
Вона дiстала з кишенi заповiтну кульку.
– Що це?
– запитав Малько-Ванько.
Варя почала мовчки надувати кульку.
– Дай менi! Я краще вмiю.
Та дiвчинка тiльки похитала головою. Вона сама, сама повинна...
Ось кулька стала завбiльшки з кулак, потiм - з Варину голову, потiм - як П'яте Колесо! "Лопне", - подумав перелякано хлопчик i загукав:
– Стiй!
I багато голосiв пiдхопили його вигук:
– Стiй! Стiй! Стiй!
Пролунав скрегiт гальм. Варя припинила надувати кульку й мiцно затиснула гумове кiльце в руцi. Освiтлена променями фар, яскрава куля погойдувалася високо над машинами.
Вiдчайдушний зойк пролетiв по Замкненому Колу:
– Ратник! Найсуворiший Ратник-Порадник! Стiйте!!!
Автомашини, якi рухалися ззаду, почали рiзко гальмувати, за ними зупинялись iншi - й так, поки все Замкнене Коло не зупинилося. "
Дiд Драндулет теж припинив рух i полегшено вiдсапувався:
– Приїхали! Оце перегони! Цiкаво, а хто нас зупинив?
Варя подивилась на жовту кулю, яка повiльно похитувалася в її руках, i все збагнула:
– Зрозумiла! Вони вважають її дружинником!
– Кого?
– Оцю надувну кульку! Розумiєте, вона кругла й жовта. А найсуворiший Ратник-Порадник теж такий. Його сигнал - "Рух заборонений!"
– Так ось чому вони зупинились!
– здогадався i Малько-Ванько.
З-за машини вигулькнуло П'яте Колесо й зашепотiло:
– Тут поруч дорога вiдгалужується. Прориваємось туди, швидше! I ми врятованi!
– Почекай, - вiдштовхнув його Малько-Ванько.
– Ти тiльки про себе дбаєш, хочеш тiльки себе врятувати.
– А кого ж iще рятувати?
– розгублено позадкувало П'яте Колесо.