Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
– I в мене!
– радiсно мовила Варя.
– Мабуть, пирiжки для того й придуманi, щоб їх хотiлося їсти!
Вони засмiялись i почали ласувати пирiжками.
Через кiлька хвилин Правильний Професор звернувся до Варi:
– Що треба зробити, коли переходиш вулицю?
Та Рукастик-Смугастик вiдповiв за неї:
– Коли переходиш вулицю, треба спочатку подивитися лiворуч!
– Чому?
– повернувся до нього Правильний Професор.
Рукастик-Смугастик швидко дожував пирiжок i жваво проторохтiв:
– Тому що злiва може з'явитися автомашина. I тодi трапиться...
– Зiт-кнен-ня!
– разом закiнчили вони.
– А коли дiйдеш до середини вулицi, що треба зробити?
– Подивитися праворуч!
– раптом вирвалося у Варi. Вона згадала, як вони переходили вулицю.
– Чому?
– Тому що цього разу машина може з'явитися справа! I тодi трапиться аварiя!
– Правильно!
– вигукнули Рукастик-Смугастик i Правильний Професор.
Потiм Правильний Професор сказав:
– Ось бачиш, цi пирiжки справдi полiпшують пам'ять. Ти запам'ятала те, що я казав, i те, чого я навiть не казав. А якщо ти не озирнешся лiворуч-праворуч, то станеться...
– Зiткнення!
– хором закiнчили всi.
Пiсля таких ласощiв Варю почало хилити на сон. А Правильний Професор все правив та правив про свої правила, i щоразу Рукастик-Смугастик влад вiдповiдав на всi його запитання, навiть найкаверзнiшi.
– Якщо ти їдеш на велосипедi i бачиш, що на потрiбну тобi вулицю в'їзд велосипедистам заборонений, що ти зробиш?
– Зiйду з велосипеда i поведу його.
– По тротуару?
– Нi, по тротуару пiду сам, а велосипед вестиму по брукiвцi, поруч з тротуаром.
– Молодець!
– похвалив Правильний Професор. Вiд напруги та надмiру енергiї з його волосся i пальцiв безперервно летiли блакитнi iскри-блискавки...
Та Варя щось згадала i запитала:
– А чому Рукастик-Смугастик на перехрестi пiднiмає руку, коли хоче всiх зупинити?
Рукастик-Смугастик тут же вiдповiв:
– Тому що цей жест вiдповiдає жовтому сигналовi Знавця-Моргунця.
– Взагалi так, - погодився Правильний Професор.
– Але... Це iсторiя...
– вiн пiдняв палець.
– Я розповiм вам, як з'явилися Рукастики-Смугастики.
– Ой, як цiкаво!
– у Варi й Рукастика-Смугастика вiдразу ж заблищали очi.
Професор заклав руки за спину й довгими кроками почав мiряти Кiмнату Знань.
– Я особисто був учасником тих iсторичних подiй. I трапилося це... скоїлося... вiдбулося, коли в Чарiвнiй Круговертi з'явився Знавець-Моргунець. Вiн стояв на головному перехрестi та вказував автомашинам, куди й кому їхати.
Як вiн це робив? Червоним вогнем запалає - зупиняються всi машини.
Жовтим свiтлом засвiтиться - приготуватися до руху. Зеленим засяє - дозволяється їхати.
I всi автомашини слухались Знавця-Моргунця. Усi, та не всi.
Мчить якось пробоєм до перехрестя гоночний Громобiй. I ще здалеку гукає:
– Пропустiть! Поспiшаю! Не затримуйте мене!
Вiн взагалi любив гасати з шаленою швидкiстю i таким ревiнням, що iншi, зачувши його, заздалегiдь поступалися...
Намагався Знавець-Моргунець його врезонити... приструнити... загальмувати, але де там! З гальмами у Громобоя завжди було не все гаразд.
– Нiколи менi! Я зайнятий!
– лементував вiн.
А коли його запитували, чим вiн зайнятий, Громобiй верз таку нiсенiтницю, такого туману напускав, що доводилося вмикати протитуманнi фари. Проте всi й так знали, яке в нього "термiнове й важливе" заняття - з ранку до смеркання гасати дорогами.
Знавець-Моргунець вже давно покарав би його, та були у Громобоя захисники.
– Це ж гордiсть наших перегонiв!
– говорили вони.
– Подивiться, яка у нього швидкiсть! Якi поршнi, цилiндри! Нехай ганяє.
Ну, гаразд. Нехай би вже сам ганяв, а то й iнших на таке пiдбивав.
– Кого ви слухаєтесь?- казав вiн.
– Його дiло - стояти, а наше їздити.
Дехто з старших докоряв йому:
– Вiн заради нас стоїть. Заради нашого органiзованого руху. А головне - вiн Знавець! Знає, куди й кому їхати.
– Звiдки ви знаєте, що вiн знає?
– глузливо запитував Громобiй.
Були й такi, що вiрили Громобою i теж порушували правила. А це приводило до чого?
Варя i Рукастик-Смугастик тут же вiдповiли:
– До зiткнення!
– Так. А там, де зiткнення, там i нелади. От i задумався Знавець-Моргунець, як порядок навести. Потрiбнi помiчники - мiцнi, надiйнi руки!
I одного разу такi "руки" з'явились. Оце так руки! Всю дорогу перекрили: вiдступили перед ними машини - такого дива вони ще не бачили!
Дiйшовши до перехрестя, це "диво" виструнчилося перед Знавцем-Моргунцем i вiдрапортувало:
– Доповiдає командир Маяк. Прибув у ваше сухопутне розпорядження.
Знавець-Моргунець зачудовано дивився на незнайомця.
– Як ти сюди потрапив?
– З ходовим вiтром!
– А що ти вмiєш робити?
– Тримати курс i дивитись небезпецi в очi!
Знавець-Моргунець замислився.
– А тримати лад i порядок ти зможеш?
– спитав вiн.
– Руки в тебе мiцнi?
– Що накажеш, те й буду робити, - хвацько вiдповiв Маяк.
Знавець-Моргунець зрадiв:
– Ти менi й потрiбен у помiчники! Ось тiльки... який порядок ти будеш пiдтримувати?
– Я пiдтримуватиму найкращий у свiтi порядок - морський! проголосив Маяк.
– За морського порядку кожен iде своїм курсом, i нiяких аварiй не трапляється!