Чарiвна круговерть (на украинском языке)

Наумов Евгений

Старенька зiтхнула.

– А тепер до казки-правди перейдемо. Я знаю про вашi добрi дiла. Ви багато зробили для врятування Чарiвної Круговертi. Визволивши дружину Знавця-Моргунця, велику бiду вiдвели. Та головне лихо сталося тут, у палацi.

– Яке лихо?
– Дiти нашорошили вуха.

– Живе в цьому палацi могутня чародiйка Краса - Мiдна Коса, яка Круговертю править. Усi машини їй пiдкоряються, нiхто не смiє перечити.

– А Знавець-Моргунець?- не витримав Малько-Ванько.

–

Велику силу й мудрiсть має Знавець-Моргунець, - усмiхнулася бабуся.
– Та Краса сильнiша. Вся її могутнiсть - у Мiднiй Косi. Триста тридцять три тисячi найтонших волосинок у косi, i всi вони повиннi бути укладенi одна до одної. I якщо хоч одна переплутається - у Круговертi почнеться сум'яття. Триста тридцять три майстри заплели кожен по кiсцi та уклали в одну велику косу. А сьогоднi вночi розтрiпалася коса у чародiйки, та так, що заснула вона мертвим сном i прокинутися нiяк не може.

Провiсниця зажурилася, потiм додала:

– От i нiкому заплести дивну могутню косу, розбудити Красу, щоб знову спокiй i порядок настали у Круговертi.

Друзi перезирнулися. Малько-Ванько подивився на тугi Варинi кiски. Вони були заплетенi на славу - жодна волосинка не вибивалася з них. Навiть Провiсниця звернула на них увагу, похвалила:

– Гарнi коси! Сама заплiтала?

– Я завжди сама заплiтаю!
– гордовито вiдповiла Варя i поглянула на Малька-Ванька.

– Адже ти... вмiєш?
– спитав вiн.

– Вмiю.

– То й заплети Мiдну Косу, розбуди її!

– Еге, я боюсь!

– Чого боятися?
– не вгавав Малько-Ванько.
– Раз-раз - i заплела! Ви, дiвчатка, швидко це робите!

– Ага, тут "раз-раз" не годиться, - втрутилася Провiсниця. Заплiтати косу треба дуже обережно. Якщо хоч одну волосинку не так покладеш - триста тридцять три блискавки вилетять i спалять тебе на мiсцi!

– Оце так!
– вирвалося у Малька-Ванька.
– Тодi й справдi страшно...

– Виходить, - сказала Варя, - якщо Красу не розбудити, то всi автомашини так i залишаться на Замкненому Колi, з якого ми ледь вирвалися.

Старенька сумно хитнула головою.

– Тодi я заплету її косу, - пiдхопилась Варя.
– Де вона? Ведiть мене до неї, швидше!

– Оце по-нашому!
– зрадiла Провiсниця.

Зашумiв вiтер, усiх оповив густий морок. Друзi злякано схопилися за руки. Все зникло: свiтлиця, самовар, старенька Провiсниця, i нашi герої опинились у небачених голубих покоях. Перед ними на слабо освiтленому кришталевому лiжку спала рожевощока дiвчина, Навколо її голови пишною хмаркою мерехтiло вогняно-червоне волосся iз золотавим вiдблиском. Пухнастi вiї кидали на нiжнi щоки темнi тiнi.

– Ось вона, Краса!

Довго заплiтала Варя дивне волосся, її тонкi пальцi занiмiли, очi почервонiли вiд напруження...

Нарештi остання, триста тридцять третя, кiска була сплетена. Та володарка Чарiвної Круговертi не прокидалась.

– Може, розбудити?
– запропонував Малько-Ванько.

– Мабуть, я переплутала десь волосинку!
– зажурилась Варя.
– А де?

Малько-Ванько на хвилину задумався.

– А чому ж тодi блискавки не вилiтають? Провiсниця попереджала...

Варя зрадiла. I справдi, блискавки не вилетiли, не спопелили її на мiсцi. За роботою вона зовсiм забула про велику небезпеку, що загрожувала їй. Вона думала про тата, маму, бабусю...

Все було зроблено як слiд, а Краса не прокидається!

– От соня!
– кинув зневажливо Малько-Ванько й навiть тупнув ногою.
– Спить собi... А ще називається чародiйкою... Красою - Мiдною Косою!

– Косою!
– вигукнула Варя.
– Одна коса! А їх тут триста тридцять три. Виходить, треба сплести одну косу...

I вона знову взялась за роботу: зiбрала розсипанi на подушках кiски та сплела їх у пишну золотаво-червону косу.

– Оце коса...
– Вона заздрiсно зiтхнула.
– На славу! Коли б менi така!

Вона попросила Малька-Ванька потримати косу, поки перев'язувала її блакитним шовковим бантом. I тут трапилося несподiване...

Тiльки-но Малько-Ванько вiдчув у своїй руцi таку прекрасну товсту косу, вiн не втримався i...

...СМИКНУВ ЇЇ!!!

– Що ти зробив?
– жахнулась Варя.

А Краса прокинулась!

– А-ах, хто це мене розбудив? Я лише задрiмала, - мовила Краса спроквола i всмiхнулася, широко розкривши великi променисто-смарагдовi очi.

Яскраве буйне свiтло залило напiвтемнi покої - аж дiти замружились.

А коли розплющили очi, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стiн. Точнiше, стiни були, але такi прозорi, що їх важко помiтити. Вулицi, провулки, площi, будинки, сквери й палаци Чародiйної Круговертi - все було як на долонi.

I Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобiлями на ньому.

I пелюстки величезного лабiринту на околицi.

А Краса - Мiдна Коса стояла поруч з дiтьми i стурбовано хмурилася.

– Що це таке? Чому всi машини опинилися в Замкненому Колi? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося?
– I вона обернулася до дiтей.

Її голос, хоч i стурбований, був такий лагiдний i щирий, що дiти вiдразу навперебiй почали розповiдати про подiї у Чарiвнiй Круговертi, якi вiдбулися пiд час її довгого сну.

– Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу?
– спитала вона здивовано.