Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
Старенька зiтхнула.
– А тепер до казки-правди перейдемо. Я знаю про вашi добрi дiла. Ви багато зробили для врятування Чарiвної Круговертi. Визволивши дружину Знавця-Моргунця, велику бiду вiдвели. Та головне лихо сталося тут, у палацi.
– Яке лихо?
– Дiти нашорошили вуха.
– Живе в цьому палацi могутня чародiйка Краса - Мiдна Коса, яка Круговертю править. Усi машини їй пiдкоряються, нiхто не смiє перечити.
– А Знавець-Моргунець?- не витримав Малько-Ванько.
– Велику силу й мудрiсть має Знавець-Моргунець, - усмiхнулася бабуся.
– Та Краса сильнiша. Вся її могутнiсть - у Мiднiй Косi. Триста тридцять три тисячi найтонших волосинок у косi, i всi вони повиннi бути укладенi одна до одної. I якщо хоч одна переплутається - у Круговертi почнеться сум'яття. Триста тридцять три майстри заплели кожен по кiсцi та уклали в одну велику косу. А сьогоднi вночi розтрiпалася коса у чародiйки, та так, що заснула вона мертвим сном i прокинутися нiяк не може.
Провiсниця зажурилася, потiм додала:
– От i нiкому заплести дивну могутню косу, розбудити Красу, щоб знову спокiй i порядок настали у Круговертi.
Друзi перезирнулися. Малько-Ванько подивився на тугi Варинi кiски. Вони були заплетенi на славу - жодна волосинка не вибивалася з них. Навiть Провiсниця звернула на них увагу, похвалила:
– Гарнi коси! Сама заплiтала?
– Я завжди сама заплiтаю!
– гордовито вiдповiла Варя i поглянула на Малька-Ванька.
– Адже ти... вмiєш?
– спитав вiн.
– Вмiю.
– То й заплети Мiдну Косу, розбуди її!
– Еге, я боюсь!
– Чого боятися?
– не вгавав Малько-Ванько.
– Раз-раз - i заплела! Ви, дiвчатка, швидко це робите!
– Ага, тут "раз-раз" не годиться, - втрутилася Провiсниця. Заплiтати косу треба дуже обережно. Якщо хоч одну волосинку не так покладеш - триста тридцять три блискавки вилетять i спалять тебе на мiсцi!
– Оце так!
– вирвалося у Малька-Ванька.
– Тодi й справдi страшно...
– Виходить, - сказала Варя, - якщо Красу не розбудити, то всi автомашини так i залишаться на Замкненому Колi, з якого ми ледь вирвалися.
Старенька сумно хитнула головою.
– Тодi я заплету її косу, - пiдхопилась Варя.
– Де вона? Ведiть мене до неї, швидше!
– Оце по-нашому!
– зрадiла Провiсниця.
Зашумiв вiтер, усiх оповив густий морок. Друзi злякано схопилися за руки. Все зникло: свiтлиця, самовар, старенька Провiсниця, i нашi герої опинились у небачених голубих покоях. Перед ними на слабо освiтленому кришталевому лiжку спала рожевощока дiвчина, Навколо її голови пишною хмаркою мерехтiло вогняно-червоне волосся iз золотавим вiдблиском. Пухнастi вiї кидали на нiжнi щоки темнi тiнi.
– Ось вона, Краса!
Довго заплiтала Варя дивне волосся, її тонкi пальцi занiмiли, очi почервонiли вiд напруження...
Нарештi остання, триста тридцять третя, кiска була сплетена. Та володарка Чарiвної Круговертi не прокидалась.
– Може, розбудити?
– запропонував Малько-Ванько.
– Мабуть, я переплутала десь волосинку!
– зажурилась Варя.
– А де?
Малько-Ванько на хвилину задумався.
– А чому ж тодi блискавки не вилiтають? Провiсниця попереджала...
Варя зрадiла. I справдi, блискавки не вилетiли, не спопелили її на мiсцi. За роботою вона зовсiм забула про велику небезпеку, що загрожувала їй. Вона думала про тата, маму, бабусю...
Все було зроблено як слiд, а Краса не прокидається!
– От соня!
– кинув зневажливо Малько-Ванько й навiть тупнув ногою.
– Спить собi... А ще називається чародiйкою... Красою - Мiдною Косою!
– Косою!
– вигукнула Варя.
– Одна коса! А їх тут триста тридцять три. Виходить, треба сплести одну косу...
I вона знову взялась за роботу: зiбрала розсипанi на подушках кiски та сплела їх у пишну золотаво-червону косу.
– Оце коса...
– Вона заздрiсно зiтхнула.
– На славу! Коли б менi така!
Вона попросила Малька-Ванька потримати косу, поки перев'язувала її блакитним шовковим бантом. I тут трапилося несподiване...
Тiльки-но Малько-Ванько вiдчув у своїй руцi таку прекрасну товсту косу, вiн не втримався i...
...СМИКНУВ ЇЇ!!!
– Що ти зробив?
– жахнулась Варя.
А Краса прокинулась!
– А-ах, хто це мене розбудив? Я лише задрiмала, - мовила Краса спроквола i всмiхнулася, широко розкривши великi променисто-смарагдовi очi.
Яскраве буйне свiтло залило напiвтемнi покої - аж дiти замружились.
А коли розплющили очi, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стiн. Точнiше, стiни були, але такi прозорi, що їх важко помiтити. Вулицi, провулки, площi, будинки, сквери й палаци Чародiйної Круговертi - все було як на долонi.
I Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобiлями на ньому.
I пелюстки величезного лабiринту на околицi.
А Краса - Мiдна Коса стояла поруч з дiтьми i стурбовано хмурилася.
– Що це таке? Чому всi машини опинилися в Замкненому Колi? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося?
– I вона обернулася до дiтей.
Її голос, хоч i стурбований, був такий лагiдний i щирий, що дiти вiдразу навперебiй почали розповiдати про подiї у Чарiвнiй Круговертi, якi вiдбулися пiд час її довгого сну.
– Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу?
– спитала вона здивовано.