Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
Дiд Драндулет замовк i, здається, заснув. П'яте Колесо нетерпляче забiгало навколо, потiм штовхнуло старого.
– Га? Що?
– прокинувся той.
– Все ти казки розказуєш, дiду!
– заверещало П'яте Колесо.
– А що далi - не знаєш, не вiдаєш. Ось i мовчиш. Вигадуєш, мабуть...
– Нiчого я не вигадую, - розсердився Дiд Драндулет.
– Якщо не подобається, можу не розповiдати.
– Розповiдай, розповiдай далi!
– почали навперебiй Просити Малько-Ванько i П'яте Колесо.
– Нам дуже цiкаво...
Дiд Драндулет пом'якшав i продовжував:
– I зажурився самотнiй Автостоп, затужив. А залишити перехрестя не зважувався: а якщо автомашини знову з'їдуться та без нього, височезного Автостопа, перечавлять одна одну?
Та одного разу занесло на площу якогось малюка, котрий втiк з дому вiд батькiв. Коли вiн побачив таку простору площу, то навiть заверещав вiд захоплення i почав носитися туди й сюди. I ледве не налетiв на Автостопа.
Вибачився чемно, позадкував, а потiм об'їхав навколо нього й питає:
– А чому ти такий витягнутий?
– Щоб далеко бачити, - вiдповiдає лагiдно Автостоп. Вiн теж зрадiв малюковi.
– А що це там свiтиться нагорi, га? У твоєму оцi?
– Це свiтиться надiя моя зелена.
– Зелена! Зелена!
– застрибав малюк.
– Зовсiм як м'яка травичка на лужку бiля нашого будинку.
I вiн помчав по майдану й вигукував:
– Сюди! Всi сюди! Подивiться, яке гарне свiтло я знайшов!
На його лемент збiглись автомобiлi з усього мiста. Та коли побачили, що в єдинiй фарi Автостопа палає не страшне червоне свiтло, а зовсiм iнше - променисто-зелене, невимовне зрадiли.
– Ой, як це чудово!
– казали вони.
– Зелене свiтло - то колiр тiнистого гаю, рiвних лiсових галявин з м'якою шовковистою травою, яка не псує шин. Це затишнi улоговини з прохолодними струмочками, де можна напитися досхочу чистої джерельної водицi, яка не засмiтить радiатора. Хай же це свiтло горить завжди, наш улюблений Автостопе, i нагадує нам про тi приємнi хвилини, коли ми гуляли на околицi Круговертi.
I вони закружляли у танку навколо Автостопа, а той розчулився i не знав, куди подiтися вiд радостi. А зелене свiтло розгорялося дедалi яскравiше i яскравiше, поки не стало чисто смарагдовим. Тодi у всiх вирвався вигук захоплення. Вони закружляли ще швидше i заспiвали:
Наш зелений,
наш зелений,
наш зелений Автобрат!
I вiднинi
прислухайтесь
до усiх його порад!
А за мiстом на смiтнику в цей час вовтузився Смiттєвоз. Вiн по саму кабiну вивалявся в багнi i в розпал веселощiв з'явився на головнiй площi. Вiн мчав щодуху й галасував:
Тра-та-та, тра-та-та,
Геть з дороги, дрiбнота!
Ось-ось очманiлий гультiпака врiжеться у танок... I раптом око Автостопа спалахнуло пронизливим жовтим вогнем. Немов саме сонце гнiвно подивилося з неба. Смiттєвоз тiльки жалiбно вискнув i рiзко загальмував.
– Як ти посмiв з'явитися сюди в такому виглядi?
– загримiв Автостоп.
– Менi соромно за тебе!
– Пробачте менi, - заскиглив Смiттєвоз.
– Я бiльше нiколи-нiколи не буду, тiльки не заслiплюйте мене...
– Гаразд, на перший раз я тобi вибачу, - мовив Автостоп.
– їдь i працюй. Добросовiсно збирай i вози смiття, наводь чистоту на вулицях.
Присмирнiлий Смiттєвоз бочком-бочком поповз у провулок, а потiм його тiльки й бачили. Кожному зустрiчному вiн розповiдав про всесильного чарiвника Автостопа, який одним поглядом може заслiпити...
– Ось так, дiти мої, i залишився Автостоп командувати на перехрестi. А щоб бачити все довкруж, завiв багато очей. I кожен, хто пiдiйде до перехрестя, знає: запалали горiшнi очi червоним свiтлом це найсуворiший наказ зупинитися. Середнi, жовтi, радять почекати. А нижнi, зеленi й лагiднi, дозволяють рухатися. I називається звiдтодi цей всесильний чарiвник...
– Знавцем-Моргунцем!
– вигукнув Малько-Ванько.
– А країна стала називатися Чарiвною Круговертю. Бо кожен, хто потрапить у цю країну, не заплутається i не загубиться. Знавець-Моргунець потурбується про кожного подорожника, кожному вкаже правильний напрямок. У нього тепер багато помiчникiв - цiла дружина, - продовжував Дiд Драндулет.
– Вони допомагають наводити порядок на вулицях та дорогах. I всi машини їх слухаються...
– Нi, вже не слухаються, - сумно промовив Малько-Ванько.
– Як це так? Чому не слухаються?
– здивувався Дiд Драндулет.
– Хто їм дозволив?
Малько-Ванько похнюпився. Адже це вiн у всьому винний! I розповiв про те, що сталося цiєї ночi у Чарiвнiй Круговертi.
– А зараз менi треба розшукати Варю, - закiнчив вiн.
– Ну, якщо ви так хоробро визволили дружину Знавця-Моргунця, то я допоможу вам, - закректав Дiд Драндулет.
– Поїдемо разом шукати Варю.
– Оце добре!
– зрадiв хлопчик.
– На спасибi далеко не заїдеш, - пирхнув Дiд Драндулет.
– Ти спочатку почисть мене, змасти гарненько, напiй бензинчиком i водичкою, а потiм я тебе повезу. Гаразд?
– Гаразд! Тiльки... тiльки я не знаю, як це робиться.
– А я покажу!
– пiдскочило П'яте Колесо.
– Я тобi все-все покажу!
I хлопчик узявся за роботу. Вiн ретельно стер порохняву з кузова Дiда Драндулета, щедро змастив усi суглоби, залив води й чистого бензину...
– А тепер поверни важiль - отой, що внизу, - промовив Дiд Драндулет.
Малько-Ванько вчепився за важiль, натужився i з великим зусиллям повернув його. Пiдпiрки повiльно опустилися. Дiд Драндулет скрипнув i опинився на землi. Двигун його задеренчав, запирхав. Драндулет виїхав з-пiд накриття, зробив велике коло по двору i хвацько загальмував. Вiн блищав, мерехтiв i взагалi - сяяв!
– Згадаймо молодiсть!- вигукнув вiн.
– Ну, тепер сiдай, зараз помчимо!
Малько-Ванько стрибнув на сидiння i з неприхованим задоволенням погойдався на пружному оксамитi. В кабiнi старого автомобiля було затишно й зручно.