Час великої гри. Фантоми 2079 року
Шрифт:
Прочь отжени!
Одразу коли прозвучали доволі бездарні слова цієї не відомої Гайдуку пісні (він зі здивуванням прочитав на меню, що їх співавтором був великий російський поет–революціонер А. С. Пушкін), Фрідман, витерши серветкою уста, хоча ще нічого не їв, тихо і ядуче сказав:
— Тепер, пане генерале, ми з вами в одному човні опинились. Жидо–масони і українські сепаратисти. Хоч би нас звідси живими випустили. Ми — союзники, подобається це вам чи ні.
Гайдук промовчав, уважно вивчаючи меню,
— Ви коли приїхали? — спитав Фрідман.
— Вчора.
— A я три дні тому. Зустрічався з деякими друзями. Колегами по бізнесу Розповідають страшні речі. В країні панує жахливий голод. В дєрєвнях трапляються випадки людоїдства. Суздаль з нагоди коронації щільно оточили опричники. Стягли сюди продуктові запаси, щоб створити ілюзію достатку Слугам під страхом смерті заборонено красти їжу. Але крадуть.
Він уважно, скинувши окуляри і короткозоро мружачись, почав і собі вивчати меню.
— Фрукти і зелень для салатів я йому привіз з сонячної Швейцарії, — повідомив Фрідман, затикаючи серветку за комір. — Як бачите, в часи Ніколая Другого не дбали за кошерну їжу. Але ми люди негорді. Вам щось покласти?
— Дякую, — Гайдук поклав собі на чорний хліб два тонких кавалки сала — з частини привезених на «черепасі» новому цареві київських дарів. Інші загинули разом з обозом.
— Ви, я бачу ще сердитесь на мене, — сказав Фрідман, беручи і собі сало. — Давно не їв… божественний продукт. Те, що сталося, — в минулому Повірте, нічого особистого. Чиста політика. Я думаю, що ви й самі шкодуєте, що не погодились на мою пропозицію знищити режим Махуна. Історія могла повернутися зовсім по–іншому.
Він підніс чарочку з горілкою й миролюбно промовив:
— За мир і дружбу. Лехайм. Я маю для вас архіважливе повідомлення.
Пригубивши горілку Гайдук відставив чарку далеко від себе — біля блюда з пиріжками — й більше її не торкався.
— Слухаю вас.
— Ви знаєте, що таке ЗОМБІ? — привітно глянув на нього Фрідман своїми невинними темно–карими очима.
— Знаю.
— Боюсь, що ні. ЗОМБІ — це не лякалка з напівтрупів, напівкіборгів з голлівудських фільмів. Це — Зона особливих міжнародно–безпекових інтересів. Арктика вже проголошена ЗОМБІ — тобто всі претензії Росії на багатства Арктики відкидаються. Цей наївний дурник, — Фрідман зневажливо повів голову в бік трону — ще цього не знає. Так ось. З'явилася дуже велика небезпека того, що наступним ЗОМБІ оголосять Україну Тобто ваші землі, ваше зерно, ваше можливе процвітання. Вся ваша територія перейде під міжнародний контроль.
Гайдук відчув характерну порожнечу й зависання серця в грудях: безпомильну ознаку аритмії.
— Хто оголошує цей режим?
— Наш Світовий уряд у Локарно і ще деякі міжнародні організації.
— Тобто ви оголошуєте?
— Ну не зовсім я, — всміхнувся Фрідман, який вибрав на перше борщ. — Більше того, це рішення не в моїх інтересах.
Гайдук спробував розсольник: гидота — кислий і солоний. І на додаток — холодний.
— Як я розумію, ЗОМБІ — це хрестовий похід проти України. Спроба забрати наш хліб й знищити народ.
— Щось близько того, — з апетитом доїдав борщ Фрідман. — Це новий етап боротьби за ресурси. Всі сентименти відкинуто. Африка голодує, Європа і Азія на порозі голоду Ви думаєте, даремно Китай викупив у повну власність Грецію, Португалію та Іспанію? Захопив половину Росії? Як тільки скінчиться Темрява, все одразу і почнеться. Відновиться Велика Гра. Першими на вас накинуться ці, — він поглянув на трон і на опричників у вовчих шапках, що його оточували. — Тому Ігорю Петровичу відкиньте ваші амбіції і особисті образи, подумайте про Україну.
— Чого ви хочете? — брутально перервав його Гайдук. — В чому ваш особистий інтерес?
Слуга — молодий, худий, як скелет, опричник — зігнувся перед Гайдуком, чекаючи, коли він зробить свій вибір.
Не знаючи, що то таке, тицьнув пальцем в «каплуна»: виявилось, що це добре вгодований, підсмажений півник. Фрідману принесли тлустого баранця. Він дав опричнику шмат м'яса з хлібом. Той жадібно схопив, сховав до кишені і тричі вклонився.
— Мій інтерес цілком конкретний. Хочу відновити маршрути моїх автопоїздів Захід — Схід. Тільки ви особисто можете мені це гарантувати. Ну і повернути частину моїх земель.
— Ви божевільний? — тихо, з лютим спокоєм спитав Гайдук. — Ви знаєте, що там робиться? Ви думаєте, в нас люди не голодують? Вас четвертують, повісять, підпалять… Ніхто Україною не керує. Україна сама не керує Україною. Ви довели до цього… а тепер хочете повернутися? І знову почати все спочатку?
Фрідман докірливо, як на нерозумне дитя, поглянув на генерала.
— Не треба так, Ігорю Петровичу Це не тут будемо вирішувати. Я пропоную… прошу вас особисто негайно приїхати до Локарно на переговори. Нам треба відвернути загрозу ЗОМБІ для України. Я ваш союзник, повірте… Чим скоріше ви приїдете, тим краще.
— Після сімнадцятого березня.
— Чудово. Ми додатково зв'яжемось з вами.
Більше тему ЗОМБІ за трапезою не піднімали. Фрідман розповів Гайдуку що розлучився зі своєю індонезійською дружиною і взяв грекиню з Салонік (грецькі красуні після окупації Греції Піднебесною імперією стали на міжнародних ринках дуже дешевим товаром, посміхаючись, додав він), але його нова дружина не може завагітніти і тому Фрідман привіз її до Суздаля: адже тут у монастирі чортзна–коли була ув'язнена дружина російського царя Васілія Третього Соломонія (Гайдук пригадав назву свого готелю в Посаді). Цар звинуватив Соломонію в безплідді. Уявіть собі цей типово російський сюрприз, солодко всміхався Фрідман, коли монахиня Софія — вона ж Соломонія — завагітніла назло старому імпотенту і народила сина! Але щоб урятувати дитину інсценізували смерть малого царевича. Соломонія–Софія померла і була похована в Покровському монастирі. Згодом її канонізували, оголосивши преподобною Софією Суздальською. І зробили з Соломонії великий бізнес: всі неплідні жінки приїздили сюди, на могилу Соломонії, щоб завагітніти. Отож і Фрідман, скориставшись нагодою побувати в Суздалі, привіз сюди свою грекиню. Може, щось і вийде.