Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Ви маєте рацію, в потрібній кількості лікарських трав у тутешніх травників не знайти. — Річард задумливо пожував губами. — Часник може допомогти, тільки його треба їсти дуже багато. І чорниця. Згодувати солдатам купу часнику і чорниці.
Цього добра тут повинно бути в надлишку.
Генерал недовірливо насупився:
— Часник і чорниця? Ви серйозно?
— Мій дід навчав мене розбиратися в травах і готувати настоянки. Повірте, генерал, це допоможе. А ще їм потрібно пити більше відвару з кори скелястого дуба. Часник, брусниця і відвар з дубової кори.
Вона кивнула:
— Це згодиться — тільки простіше дати їм стовчені шийки раків.
— Я про них теж подумав, але в цей час року ми ракових шийок не знайдемо, а у травників вони навряд чи знайдуться.
— У стовченому вигляді їх знадобиться не так вже багато, а допомагають вони набагато краще, — заперечила Надін. — Скільки у вас хворих, сер?
— По останньому рапорту — близько п'ятдесяти тисяч, — відповів генерал. — А зараз — хто його знає.
Почувши цю цифру, Надін здивовано підняла брови:
— Я в житті не бачила такої кількості ракових шийок. Солдати постаріють раніше, ніж ми стільки наберемо. Тоді Річард правий: часник, чорниця і відвар з дубової кори. Чай з живокосту теж підійде, але його теж багато не збереш. Так що краще всього скелястий дуб, але його важко відшукати. А якщо він тут не росте, то на худий кінець згодиться і звичайний.
— Росте, — заперечив Річард, — я бачив скелястй дуби на верхніх схилах, на північний схід від міста.
Генерал Керсон почухав потилицю.
— А що таке скелястий дуб?
— Це такий різновид дуба. Той самий, що допоможе солдатам видужати. У нього жовта внутрішня кора, з якої і роблять відвар.
— Дерево… Магістр Рал, я на вигляд розрізняю десять сортів сталі, але не зможу відрізнити одне дерево від іншого, будь у мене навіть друга пара очей.
— Напевно серед солдатів є такі, хто в цьому розбирається.
— Річард, — втрутилася Надін. — Це у нас в Хартленді ми називаємо його скелястим дубом. По дорозі я збирала знайомі рослини, але тут їх називають не так, як у нас. Якщо твої люди вип'ють відвар, приготований з іншого дерева, це, може, і не принесе їм шкоди, але й користі теж. Часник з чорницею приведуть в порядок кишечник, але хворим треба багато пити, щоб відшкодувати втрату рідини. Відвар для цього просто необхідний.
— Я знаю! — Річард потер очі. — Генерал, зберіть чоловік п'ятсот, приготуйте фургони і в'ючних коней випадок, якщо десь фургони не пройдуть. Я бачив, де ростуть ці дерева, і проведу вас туди. — Він тихенько засміявся. Лісовий провідник — завжди провідник.
— Солдати оцінять, що Магістр Рал особисто піклується про їхнє здоров'я, відповів генерал. — У всякому разі, я точно це оціню, Магістр Рал.
— Спасибі, генерал. Ідіть готуйте все необхідне а я скоро прийду до стаєнь. Мені б хотілося дістатися до схилів завидна, особливо враховуючи, що у нас будуть фургони. Зараз майже повний місяць, але навряд чи навіть від повного місяця буде багато користі.
— Ми будемо готові перш, ніж ви покинете цю кімнату. Магістр Рал.
Швидко відсалютувавши, генерал зник. Річард обдарував Надін черговою нічого не виражаючою посмішкою.
— Дякую за допомогу.
А потім переніс увагу на одягнену в червоне Морд-Сіт.
6
Річард взяв Кару за підборіддя, підвів їй обличчя і, трохи розвернувши його, почав вивчати поріз у неї на щоці.
— Що це?
Кара зиркнула на Келен.
— Один чоловік відкинув мої знаки уваги.
Річард відпустив її і теж подивився на Келен:
— Що відбувається? Палац повний стражників, і вони так сильно нервують, що навіть мені заступили дорогу, поки я йшов. На сходових прольотах — лучники…
Я не бачив такої кількості зброї з тих пір, як Захисники пастви штурмували місто. — Його погляд знову став хижим. — Хто сидить в ямі?
— Я тобі казала, — шепнула Кара Келен. — Він завжди все може дізнатися.
Келен веліла їй не говорити про Марліна, побоюючись, що той якимось чином зможе завдати Річарду шкоду. Але як тільки Марлін повідомив про свою спільницю, все змінилося. Келен була зобов'язана сказати Річарду, що десь поруч нишпорить сестра Тьми.
— У палац проник вбивця, який мав намір убити тебе. Ось ця маленька чарівниця, — Келен кивнула на Кару, — навмисне розлютила його, щоб він атакував її своєю магією і вона могла захопити владу над даром цього хлопця. Ми кинули його в яму, бо звідти йому не вибратися. Річард кинув швидкий погляд на Кару:
— Значить, маленька чарівниця, так? А ти чому їй дозволила?
— Він сказав, що хоче вбити тебе. Кара — твій охоронець.
Річард повернувся до Кари:
— Ти вважаєш, було необхідно застосовувати до нього дар? У нас тут ціла армія. Одна людина ніяк не змогла би мене добратися.
— Ще він збирався вбити Мати-сповідницю. — Лице Річарда потемніло.
— У такому разі сподіваюся, ти не стала демонструвати йому свою доброту?
— Не стала, Магістр Рал, — посміхнулася Кара.
— Річард, ситуація ще гірша. Ця людина — чарівник з Палацу Пророків, — повідомила Келен. — І він сказав, що прийшов сюди разом з сестрою Тьми. Її поки що не знайшли.
— Сестра Тьми. Грандіозно! А як ви дізналися, що ця людина — вбивця?
— Він сам про це сказав, хочеш вір, хочеш не вір. Він заявив, що його послав Джеган вбити тебе і мене і що йому було наказано розповісти про це, як тільки він проникне в Палац сповідниць.
— Значить, істинний план Джегана зовсім не був розрахований на те, що ця людина нас уб'є. Джеган не дурень. Що ця сестра Тьми робить в Ейдіндрілі? Він не сказав чи вона теж прийшла сюди, щоб убити нас, чи у неї інше завдання?
— Судячи з усього, цього Марлін просто не знає, — відповіла Келен. — А після того, що з ним зробила Кара, я схильна йому вірити.
— Як звуть цю сестру?
— Її імені Марлін теж не знає.
— Готовий повірити, — кивнув Річард. — Скільки він пробув у місті, перш ніж з'явився тут?