Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Тут Надін, досі мовчала, нарешті моргнула і запитала:
— Річарда? Але чому Річарда? Чому все це відбувається з ним? Адже він звичайнісінький лісовий проводник. Простий хлопець з Хартленда.
— Та тому, що кошенята, народившись в кошарі, не стають від цього ягнятами. Вони виростуть і все одно будуть вбивати щурів. Така їх доля. Річард особливий чарівник. Він — бойовий чарівник. Перший чарівник за останні три тисячоліття, який від народження володіє обома сторонами магії — і Магією Збитку, і Магією Прирости. Річард не вибирав свого призначення. Але сталося так, що від нього залежить наша свобода і життя, а Річард — не та людина, яка може спокійно дивитися з боку на людські страждання.
Надін відвела погляд.
— Я знаю. —
— Про що? — Надін зітхнула.
— Ну, про Томмі і Лестера. За моїми словами виходило, ніби це я вибила їм зуби. А насправді ми тоді домовилися з Річардом зустрітися, щоб піти за кленовою корою. І ось іду я по лісі, а назустріч мені Томмі Ланкастер зі своїм дружком Лестером. Вони полювали на горлиць. А якось до цього Томмі до мене приставав, а я у всіх на виду виставила його дурнем. Образила і, здається, навіть відважила йому ляпаса. Так от, він зустрів мене в лісі й вирішив, що саме час зі мною поквитатися. Змусив Лестера мене тримати, а сам… Ну, він встиг тільки стягти з себе штани, як з'явився Річард. Томмі прямо сторопів. Річард звелів їм забиратися і пригрозив, що все розповість їхнім батькам. Але ці два дурні, замість того щоб послухатися і втекти, взялися за луки, щоб відучити його втручатися в чужі справи. Ось тому в Томмі з Лестером і немає тепер передніх зубів. Річард сказав — це їм за те, що вони збиралися зробити зі мною. А за те, що вони йому погрожували, він зламав їх дорогоцінні луки. І ще попередив Томмі, що якщо той знову буде до мене приставати, то Річард йому відріже… Ну, ви знаєте що.
Келен посміхнулася:
— Цілком схоже на того Річарда, якого я знаю. Я тобі скажу, в цьому відношенні він нітрохи не змінився. Тільки зараз Томмі і Лестер стали могутніше і набагато небезпечніше.
Надін повела плечем.
— Напевно.
Вона підняла очі і побачила, що Кара простягає їй чашку з водою. Надін зробила ковток.
— Не можу повірити, що хтось серйозно бажає Річарду смерті. Не уявляю собі, як комусь може прийти в голову думка вбити його. — Вона хмикнула. — Навіть Томмі і Лестер всього лише хотіли його провчити. — Вона поставила чашку на коліна. — Ви сказали, що Даркен Рал мучив Річарда. Навіщо?
Келен швидко глянула на Кару.
— Це вже в минулому. І мені дуже не хочеться ворушити спогади.
— Пробачте. — Надін спалахнула. — Я забула, що він… Що ви… — Вона стерла пальцями сльози зі щоки. — Просто це нечесно. Ви… — Надін роздратовано сплеснула рукою. — У вас є все. Ці покої, цей палац. Я собі й уявити не могла такої пишноти. Немов видіння, дароване духами. У вас стільки прекрасних речей, дорогий одяг, В цьому платті ви самі схожі на доброго духа. — Надін глянула Келен в очі. — І ви така гарна. Це нечесно. У вас такі чудові зелені очі. А в мене — звичайні карі.
Напевно чоловіки вишиковуються в чергу біля палацу, щоб зізнатися вам у коханні. У вас, напевно, було стільки залицяльників, що і уявити важко. У вас є все. Будь-який чоловік у Серединних Землях упав би до ваших ніг… А ви вибрали мого земляка.
— Любов не завжди справедлива. Вона просто приходить, і все. У тебе теж чудові очі, Надін. — Келен зціпила руки на коліні. — Що Річард мав на увазі, кажучи: «Немає ніяких «ми», і тобі краще кого б то не було про це відомо»?
Надін опустила вії і відвернулася.
— Ну, удома, в Хартленді, про Річарда мріяли багато дівчат, не тільки я.
Він був не такий, як інші. Особливий. Пам'ятаю, одного разу, коли йому було років десять-дванадцять, він зумів втихомирити двох дорослих чоловіків, які вже збиралися побитися. Щось у ньому завжди було таке… Він їх розсмішив, і вони пішли з лавки мого тата в обнімку, Річард завжди був незвичайною людиною.
— Такі всі чарівники, — пояснила Келен. — Так, значить, у Річарда було багато подружок?
— Та ні. Він був з усіма добрий, ввічливий. Завжди готовий був допомогти. Але ніколи нікому не віддавав особливої переваги. Правда, від цього дівчата, здається, ще більше по ньому сохли. Але у нього не було коханої. Після того як Томмі з Лестером хотіли…
— Тебе згвалтувати.
— Угу. Я серйозно ніколи не вірила, що вони здатні на такі погані вчинки, але… Напевно, саме це вони і хотіли зі мною зробити.
Згвалтувати мене. Хоча деякі називають це інакше. Іноді, коли хлопець робить це з дівчиною, то говорять, що він пред'явив на неї права, батьки заявляють, що вона сама його спокусила, і одружують їх перш, ніж вагітність стане помітною. У нас в Хартленді, особливо по селах, зазвичай батьки вирішують, хто на кому жениться. Але буває, що хлопцеві не подобається дівчина, яку йому підібрали батьки, і тоді він пред'являє права на ту, яку хоче, в надії, що вона «залетить» і їй доведеться за нього вийти. Томмі, по-моєму, саме цього й домагався. Батьки веліли йому одружитися на кістлявій Риті Веллінгтон, а він її на дух не виносив. А деколи дівчина дійсно сама спокушає хлопця, бо їй теж не до душі батьківський вибір, хоча зазвичай всі покірно виконують волю батьків. У мене, правда, все було по-іншому. Мої мати і батько нікого для мене не вибирали. Вони казали, що батьківський вибір з тим же успіхом може не принести щастя, і вважали, що я сама цілком здатна визначити, хто мені потрібен. Так от, після тієї історії з Томмі Річард став ніби як доглядати за мною. І я уявила собі, що він нарешті звернув на мене увагу. Мені здавалося, що він бачить у мені жінку, а не тільки дитину, яку захищає. Я була в цьому абсолютно впевнена на святі Середини літа минулого року. Він танцював зі мною більше, ніж з іншими дівчатами, і ті зеленіли від заздрощів, особливо коли він мене притискав. І я хотіла тільки його.
Нікого іншого. Я думала, що після свята він скаже мені, що я значу для нього щось більше, ніж раніше. Чекала, що він почне всерйоз за мною упадати. Але так і не дочекалася.
Однією рукою Надін притримувала на колінах чашку, іншою терзала носовичок.
— Інші хлопці були не проти до мене позалицятися, але я не збиралася ризикувати своїм майбутнім, якщо Річард так ніколи і не збереться з духом, тому я вирішила трохи його підхльоснути.
— Підхльоснути? Надін кивнула.
— За мною увивався і брат Річарда, Майкл. Напевно, він робив це тільки через заздрість до Річарда, але тоді я нічого не мала проти його залицянь. Я його погано знала, але він вже придбав у нас певний вплив. А Річард, я думала, так назавжди і залишиться лісовим провідником. Я не до того, що це погано. Адже я теж нічого особливого собою не уявляю. Річард дуже любив ліс.
— І зараз любить, — посміхнулася Келен. — Упевнена, якби він міг, то залюбки залишився б простим лісовим провідником. Але він не може. Так що ж було потім?
— Ну, я подумала, що, якщо змусити Річарда трошки поревнувати, може, він вийде зі сплячки і почне ворушитися. Мама завжди говорила, що іноді чоловіка треба підштовхнути. Ну, так я його гарненько підштовхнула. — Надін відкашлялася. — Я підстроїла так, щоб він побачив, як я цілуюся з Майклом. І зробила вигляд, що отримую від цього задоволення.
Брови Келен поповзли вгору. Вона глибоко зітхнула. Може, Надін і виросла разом з Річардом, але вона його абсолютно не знала.
— Він не сердився на мене, не ревнував, залишився, можна сказати, байдужим, — продовжувала Надін. — Як і раніше був зі мною ласкавий і продовжував доглядати за мною, тільки більше не приходив до нас у гості і не кликав погуляти по лісі. Я пробувала поговорити з ним, все пояснити, але марно.
Тільки вираз очей у нього став таким, як був сьогодні. — Надін втупилася в простір невидющими очима. — Вираз, який означає, що йому просто-напросто все одно. Я не розуміла цього аж до сьогоднішнього дня, коли знову побачила у нього цей погляд. Напевно, він тоді дійсно був небайдужий до мене і чекав, що я своєю вірністю доведу йому, що він мені теж небайдужий. Але я його зрадила.