Діти капітана Гранта
Шрифт:
Позбавившись однієї страшної небезпеки, Роберт одразу ж наразився на іншу, не менш серйозну: його мало не задушили в обіймах. Жоден із його супутників, попри хлопчикову слабкість, не зміг утриматися від того, щоб не притиснути його до серця. Та, очевидно, подібні обійми не є вбивчими для хворих; принаймні Роберт від них не помер.
Згодом мандрівники згадали про рятівника, і, ясна річ, майорові першому спало на думку роззирнутися довкруж.
За п’ятдесят кроків він помітив високого на зріст чоловіка, який нерухомо стояв на виступі біля самісінького підніжжя гори. Поблизу його ніг лежала довга рушниця.
У незнайомця були широкі
Попри строкате розфарбування, обличчя патагонця було величне і виказувало неабиякий розум. Стоячи в гордовитій позі, він дожидав на розвиток подій. Нерухома велична фігура на скелястому п’єдесталі ніби уособлювала безпристрасну статую.
Помітивши патагонця, майор вказав на нього Гленарванові. Лорд попрямував до незнайомця. Патагонець ступив два кроки вперед. Гленарван схопив його руку і міцно потиснув. У лордових очах, у всій його зовнішності, в його сяючому обличчі світилася така вдячність, така палка подяка, що патагонець не міг не зрозуміти його. Він трохи нахилив голову і вимовив декілька слів, які, втім, не зрозуміли ні майор, ні його друг.
Тоді патагонець, пильно подивившись на чужоземців, заговорив іншою мовою, але його і цього разу не зрозуміли. Втім деякі вимовлені тубільцем фрази видалися Гленарвану подібними до іспанської, якою він знав кілька повсякденних слів.
– Espanol? [30] – запитав він.
Патагонець кивнув головою зверху вниз – рух, що у всіх народів має однакове значення.
– Чудово, – заявив майор, – тепер справа за нашим другом Паганелем.
30
Іспанець?
Добре, що йому спало на думку вивчати іспанську мову!
Покликали Паганеля. Він одразу ж прибіг і вітав патагонця із суто французькою грацією, яку той, імовірно, не зміг оцінити. Географові притьмом про все розповіли.
– Чудово! – вигукнув він.
І, широко відкриваючи рота, аби чіткіше вимовляти, учений промовив:
– Vos sois urn homem de bem! [31]
Тубілець уважно слухав, але нічого не відповідав.
– Він не розуміє, – промовив географ.
31
Ви славна людина!
– Мабуть, ви неправильно вимовляєте, – припустив майор.
– Можливо. Жахлива вимова!
І Паганель знову повторив свою люб’язну фразу з нульовим результатом.
– Змінимо фразу, – сказав географ і повільно промовив: – Sem duvida, um Patagao? [32]
Той мовчав.
– Dizeime! [33] – додав Паганель.
Патагонець і цього разу не зронив жодного слова.
– Vos compriendeis? [34] – так загорлав Паганель, що мало не порвав голосові зв’язки.
32
Звичайно, ви патагонець?
33
Відповідайте!
34
Ви розумієте?
Було очевидно, що індіанець нічого не розумів, оскільки нарешті відповів іспанською:
– No comprendo. [35]
Настала черга дивуватися Паганелеві. Він із явним роздратуванням опустив окуляри з лоба на очі.
– Хай мене повісять, якщо я розумію бодай слово на цьому диявольському діалекті! – вигукнув він. – Очевидно, це арауканський діалект.
– Та ні ж бо, – відгукнувся Гленарван, – поза сумнівом, ця людина відповіла іспанською.
35
Не розумію
І повернувшись до патагонця, він знову його запитав:
– Espanol?
– Si, si! [36] – відповів тубілець.
Паганель остовпів од здивування, майор і Гленарван пере зирнулися.
– Боюся, мій вчений друже, – почав, усміхаючись, майор, – чи не сталося тут якоїсь плутанини, та чи не стали ви жертвою своєї не уважності, яка, як мені здається, не дає вам продиху?
– Що? Що? – нашорошився географ.
36
Так, так!
– Річ у тім, що патагонець, поза сумнівом, говорить іспанською.
– Він?
– Так, він! Чи не вивчили ви, часом, якусь іншу мову, прийнявши її…
Мак-Наббс не встиг договорити.
– Ви дозволяєте собі зайвого, майоре, – сухо відчеканив Паганель.
– То чому ж ви його не розумієте? – запитав Мак-Наббс.
– Не розумію його тому, що тубілець говорить поганою іспанською, – роздратовано вигукнув географ.
– Ви вважаєте, що в нього погана іспанська, бо ви не розумієте його? – запитав майор.
– Послухайте, Мак-Наббсе, – втрутився Гленарван, – ваше припущення неймовірне. Хай яким неуважним є наш друг Паганель, але ж він не міг опанувати одну мову замість іншої!
– Тоді, дорогий Едуарде, або краще ви, поважний Паганелю, поясніть мені, що відбувається.
– Я не хочу нічого пояснювати – відповів географ. – Я свідчу: ось книга, за якою я щодня вивчав іспанську мову. Погляньте на неї, майоре, і ви переконаєтеся, що правда на моєму боці!
По цих словах Паганель став порпатися у своїх численних кишенях, згодом витягнув доволі пошарпаний том і з апломбом подав його майорові. Той узяв книжку і поглянув на неї.