Дівчинка з Землі
Шрифт:
Та ось останній ривок, і Аліса зрозуміла, що вона перемогла, — лаз був позаду. Позаду лишилося похмуре підземелля з піратами й полоненими.
Швидко котилося по синьому небу жовте сонце. Друге сонце вже підбилося в зеніт і почало припікати. Біля самісінького обличчя Аліси, не бачачи її, сварилися два жуки, налітали один на одного, билися блискучими крилами. Аліса поглянула на жуків і з сумом подумала, що пора вертатися. Вона й так втратила надто багато часу. Принаймні вона тепер знала,
Аліса востаннє глянула вперед, розгорнула густу траву і раптом побачила зовсім поряд, на вершині пагорба, той самий космічний корабель, який підлетів до “Пегаса” перед останнім перельотом до зрадницької галявинки. Корабель доктора Верховцева.
“Добре, що я поглянула туди, — подумала Аліса. — А то б ми вибігли й попали до них у лапи.
Адже, напевно, пірати залишили на кораблі охорону”.
Вона уже збиралась спуститися знову в лаз, як побачила, що говорун сидить на трапі корабля і стукає дзьобом у закритий люк.
Аліса мало не крикнула: “Говоруне, назад!”, але не встигла. Та й не почув би говорун.
Люк відкрився, і з нього виглянув високий, молодий на вигляд чоловік, якого Аліса десь бачила раніше. Але де?
Говорун злетів цьому чоловікові на плече.
— Старина! — вигукнув чоловік. — Як ти нас знайшов?
І коли Аліса побачила цього чоловіка з говоруном на плечі, вона зрозуміла, хто він такий. Це був Перший капітан. Капітан прилетів на допомогу! Але як він узнав, де треба шукати? Аліса вискочила з лазу й кинулась до корабля. Як добре, що капітан тут! Тепер усе буде гаразд.
Алісі лишалося ще кілька кроків до корабля, і вона намагалася крикнути, але не могла, бо їй бракувало дихання. Тут другий чоловік вийшов із люка й став поруч капітана.
Це був доктор Верховцев. Проте вдягнений він був не так, як той Верховцев, що внизу. На цьому Верховцеві був скафандр і за поясом — пістолет.
Аліса зупинилася, наче налетіла на стіну. Вона нічого не могла второпати. Зрадник якимось чином умів водночас перебувати в двох місцях. Одне збагнула Аліса: Першому капітанові теж загрожує небезпека — адже він іще не знає, що Верховцев насправді пірат.
— Капітане, обережніше! Небезпека! Верховцев — зрадник! — крикнула Аліса.
Капітан і Верховцев оглянулися на голос. Але не побачили її — вона ж досі ще була невидимкою.
— Хто це сказав? — запитав капітан.
— Верховцев щойно був у підземеллі! — вигукнула Аліса. — Він пірат. Вони захопили в полон Другого капітана і наш екіпаж.
— Який ще екіпаж? — здивувався капітан, намагаючись зрозуміти, звідкіля ж долинає дитячий голос.
— Екіпаж “Пегаса”, — сказала Аліса. — Обережніше, капітане!
— Ти хто? — запитав капітан.
— Аліса, —
Але Верховцев не вихоплював бластера, не нападав на капітана.
І капітан теж зовсім не боявся доктора.
— Ти помиляєшся, дівчинко, — мовив капітан. — Доктор Верховцев уже три дні не покидав нашого корабля. Ми з ним разом прилетіли на допомогу вам і Другому капітанові. А внизу, у підземеллі, знаходиться якийсь інший чоловік, що видає себе за нашого друга, доктора Верховцева. Отож ти спокійно можеш підійти до нас.
— А раптом ви теж тільки видаєте себе за Першого капітана? — спитала Аліса.
— Я ні за кого себе не видаю, — відповів капітан. — Ти ж сама мене впізнала. І поглянь на говоруна. Він також мене впізнав. А птаха не так легко обманути. Говоруне, ти мене впізнав?
— Поспішай, капітане, — сказав говорун. — Формула галактію зберігається у відсіку із зразками матеріалів. Якщо зі мною що-небудь станеться, візьми формули і передай Галактиці. Це дуже важливо. Заради них загинув Третій капітан.
Говорун промовляв голосом Другого капітана.
— От бачиш, — мовив Перший капітан. — Тепер ти віриш? Ну, пі дійди сюди. Ми ж гаємо час. Як ти вибралася назовні? Як тобі вдалося зникнути?
Аліса підійшла аж до трапа.
— Я тут, — обізвалась вона. — Я пролізла за говоруном.
— Нічого не розумію! — вигукнув доктор Верховцев. — Де ж дівчинка? Що вона, невидима, чи що?
— Авжеж, я невидима, — відповіла Аліса. — Невже ви досі не зрозуміли? Бо як би мені вдалося утекти від піратів?
І тоді Аліса скинула шапку-невидимку, і навіть Перший капітан, один із найвідважніших людей у всій Галактиці, здригнувся від несподіванки.
Алісин жовтий комбінезон був перемащений землею і розірваний на рукаві, на обличчі подряпини, волосся сплутане…
— Алісо, ти їстимеш сьогодні на сніданок манну кашу? — спитав говорун голосом професора.
— Молодчина, дівчинко! — сказав Перший капітан. — Ходімо. І дорогою ти все мені розповіси.
І вони побігли до лазу, бо не можна було гаяти ні хвилини.
Розділ 22
ТОВСТУН БРЕШЕ
— Наручники знадобляться, — мовив Другий капітан. — Це такі підступні істоти, що довіряти їм ні в чому не можна.
— Даю вам слово, — присягнув урочисто товстун, — що не зроблю спроби до втечі.
— Зробить, — упевнено відповів капітан.
Тим часом доктор Верховцев підійшов упритул до свого двійника. Видовище було дивовижне. Причому, якби мене спитали, я сказав би, що справжній доктор Верховцев — це той, котрий у капелюсі. Адже ми саме з ним познайомилися на планеті імені Трьох Капітанів.