Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
Тим не менш, нагальною проблемою, був не Джеган, проблемою були ці чоловіки. Проходячи повз солдата, що був повернутий до неї спиною, вона одним невловимим рухом витягла ножа з його висячих збоку піхов. Вона зробила цей рух одночасно з природним рухом рук, щоб, Сестри, навіть якщо б бачили її в цей момент, не змогли розгледіти її дії. Чоловік, відчувши щось, глянув навколо. Хоча він одну мить дивився прямо на неї, його погляд все ж, повернувся назад і він продовжив свою бесіду.
Чоловіки, серед яких вона проходила, все ще складали багатошарові зовнішні охоронні кільця навколо імператорської свити, але тепер їй довелося вийти назовні, і йти серед звичайних солдатів.
Вона також бачила жінок, яких затягували в намети. Жодна з них не йшла по своїй охоті. Вона бачила, як деякі жінки виходили з наметів тільки для того, щоб бути схопленим очікуючими своєї черги чоловіками і відтягувалися в іншу палатку. Келен згадала, як Джеган згадував, що карав Сестер, відсилаючи їх у намети. Чуючи, як плачуть в цих наметах жінки, Келен покривалася потом, лякаючись власної долі, яка чекала її по поверненню в намет Джегана. Як би страшно не було виявитися в цих наметах з цими чоловіками, Келен не відчувала жалю до Сестер. Якщо для них все закінчувалося тим, що їх гвалтували ці солдати, то, на думку Келен, це не було для них достатнім покаранням. Вони заслуговували набагато гіршого.
Один із сидячих чоловіків глянув на неї. Келен помітила, як у його очах промайнуло усвідомлення, його очі сфокусувалися на ній. Він бачив її. У нього відвисла щелепа. Він повірив своїй удачі, усвідомивши, так би мовити, якого роду жінка тільки що потрапила йому в руки.
Поки він вставав, перш ніж він повністю випростався, Келен, продовжуючи швидко йти повз нього, немов нічого не відбувалося, розкраяла його живіт від одного боку до іншого. Обличчя чоловіка спотворилося від шоку, і він мляво спробував зловити свої нутрощі, які вивалювалися всією масою назовні. Він повернувся і звалився на землю, встигши видати лише невиразний хрип, який був помітний не більше, ніж весь навколишній безладний шум. Він звалився, розкидавши нутрощі. Люди, повернувшись щоб подивитися, деякі з потрясінням, а деякі зі сміхом, всі однак вирішили, що цей чолов'яга тільки що програв бійку на ножах.
Келен не збавила темпу і не оглядалася. Вона продовжувала йти, не збиваючи кроку, нагадуючи собі своє завдання: дістатися до скелі, повернутися до намету. Зробити коло. Зробити так, як їй сказано.
З натовпу відокремився чоловік і кинувся до неї, вона напружилася і, використавши його рух вперед, вдарила ножем йому під ребра розриваючи і розсікаючи його внутрішні органи. Удар вгору, рукою, стиснутою в кулак, укупі з його рухом по інерції вниз, призвів до того, що її кисть проникла через глибоку рану в його теплі нутрощі. По тому, як він, немов мішок з піском, осів без єдиного звуку, вона зрозуміла, що їй вдалося розсікти його серце. На згадку про коротке зіткненні їй залишилася його кров, яку вона тепер несла, як рукавичку.
Вона задумалася, де вона навчилася цим прийомам. Відчувалося, що вони приходили до неї на рівні інстинктів, так само природно, як виникає будь-яке почуття, не вимагаючи зусиль, щоб закликати його. Вона не пам'ятала про себе нічого, але вона пам'ятала, як користуватися зброєю. Вона вважала, що повинна бути задоволеною вже тим, що вона це вміла.
Йдучи крізь людське море, вона уткнулась в тісний острівець якоїсь діяльності. Всі люди тут відсунулися, залишивши в поглибленні посередині вільне поле, на якому змагалися команди гравців Джа-Ла. Десятки тисяч солдатів, скупчившись навколо, підбадьорювали ту або іншу команду. Гра йшла жорстоко, володар м'яча зіткнувся з переважаючим його силою гравцем іншої команди. Коли він впав, закривавлений, половина чоловіків, що оточували поле, вибухнула дикими криками.
— Так, так, — вимовив чоловік зліва від неї. — Схоже, мене прийшла навідати відмінна шлюшка.
Як тільки вона почала повертатися до нього, інша людина праворуч схопила її за зап'ястя, вивернула його й відібрала ножа. Моментально, вони обидва навалилися на неї, схопили, і потягли її геть від натовпу присутніх постежити за грою Джа-Ла.
Келен боролася, намагаючись звільниться, але вони були набагато сильніші і захопили її зненацька. Вона мовчки обурювалася на себе за те, що так несподівано дала себе піймати. Ніхто навколо навіть нічого не помічав. Її ніхто не міг бачити; для всіх вона була невидима, але не для цих двох, які згуртувалися разом, щоб приховати її від очей свіх соратників, щоб не довелося битися і з ними за свою нову здобич. З тим же успіхом вона могла виявитися з цими двома віч на віч.
Один з них просунув руку між її ніг. Від раптового насильства у неї перехопило подих. Щоб обмацати її, йому довелося нахилитися, і їй вдалося звільнити зап'ястя. Вона моментально вивернула свою руку і з розмаху завдала йому удару ліктем прямо в обличчя, ламаючи йому ніс. Заревівши, він відступив, кров залила йому щоки і очі. Другий чоловік, сприйнявши цю пригоду як можливість одному скористатися здобиччю, розсміявся. Змінивши напрямок, він поволік її далі, перехопивши обидва її зап'ястя однією здоровенною рукою, в той час, як іншою рукою обшарював добро, що дісталося йому.
Келен виривалася і звивалася, але в порівнянні з нею він був занадто величезний і сильний. Щоб звільниться з його хватки, їй не вистачало сили.
— Ну, ти, Злючка, — сказав він їй на вухо. — Ти що, надумала, що тобі вдасться ухилитися від священного обов'язку послужитися солдатам Ордена? Вирішила, що занадто хороша, щоб трудитися в наметах? Не брикайся. Ось моя палатка, і тепер для тебе самий час виконувати свої обов'язки.
Келен звивалася, намагаючись вкусити його, але він продовжував тягти її до порожнього намету, що стояв неподалік. Тильною стороною руки він ударив її. Від удару вона ледь не втратила свідомість. Шум табору кудись віддалився. Вона вже не могла підпорядкувати собі свої мускули, не могла змусити їх пручатися брудному солдату, що тягнув її до намету.
Якось раптово Келен побачила обличчя Сестри Юлії. Раніше, при вигляді Сестер, їй ніколи не доводилося відчувати радість, але тільки не тепер.
Сестра на мить відволікла увагу чоловіка від Келен, і потім притиснула пальці до його скроні. Келен, нарешті, звільнившись, відскочила назад, а її мучитель, стиснувши кулаками голову, і волаючи від болю, впав на коліна.
— Вставай, — сказала йому Сестра Юлія. — Або я, безумовно, зроблю чого-небудь гірше. — Він встав, похитуючись, на ноги. — Тобі наказано негайно прибути до намету імператора, щоб нести службу в особливій охороні.
Вид чоловіка став спантеличеним.
— Особлива охорона?
— Саме так. Ти будеш охороняти цю неспокійну молоду особу для Його Превосходительства.
Чоловік роздратовано глянув на Келен.
— Та з задоволенням.
— Із задоволенням чи ні, іди. Це наказ самого Імператора Джегана. Вона вказала великим пальцем назад через плече. — Туди.
Солдат схилив голову в поклоні, очевидно побоюючись її магічного дару. Він ставився до Сестри з якоюсь обережністю, якщо не сказати, з ненавистю. Очевидно, ці люди були не дуже високої думки про обдарованих.