Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
Ферран передав комусь його мішок і постіль, приготував стрілу і спокійно ковзнув у чагарник. Молодий чоловік вивчав у Віктора ковальську справу. Вирісши в селі, він володів природним талантом непомітно пересуватися по лісі. Він обожнював Віктора. Ніккі знала, що і Віктор теж любить молоду людину, але саме тому був з ним більш строгий, ніж з іншими. Одного разу Віктор сказав їй з приводу своєї строгості, що хороший результат завжди вимагає добірного заліза і важкої роботи.
З часу битви Віктор завжди виставляв вартових, а Ферран з кількома молодими людьми перевіряли найближчі околиці. Ніхто
З того ранку, коли був поранений Річард, вона спала тільки уривками. Вона була зовсім виснажена.
Простеживши, як виконується його наказ, Віктор грюкнув Річарда по плечу. — Показуй.
Річард повів Кару, Віктора і Ніккі повз місце з мерцями далі в ліс. Він ішов до місця між дерев, де була більш оголена земля. На вершині невеликого горба він зупинився і опустився на коліно.
Стоячи на колінах, з накинутим на спині плащем, з мечем у блискучих піхвах на стегні, з капюшоном, відкинутим назад так, що було видно вологе волосся, що лежало на мускулистій шиї, з луком і сагайдаком стріл, що висіли на лівому плечі він виглядав королем— воїном і в той же час простим лісовим провідником з далекої землі, яким він колись був. Його пальці по-дружньому доторкнулися до соснових голок, галузок, обсипаного листя і кори дерев, що покривали землю. Ніккі раптом відчула, що і цей дотик, і це його розуміння простих, речей, очевидних для нього — все це абсолютно з іншого світу.
Річард жестом запросив їх сісти поряд.
— Ось тут, — сказав він, показуючи. — Бачите? — Його пальці ретельно прослідкували незрозуміле поглиблення в плутанині лісового сміття. — Це — слід Кари.
— Нічого дивного, — вимовила Кара. — Цим шляхом ми поверталися від дороги до табору.
— Вірно. — Річард вказав напрямок, куди вели сліди. — Дивись тут, а тепер — он там. Ці сліди більше твоїх, Кара. Дивись, як видно лінію, що показує, в яку сторону ви йшли.
Кара підозріло знизала плечима.
— Ви впевнені?
Річард рушив вправо. Вони всі пішли за ним. Він знову ретельно простежував поглиблення, щоб вони теж бачили. Ніккі не бачила на землі взагалі нічого, поки він не вказував на сліди пальцем. При цьому здавалося, він змушував сліди з'являтися перед ними за допомогою чарівництва. Тільки після того, як він показував, Ніккі могла сказати, що теж бачить їх.
— Ось це — мій слід, — сказав він, дивлячись так, ніби якщо він відведе погляд, слід зникне. — Після дощу вони в деяких місцях розмокли, але все ж їх можна ще розібрати. Великим і вказівним пальцями він обережно зняв вологий коричневий дубовий лист з відбитка. — Бачитете, тут видно, як під моєю вагою переломилися ці прутики. Бачите? Такі речі дощ знищити не може.
Він глянув, щоб упевнитися, що вони звернули увагу на це, потім вказав у бік невиразної тіні. — Ви бачите, мої сліди йдуть в тому ж напрямку, що і Кари. Він потягнувся, щоб показати їм далі два більш невиразних відбитка, щоб показати їм, що він мав на увазі. — Бачите? Все ще можна розібрати.
— І в чому суть? — Запитав Віктор.
Річард озирнувся через плече, двома жестами вказуючи на сліди. — Бачиш відстань між слідами Кари й моїми? Коли ми йшли тут, я був зліва, а Кара йшла з правого боку від мене. Бачите, як далеко один від одного відстоять наші сліди.
— І що з цього? — Запитала Ніккі, натягуючи капюшон плаща, намагаючись сховати обличчя від холодного дощу. Вона ховала руки під плащем, намагаючись хоч трохи зігріти їх.
— Вони так далеко один від одного тому, що коли ми йшли тут, між нами посередині була Келен.
Ніккі знову подивилася на землю. Вона зовсім не була експертом, тому не особливо була здивована тим, що не бачить ніяких слідів. Але цього разу вона думала, що і Річард теж не може їх бачити.
— І де ж сліди Келен? — Запитала вона.
Річард кинув на неї такий гнівний погляд, що вона на мить забула як дихати.
— У цьому вся справа. — Він підняв палець обережним рухом, ніби дійшов до важливого висновку. — Її сліди зникли. Не змиті дощем — зникли… зникли, наче їх ніколи і не було.
Віктор дозволив собі приглушений подих. Кара, якщо й була приголомшена, то дуже добре це приховала. Ніккі знала, що він не сказав їм все, що повинен був, тому в своєму питанні була стримана.
— Ти хочеш сказати, що немає ніяких слідів цієї жінки?
— Правильно. Я шукав. Я знайшов мої сліди і сліди Кари в різних місцях. Але там, де повинні були бути сліди Келен, немає жодного.
У ніяковій тиші ніхто не хотів нічого говорити. Нарешті Ніккі зважилася взяти це на себе.
— Річард, ти повинен зрозуміти, чому це сталося. Тепер ти бачиш, що Келен — тільки твоя вигадка. Ніяких слідів немає тому, що цієї жінки не існує.
Стоячи на колінах, він дивився на неї так, що вона, здавалося, могла бачити в сірих очах його змучену душу. У цей момент вона віддала б що завгодно, аби тільки заспокоїти його. Але цього вона не могла. Ніккі повинна була змусити себе продовжувати.
— Ти сказав, що знаєш все про сліди, і все-таки навіть ти не можеш знайти ніяких слідів, залишених цією жінкою. Це повинно нарешті переконати тебе, що вона не тільки не існує — її ніколи не було. — Вона вивільнила руку з-під плаща і м'яко торкнулась його плеча, щоб пом'якшити свої слова. — Ти повинен змиритися з цим, Річард.
Він відвів погляд від її очей і закусив нижню губу. — Все не так просто, як ти змалювала. Я прошу вас подивитися — тільки подивитися — і спробувати зрозуміти значення того, що я вам показую. Дивіться, як далеко один від одного сліди Карі і мої. Хіба не очевидно, що була третя особа між нами, коли ми йшли?
Ніккі стомлено протерла очі. — Річард, люди не завжди ходять близько один до одного. Можливо, ви з Карою оглядалися в пошуках загрози, або можливо, ви були стомлені і не надавали цьому значення. Можна знайти скільки завгодно пояснень, чому ви не йшли поруч.
— Коли двоє йдуть разом, вони зазвичай не тримаються настільки далеко. — Він вказав назад. Подивіться, як тільки що йшли ми. Кара знову була праворуч від мене, і наші сліди набагато ближче. Це типово для двох людей, що йдуть поруч. Ви з Віктором йшли позаду нас. Дивись, як близько один до одного ваші сліди.