Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
У той же час, коли він був поруч, його непохитна рішучість знайти свою вигадану кохану зводила її з розуму. Іноді їй хотілося придушити його власними руками. Вона випробувала все: від ласкавих прохань до гнівного переконання, намагаючись змусити його побачити правду, але це було все одно, що намагатися зрушити гору. Зрештою, що б вона не казала і що б не робила, результат був нульовий.
Для його ж блага, вона намагалася допомогти йому повернутися до дійсності. Роблячи це, вона кидала йому виклик, намагалася повернути в реальний світ, перш ніж трапиться щось непоправне. Але в той же час всі її спроби якимось незрозумілим чином завжди виставляли її негідницею,
Ніккі сподівалася, що, позбавивши жителів Алтур-Ранга від загрози, що насувається, знищивши війська Імперського Ордена і їх чарівника Кроноса, вона незабаром зможе наздогнати Річарда і Кару. Ніккі раптом усвідомила, як швидко він буде мчати, маючи запасних коней. Як важко їй буде наздогнати його, перш ніж він добереться до жінки-відьми. Якщо йому вдасться заїхати так далеко. І якщо Шота не вб'є його, як тільки побачить.
З того, що Ніккі знала про відьом, шанси Річарда вирватися живим з її лігва були незначні. Йому доведеться зіткнутися з відьмою без допомоги і підтримки Ніккі. Тим не менш, з цією відьмою він був знайомий. Крім того, Ніккі чула, що Шота була істинною жінкою у всіх відносинах. Що ж, можливо, Річард буде, принаймні, чемний. Вести себе неввічливо з відьмами — не дуже-то мудро.
Але навіть якщо він переживе зустріч з відьмою, то все одно буде спустошений і засмучений, якщо вона відмовиться допомогти йому. А Ніккі знала, що так і буде, тому що ніякої зниклої жінки не існує. Часом вона просто впадала в сказ через те, що він так настирливо чіплявся за цю свою ілюзію. А іноді починала серйозно турбуватися, що він втрачає розум. Ця думка була настільки жахлива, що вона навіть змушувала себе не думати про це.
Охоплена жахом того, що станеться Ніккі застигла посеред вулиці.
Ідучі за нею чоловіки наштовхнулися на неї, збиваючи її з думки. Вони всі йшли з нею, щоб без затримки отримати будь-які нові вказівки по обороні міста або передати необхідні повідомлення. Тепер, мовчазні й стривожені, вони дивилися на неї, не розуміючи, що змусило її зупинитися.
— Ось там, — сказала вона чоловікам, вказуючи на цегляну триповерхову будівлю біля перехрестя. — Впевніться, що це місце може бути вигідно використано, і розставте там, принаймні, пару дюжин лучників. Простежте, щоб у них було достатньо стріл.
— Я подивлюся, — сказав один з чоловіків, і побіг через вулицю, на ходу ухиляючись від возів, коней і ручних візків.
Навколо Ніккі і стоячих чоловіків швидко рухалися люди, огинаючи їх немов скелю посеред бурхливої ріки. Перехожі неголосно перемовлялися, просуваючись мимо, кричали рознощики, все ще намагаються продати свій товар, люди збиралися групами, щоб обговорити майбутню битву і плани захисту міста. Вози всіх видів: від величезних вантажних, запряжених шістками коней до невеликих візків лише з одним конем — носилися туди-сюди, завершуючи збір провізії, або роблячи іншу необхідну роботу, поки ще була така можливість.
Незважаючи на шум, який утворювали коні, вози і люди, Ніккі нічого не чула, думаючи про відьму.
Ніккі раптово спало на думку, що Шота може не просто відмовитися допомогти Річарду, але нічого не сказати йому про це. Відьми добиваються своїх цілей, використовуючи для цього будь-які методи.
Якщо ця жінка вирішить, що Річард занадто наполегливий або напористий, то вона дуже легко зможе позбавитися від нього, відправивши його на край світу вирішувати марну загадку. Вона може це зробити, просто заради розваги або щоб приректи його на повільну смерть у нескінченному шляху по якій-небудь далекій пустелі. Відьма могла зробити щось подібне, просто тому, що могла. Річард, охоплений бажанням знайти свою вигадану дружину, навіть не подумає навіть про таку можливість. Стрімголов він понесеться туди, куди вона вкаже.
Ніккі злилася на себе, що дозволила йому одному відправитися до такої небезпечної жінки. Але що вона могла вдіяти? Не могла ж вона просто заборонити йому.
Єдиним шансом для неї залишалося якомога швидше позбутися чарівника Кроноса разом з його військом, відправитися услід за Річардом і зробити все можливе для його захисту.
Вона побачила, що чоловік, посланий перевірити цегляну будівлю, біжить через дорогу назад, лавіруючи між возами і кіньми. Навіть беручи до уваги, що частина жителів в очікуванні нападу покинула місто, мало хто займався своїми повсякденними справами. Ніккі бачила, як всюди люди готувалися захищати своє місто. Дехто вже сховався в місцях, які вони вважали безпечними. Однак Ніккі не раз траплялося брати участь в атаках, що проводяться солдатами Ордена. Безпечних від їх нападу місць не існувало.
Чолові оббіг порожній фургон, що поволі грюкав повз них, і нарешті добрався до Ніккі. Він стояв мовчки, чекаючи. Він боявся заговорити, поки вона не зажадає звіту. Він боявся її. Всі вони боялися її. Вона була не просто чаклункою, вона була чаклункою в поганому настрої, і вони всі знали про це.
Ніхто не розумів, чому вона здавалася такою роздратованою, але ось уже два дні поруч з нею всі ходили тихіше води нижче трави. Вони були не винні в цьому, і вже звичайно їх вини не було в тому, що Річард, збожеволівши, ганяється стрімголов за жінкою, якої не існує. Але ніхто з них цього не знав. Ніккі подумки поринула в себе, готуючись до насильства, яке насувалося, знову внутрішньо прокручуючи в голові ту безліч справ, які вона повинна була перевірити; вона готувалася стати жорстокою, щоб впоратися з тим, що їй належало зробити.
Чекаючи неймовірно жорстокої бійні ніхто не стане наспівувати веселу пісеньку і милуватися прекрасним днем. Кожен буде охоплений похмурими думками.
Ніккі ніколи не обтяжувала себе тим, щоб пояснювати свій настрій. Це могло позбавити її необхідного запасу сил. Подумки збираючи все своє вміння, знання, мудрість і силу, вона збирала певний, вже перевірений у справі запас сил, які в разі потреби можуть стати у пригоді всім їм. Це були жорстокі і смертельно небезпечні сили, які цим людям ніколи не зрозуміти, так що їй залишалося лише бути готовою миттєво відреагувати. Вона не могла пояснювати це всім і кожному. Їм просто доведеться прийняти це, як належне.
— Ну, — спокійним голосом спитала вона у чоловіка, що ще задихався від бігу.
— Повинно спрацювати, — сказав він. — У цьому будинку в'яжуть і шиють одяг. Всі три поверхи зв'язані коридорами і сходами, так що лучники зможуть легко і швидко пересуватися від вікна до вікна, вибираючи найкраще місце для пострілу.
Ніккі кивнула. Вона доклала руку до чола, щоб прикрити очі від низького сонця, дивлячись на захід уздовж широкого бульвару. Вона вивчала дороги і кути, під якими вони перетиналися. Нарешті, вона вирішила, що перехрестя, де вони стояли поруч з цегляним триповерховою будівлею, є найкращою точкою. Через свою ширину ця вулиця — найзручніший шлях, по якому напевно, піде ворожа кавалерія, щоб захопити східну частину міста. Вона знала способи, якими атакує Орден. Вони воліли нападати широкими рядами, потужним ударом відкидаючи противника назад. Вона знала, як атакує Орден… Ніккі була абсолютно впевнена, що, якщо, як очікуваний напад буде зі сходу, кавалерія піде саме цим шляхом.