Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
— Добре, — сказала вона чоловікові. — Простеж, щоб тут були лучники з великою кількістю стріл. Поквапся, я не думаю, що у нас в запасі багато часу.
Той побіг виконувати доручення, а Ніккі побачила вдалині громіздкий фургон Іцхака, який тягнули два важковаговики. Він поспішав. Ніккі відмінно знала, навіщо він їде до неї, але вирішила поки не думати про це і обернулася до іншого чоловіка, що стояв поряд з нею.
— Далі, відразу за тим цегляним будинком, де ми розташуємо лучників, я хочу розмістити списоносців. З обох боків дорога затиснута будинками. — Вона вказала на вулицю, яка перетинала головний бульвар перед цегляним будинком. — Вони
Ледь ворог прорветься на головну вулицю Алтур-Ранга, як зустріне несподівану атаку списоносців. Тоді їх усіх, затиснутих в лещата, зможуть легко перестріляти лучники: з одного боку будуть піки, з іншого — напираючі з тилу солдати.
Людина кивнула і побігла віддавати розпорядження. Вона вже проінструктувала всіх, озброєних списами. Всі працівники з кузні Віктора і багато інших гарячково працювали, споруджуючи прості, але ефективні пастки. Це були всього лише загострені залізні бруски різної довжини, з'єднані між собою поперечинами і ланцюгом, що нагадували частокіл.
Частини цих нещадних пасток були розкладені по всьому місту. Лежачи на землі, вони не заважали пересуванню, але коли копита коней кавалерії наступлять на різні кінці брусків, що прикріплені до поперечного ланцюга, — вбивчі списи піднімуться вгору, і завдяки різній довжині ланок, що з'єднують їх з поперечинами, будуть протикати жертву під різними кутами. Те, що вони піднімалися під різними кутами, дозволяло їм бути набагато більш непередбачуваними і небезпечними, ніж проста пряма лінія списів. Якщо все піде, як треба, то ворожа кавалерія на повному ходу налетить своїми кіньми прямо на залізні вістря. Навіть намагаючись перестрибнути пастки коні, швидше за все, розпорять собі черево. Це було просто, але дуже ефективно.
Такі смертельні капкани були розташовані по всьому місту, найчастіше на перехрестях. Як тільки пастка підніметься, її нелегко буде опустити назад. Перелякані коні будуть напорюватися на гостряки або, принаймні, не зможуть перебратися через виниклу перешкоду. Як тільки кавалерія наткнеться на пастки, солдати змушені будуть гнати вперед своїх коней, і тоді вони, швидше за все, будуть поранені або вбиті, або їм доведеться долати цю перешкоду пішки. Тоді у лучників з'явиться достатньо шансів, щоб розстріляти ворога, коли вони будуть пробиратися або пробігати мимо.
Люди, що сидять в засідці біля пасток, були проінструктовані уважно стежити за ситуацією. Зовсім необов'язково піднімати піки, ледь кавалерія порівняється з ними. У якомусь сенсі буде краще почекати поки деяка частина ворожих солдатів проїде мимо. Якщо в нападі буде брати участь велика кількість кавалерії, то захисники зможуть розділити сили ворога і, не тільки влаштувати плутанину, але й відкинути їх назад, розриваючи ряди, змушуючи їх втратити перевагу своєї єдності, та й упоратися з роз'єднаними військами буде легше. Очевидно, що усунення кавалерії — суттєвий крок на їх шляху по припиненню вторгнення.
У той же час Ніккі усвідомлювала, що в жаху від страхітливої стіни ворожих солдатів, спраглих крові, що насунеться, подібні ретельно розроблені плани, швидше за все, будуть забуті. Вона знала, що, побачивши цих солдатів з приголомшливою зброєю, деякі із захисників втечуть, забувши навіть підняти піки. Ніккі знала про цей страх. Тому вона наказала встановити більше капканів, ніж було необхідно.
Майже кожному городянину була відведена своя роль у планах щодо захисту міста. Деяким це вдасться краще, іншим — гірше. Навіть жінки з дітьми озброїлися всілякими «боєприпасами» на зразок каменів або киплячого масла. Вони повинні будуть скидати і зливати все це на голови солдатів. Не було часу, щоб робити якусь особливу зброю, але ті, хто не мав ніякої, озброювалися безліччю кілків. Загострена жердина не була чимось особливим, але нею можна повалити кавалерійського коня або поранити людину, а іноді і цього буває достатньо. Неважливо, буде це вершник чи піхотинець — вони можуть бути повалені. Багато жителів міста озброїлися луками. За допомогою лука навіть старий чоловік зможе вбити величезного сильного, м'язистого, молодого солдата.
Стріла може повергнути навіть чарівника.
Було б марною затією змушувати жителів міста битися з досвідченими солдатами в традиційній битві. Вони повинні позбавити бійців Ордена всіх переваг, якими вони звикли користуватися.
Головна ідея Ніккі полягала в тому, щоб перетворити все місто на одну велику пастку. А заманити в цю пастку Орден належало саме їй.
Незабаром вона побачила візок Іцхака, що грюкав зовсім поруч. Люди розбігалися на його шляху. Іцхак натягнув віжки, змушуючи двох величезних коней зупинитися. Хмара пилу злетіла вгору.
Він закріпив гальмо і зістрибнув на землю, вона ніяк не очікувала, що він зможе це зробити з такою спритністю. Підбігаючи, в одній руці він тримав свій капелюх. В іншій було щось ще.
— Ніккі! Ніккі!
Вона повернулася до оточуючих.
— Вам краще б пошвидше взятися за виконання того, що ми обговорили. Я думаю, у нас в запасі не більше декількох годин.
Люди виглядали здивованими і стривоженими.
— Ви думаєте вони не почекають до завтра? — Запитав один з них.
— Ні. Я впевнена, що вони почнуть атаку цього вечора. — Вона не сказала, чому думає саме так.
Чоловіки кивнули і кинулися виконувати завдання.
Підбіг задиханий Іцхак. Його обличчя було майже таким же червоним, як його капелюх.
— Ніккі, лист! — Він помахав папером перед її обличчям. — Лист для мера.
Ніккі внутрішньо стиснулася.
Група чоловіків в'їхала в місто, — сказав він. — Вони несли білий прапор, так як ти і сказала. Вони передали лист для «мера». Звідки ти знала?
Вона проігнорувала питання. — Ти вже прочитав?
Він почервонів. — Так. Віктор читав. Він був дуже злий. Не дуже розумно злити коваля.
— У тебе є кінь, як я просила?
— Так, так, у мене є кінь. — Він передав їй папір. — Але думаю, тобі краще спочатку прочитати це.
Ніккі розгорнула лист і почала читати про себе.
«Громадянин мер.
Мені стало відомо, що жителі Алтур-Ранга бажають відректися від своїх грішних шляхів і знову схилитися перед мудрою і милосердною верховною владою Імперського Ордена.
Якщо це правда, і ви дійсно хочете позбавити людей Алтур-Ранга від тотального покарання за заколот і язичництво, тоді на знак своїх добрих намірів та бажання підкоритися правосуддю Імперського Ордена, ви зв'яжете руки своєї прекрасної і відданої дружини і надішлете її до мене в якості скромного подарунка. Відмовитеся передати мені свою дружину, як вам наказано, — і кожна людина в Алтур-Ранзі помре.
У служінні милосердному Творцеві
Брат Кронос
Командувач об'єднаними військами його Величності»