Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
Шрифт:
Написано роман у 1937 р. Працю над твором письменник розпочав влітку 1936 р. в с. Білики на Полтавщині за настійною порадою Мате Залки, який, познайомившись із рукописом «Дитинства» і прочитавши роман «Наші тайни», що на той час вийшов окремим виданням, радив Ю. Смоличу продовжити розповідь про життя свого покоління. Роман «Вісімнадцятилітні» письменник вважав головною книгою трилогії і говорив, що вона йому найдорожча (див.: Смолич Юрій. Розмова з читачем, с. 58–62).
Герої роману мали своїх прототипів у реальному житті, а про події, колізії неодноразово зустрічаються згадки в наступних книжках письменника: «Я вибираю літературу», «Розмова з читачем», «Знать прошлое, видеть будущее». І все ж Ю. Смолич підкреслював, що «Вісімнадцятилітні» — не історичний роман і герої його не є історичними постатями. «Я хотів показати, — писав автор, — як у вирі громадянської війни, на полях класових битв кожний із юнаків зайняв своє класове місце і як у рядах свого класу пішов у дальше життя: одні — на роковану загибель, інші — на розквіт і повноцінне служіння своєму народові. Утворення комсомолу мало стати центральним фактом в сюжеті роману.
Роки громадянської війни я, отже, прожив у Жмеринці. На моїх очах відбувалися усі найвидатніші події тих літ і всі незначні — також. Я відзначаю і незначні, бо часто-густо саме в незначній події захована деталь, яка є не просто відгомоном, а яскравим виразом подій якнайважливіших. Я був очевидцем, а інколи і учасником багатьох із тих подій. Я знав усі зміни влади тих часів, які були такі часті і скороминучі в цьому закуткові колишньої Російської імперії — між кордонами сусідніх, буржуазних тоді, держав: Австро-Угорщини та Румунії спочатку, Румунії, Польщі й Угорщини — пізніше. Я знав керенщину, Центральну раду, гетьманщину, німецьку окупацію, весь «букет» петлюрівщипп в усіх її численних модифікаціях, знав денікінщину, врангелівщину і махновщину, знав окупацію білополяків та десятки формацій бандитської отаманщини. Я бачив усе моє покоління — всіх героїв мого роману — у вирі тих подій» (Смолич Юрій. Розмова з читачем, с. 114–116).
Читачі та критика захоплено зустріли новин твір письменника, про що свідчила численна читацька пошта і виступи в пресі. Як завжди, Ю. Смолич особливо пильно прислухався до критичних зауважень. Тому в наступне видання 1947 р. І особливо 1951 р. письменник вніс таку велику кількість різноманітних змін, і далеко не тільки суто стилістичних, що можна говорити про створення нової редакції роману. Так, Ю. Смолич зняв другорядні деталі, які не мали важливого значення для розуміння подій (деякі описи природи, мрії Сербина, Макара про студентське життя, навчання в західноєвропейському університеті, спогади про футбольні баталії тощо). Особливо багато, як і в романі «Наші тайни», письменник працював над образом Шаї Піркеса, прагнучи зробити його життєво переконливішим; у розділі «Страйк» скорочено опис хитань Піркеса щодо доцільності розпочати страйк і суперечку з ним Вані Зілова, змінено розмову Піркеса зі Стахом Кульчицьким про «Червоне коло». У розділі «Продовольчий поїзд у Німеччину», який у першій редакції називався «Prowiantzug nach Deutschland», Ю. Смолич дещо змінив обставини, за яких відбувалося зривання колії, внаслідок чого характер героя набув оптимістичного звучання. Оскільки нестійкі, анархічні погляди Шаї Піркеса робили непереконливим його керівництво повстанням, у наступних виданнях автор у розділі «Нім імперія» зняв цей епізод. Вилучив письменник і розповідь про те, як Піркес продав свою скрипку (Страдіварі!) і гроші віддав для потреб хворих репатріантів. Ймовірно, письменник відчув штучність ситуації, за якої його герой був власником безцінної скрипки. У другій редакції Ю. Смолич зняв також натуралістичні описи завошивілих хворих, божевілля репатріанта і його трагічну смерть у топці пічки та ін.
Переробка роману йшла по шляху соціальної конкретизації персонажів, встановлення більш чіткої відповідності між світоглядом і вчинками героїв. Було у соціальному плані конкретизовано образи Сербина і Макара (здійснити це радив письменникові зокрема Г. Скульський в книзі «Доля героїв»). Більш виразно змальовано позиції героїв у їхніх суперечках з приводу гострих політичних питань.
Роман неодноразово перекладався на російську мову і друкувався великими тиражами у московських видавництвах. А в перші тижні після початку Великої Вітчизняної війни у Харкові вийшло агітаційне видання — брошура «Загибель інтервенції. Оповідання про боротьбу з німецькою інтервенцією», в якій було надруковано розділ з роману «Вісімнадцятилітні» — «Закони військового часу». В роки боротьби з фашистськими загарбниками партизани Жмеринки взяли роман на озброєння: вони використовували імена героїв як клички, а текст книги як код. Ю. Смолич згодом писав: «Але ще тому особливо я люблю роман «Вісімнадцятилітні», що після випадку біля Жмеринки — він наче перестав бути тільки літературним твором: розділи його були наче оправлені в одну книгу разом із сторінками життя» (Смолич Ю. Розмова з читачем, с. 125).
Подається за виданням: Смолич Юрій. Твори в 6-ти т., т. 1, с. 393–700.
ПОЯСНЕННЯ СЛІВ
Абетка — алфавіт, азбука
Абордаж — старовинний спосіб ведення морського бою гребними і парусними кораблями до XIX ст., зближення з ворожим кораблем і зчеплення для рукопашного бою
Абшит — відставка, звільнення зі служби
Аврукати — воркувати
Аксельбант — наплічний шнур з металевим наконечником. У дореволюційній Росії аксельбант був приналежністю форми генералів і офіцерів генерального штабу всіх родів військ
Алігатор — рід крокодилів, які живуть у південно-східній частині США і Китаї
Алюр три хрести — вид бігу коня; умовна позначка хрестами на донесенні, що визначає ступінь швидкості його доставки
Альма матер — старовинна студентська назва університету, переносно — місце, де хтось вчився, виховувався
Амікошонство — безцеремонність, фамільярність у поводженні
Аналой — у православній церкві висока підставка, на яку під час богослужіння кладуть для читання церковні книги, ставлять ікони, хрести
Анапест — віршований розмір, стопи якого в античному віршуванні складаються з двох коротких і довгого складу; в силабо-тонічному — з трьох складів з наголосом на останньому
Арпеджіо — швидке послідовне виконання звуків акорду
Апаш — у Франції хуліган, бандит
Бакун — дуже міцний тютюн
Баляси — виточені фігурні стовпчики поручнів балконів, сходів тощо, а також поручні, що відгороджують одне місце від іншого
Бантина — тут: поперечина
Барда — тесак, сокира
Бас-профундо — найбільш глибокий або низький бас
Бек — гравець захисної лінії у футболі, захисник
Бекеша — верхній одяг, оздоблений шнуром
Бенефіції — тут: грошовий збір
Бескет — круте урвище, провалля
Бинди — широкі стрічки
Біда — теліжка на двох колесах
Блокпост — залізничний роздільний пункт, звідки керують світлофорами і семафорами
Брамсель — вітрило третього ярусу вітрильного судна
Боа — жіночий шарф з хутра, страусового пір'я
Бруствер — невеликий земляний насип для захисту бійців від ворожого вогню й зручнішої стрільби з окопу, траншеї
Букса — металева коробка, в якій обертається вісь колеса вагона
Бунгало — легка позаміська будівля з верандами, селянський будинок переважно в Індії, Малайзії
Бунчужний — тут: військовий чин в армійських буржуазно-націоналістичних формуваннях часів громадянської війни
Вахлак — неповоротка, малотямуща людина
Вахмістр — звання (чин) і посада молодшого командного складу в кавалерії і царській армії
Вежний — тут: високий
Великдень — християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства Христа
Венгерка — бальний танець угорського походження
Вершок — міра довжини, що дорівнює 4,4 см, застосовувалася в Росії і на Україні до запровадження метричної системи мір
Вігвам — житло індійців Північної Америки
Віз — народна назва сузір'я Великої Ведмедиці
Візир — за середньовіччя високий урядовий сановник у деяких країнах Близького і Середнього Сходу