Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Правда є правда. Я не з тих, хто закрив би двері перед тобою за те, що ти бачила це. Джебр, я чарівник, і я вже дещо знаю про загрожуючі йому небезпеки. Саме тому я прошу тебе про допомогу. Завіса, що відокремлює Підземний світ від нашого, розірвана. Істота, яка поранила тебе, прослизнула в світ живучих крізь розрив. Якщо завіса прорветься достатньо, Володар тьми звільниться. Річард зробив одну річ, яка, згідно з пророцтвами, відзначає його як, можливо, єдиного, хто здатний відновити завісу.
Він підняв гаманець із золотом і повільно поклав їй на коліна, її
— Це, мабуть, дуже небезпечно? — Запитала вона нарешті слабким голосом.
Зедд посміхнувся, коли вона підняла очі.
— Не небезпечніше, ніж відправитися на післяобідню прогулянку по палацу, захищеному фортечними стінами.
Мимоволі здригнувшись, вона схопилася за живіт там, де була рана. Її очі блукали по величезному розкішному залі, немов у пошуках шляху до відступу або в очікуванні нападу. Не дивлячись на нього, вона сказала:
— Моя бабуся була провидицею і моєю єдиною наставницею. Вона сказала мені одного разу, що дар бачення може зіпсувати мені все життя і що немає нічого, що дозволить мені зупинити видіння. Вона сказала, що, якщо коли-небудь мені випаде можливість використати дар бачення на благо, не упустити свій шанс, це зробить мій тягар трохи легше. Це був день, коли вона вклала Камінь мені в руки.
Джебр підняла гаманець і поклала його Зедду на коліна.
— Я не зроблю цього за золото Д'хари. Але я зроблю це заради вас.
Зедд посміхнувся і поплескав її по щоці.
— Дякую, дитя. — Він поклав золото їй на коліна, монети неголосно задзвеніли. — Це тобі знадобиться. У тебе будуть витрати. Те що залишиться — твоє. Я хочу, щоб було так.
Вона покірно кивнула.
— Що я повинна робити?
— Ну, по-перше, нам обом необхідно як слід виспатися. Тобі потрібно кілька днів відпочити, щоб відновити сили. А потім вам належить зробити кілька поїздок, леді Бевінвье. — Він посміхнувся, дивлячись, як вона скинула брову. — Ми обидва зараз дуже втомилися. Завтра, коли я відпочину, я повинен зайнятися дуже важливою справою. Перед від'їздом я зайду до тебе, і ми поговоримо про це. Але, починаючи з цієї хвилини, я попрошу тебе не носити Камінь так, щоб його було видно. Відкрито проголошувати твої здібності перед очима темряви? Це до добра не доведе.
— Отже, мій новий господар теж буде користуватися моїми послугами потай?
Не саме почесне заняття.
— Ті, хто зможуть розпізнати тебе, не просто б'ються заради золота.
Вони служать Володарю тьми. Вони хочуть отримати владу. Якщо вони розкриють тебе, ти пошкодуєш, що я врятував тебе сьогодні.
Вона здригнулася і лише потім кивнула.
4
Спираючись руками, Зедд піднявся. Він допоміг встати Джебр. Як і слід було очікувати, вона була не в змозі втриматися на ногах і важко спиралася на Зедда. Вона вибачилася. Зедду вдалося змусити її посміхнутися, сказавши, що не приймає ніяких вибачень і завжди радий нагоді обійняти красиву жінку.
Люди потроху повернулися до своїх справ, зайнявшись обговоренням того, що сталося: вони шушукалися і лякливо озиралися — тепер у палаці небезпечно. Мертвих винесли, поранених перенесли в притулок. Служниці ретельно відтирали кров з гранітної підлоги. Вода у відрах відразу ставала червоною. Скрізь стояли солдати Внутрішньої гвардії. Зедд попрямував до капітана Трімака.
— Як би там не було, мені б хотілося опинитися подалі звідси. Я тут таких аур набачилася, що ночами кошмари мучать, — сказала Джебр.
Капітан помітив чарівника і вирішив підійти до них.
— Ти бачиш щось про цю людину, що наближається до нас? — запитав Зедд.
— Нічого особливого не бачу. Звичайний служака. — Придивившись уважніше, джебр насупилася. — Служба завжди була йому тягарем. Але тепер у нього з'явилася надія, що він зможе пишатися тим, що у нього така служба. Це щось дає?
— Так, — усміхнувся Зедд. — А видінь у тебе немає?
— Ні. Тільки слабка аура. Чарівник задумливо кивнув і запитав:
— До речі, як могло статися, що така красива жінка не знайшла собі чоловіка?
— А охочих і не бракувало. У трьох були цілком серйозні наміри.
Але коли, схиливши коліна, черговий претендент клявся у вічній любові, у мене траплялися видіння. Про кожного.
— А як ти пояснювала відмову?
— А я їм не відмовляла. Просто била по щоках, поки їх порожні голови не починали дзвеніти. Зедд хмикнув. Капітан Трімак підійшов до них.
— Знайомтеся, командувач, перед вами леді Бевінвье. — Сказав Зедд.
Трімак кивнув. — Так само як і я, ця леді зберігає спокій і безпеку нового Магістра Рала. Накажіть, щоб, поки вона в палаці, їй була забезпечена надійна охорона. Магістру Ралу необхідна її допомога, і я не хочу, щоб їй ще раз довелося ризикувати життям.
— Буде виконано, чарівник Зорандер. Клянусь честю, з нею нічого не станеться. Я про це подбаю.
Капітан обернувся і подав умовний сигнал. Тут же до нього підбігли десятка два солдатів і завмерли, очікуючи наказів.
— Це леді Бевінвье. Я доручаю вам її охороняти. Ви повинні за всяку ціну забезпечити її безпеку.
Двадцять здоровенних куркулів вдарили по металевих нагрудниках. Двоє солдатів тут же підхопили Джебр. Вона міцно стискала Камінь, а гаманець поклала в кишеню.
— Підшукайте їй підходящі апартаменти, — сказав Зедд солдатам. — Їй потрібен спокій, і прослідкуйте, щоб їй приносили їжу.
Зедд подивився у втомлені блакитні очі й ласкаво погладив Джебр по руці.
— Гарненько відпочинь, доню. Завтра вранці я відвідаю тебе.
— Спасибі, чарівник Зорандер. Солдати обережно повели її, підтримуючи під руки, а Зедд повернувся до Трімака:
— Капітан, тут в палаці десь повинна бути леді Ордіт Кондатіт де Дакідвіч. У Магістра вистачає турбот і без її втручання. Тому їй слід покинути палац ще до заходу сонця. Якщо ця леді затнеться, запропонуйте їй на вибір карету або мотузку.