Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Виїхавши з гаю, переслідувачі не встигли проскакати й двадцяти Футів, як їм довелося на всьому скаку зупиняти своїх коней на льоду, недалеко від обриву. Якби сталося таке на замерзлому озері, де лід рівний, вершники, може, й змогли б врятуватися. Але тут лід аж ніяк не був рівним, і по льоду стікала вода… Так, дуже слизько, коні стали падати, ламаючи ноги.
Вершники відчайдушно закричали, але скачучі позаду не відразу зрозуміли, що так кричать зовсім не від люті, що це передсмертні крики… Задні стали налітати на передніх. Люди падали на лід. Вершники, у яких були тільки повідки,
Дехто, зрозумівши, що сталося, стрибав з коня відразу ж, щойно виїхавши з гаю. Але вони занадто розігналися в запалі погоні, а до обриву було занадто близько щоб уникнути долі їх товаришів. Коні і люди падали на лід. Впавші відчайдушно намагалися якось втриматися, але безуспішно.
Коні і люди живої лавиною летіли в прірву.
Келен нерухомо сиділа в сідлі, незворушно слухаючи передсмертні зойки.
Все сталося за кілька хвилин. Понад п'ятдесят вершників разом з кіньми знайшли тут свою загибель.
Коли все стихло, Келен спішилася і, петляючи, підійшла до крижаного краю обриву. У невірному світлі місяця на льоду темніли плями крові. Але не було ні мертвих, ні поранених тут, над урвищем.
Вже зібравшись йти, вона почула стогін. Витягнувши ніж, вона, обережно ступаючи, попрямувала до краю урвища — стогін доносився звідти. Келен обережно зазирнула вниз. Гілки і листя, які принесло водою, вмерзли в лід на самому краю скелі. І з цього крижаного наросту стирчало кілька товстих гілок. Ось за таку гілку і вчепилася людина, повиснувши над обривом на висоті близько тисячі футів. Він відчайдушно намагався знайти опору, але мокрий лід був занадто слизьким. Він тремтів від холоду, його кельтонський мундир промок наскрізь. Келен мовчки спостерігала за ним, поки він не помітив її.
— Допоможи! Благаю, допоможи мені! — Закричав кельтонець. Келен здалося, що він не старший за неї. Вона безпристрасно дивилася на нього. У незнайомця були великі, красиві очі. Такі очі нерідко викликають захоплення у дівчат. Але у дівчат в Ебініса його очі повинні були викликати зовсім інші почуття.
— В ім'я добрих духів, допоможи мені! — Знову закричав кельтонец.
Келен обережно присіла навпочіпки. — Як твоє ім'я? — Запитала вона.
— Хьюон! Допоможи ж! Швидше!
Келен лягла на лід, зачепившись ногою за товстий, звивистий корінь, і вхопилася однією рукою за велику ялинову гілку. Другу ж руку вона простягнула кельтонцю, але так, щоб він не зміг за неї вхопитися. Вона сказала:
— Я допоможу тобі, Хьюон, але з однією умовою. Я присягнулася, що ніхто з ваших не отримає пощади. І якщо ти хочеш вхопитися за мою руку, то я торкнуся тебе своєю силою, і ти навіки станеш моїм рабом. Щоб жити, ти повинен піддатися дії магії сповідниці. Якщо ти думаєш, що тобі вдасться захопити мене за собою вниз, перш ніж мої чари вразять тебе, то знай: я все розрахувала. Я торкалася безлічі людей, і я знаю: ти просто не встигнеш нічого зробити. Ти будеш моїм. Пам'ятай, Хьюон, в будь-якому випадку твоєму колишньому життю прийшов кінець. Якщо ти будеш жити, то вже зовсім іншою людиною. Колишній зникне назавжди.
— Прошу тебе, — прошепотів кельтонець, — допоможи мені піднятися. Я присягаюся, що дозволю тобі йти своєю дорогою. Мені знадобиться кілька годин, щоб дістатися до табору біля підніжжя, а за цей час ти зможеш піти дуже далеко.
— А скільки людей в Ебінісі просили вас про пощаду? — Запитала Келен. — І скількох ви пощадили? Пам'ятай: я — Мати-сповідниця, і я оголосила нещадну війну вашому Імперському Ордену. Клятва моя залишається в силі до тих пір, поки живий хоч один з вас. Вибирай, Хьюон, між смертю і моїм дотиком. У будь-якому випадку колишньому твоєму життю прийшов кінець!
— Жителі Ебініса отримали по заслугам! — Прохрипів він. — Краще я Вхоплюся за руку самого Володаря, ніж за твою! Добрі духи ніколи не приймуть моєї душі, якщо її заплямує твоє чорне і мерзенне чаклунство. — Він презирливо посміхнувся. — Володар тебе забери, сповідниця!
Розтиснувши пальці, Хьюон зірвався вниз.
Повертаючись в галейський табір, Келен роздумувала над тим, що їй довелося вислухати від Рігса, Карша і Слагла. Вона роздумувала про долю чарівних створінь, які жили в Серединних Землях.
Келен згадувала про мерехтливих в ночі, які жили на галявинах в далеких, древніх лісах. Вечорами вони починали свої танці над квітучими галявинами. Не раз доводилося їй вночі, лежачи в запашній траві, вести з ними бесіди про те, що хвилювало всі живі істоти — про мрії, надії, любов.
Вона думала і про тих прозоро-примарних істот, що жили на довгастому озері, ледь помітних для очей, які, здавалося, самі були створені з озерної води. З ними вона ніколи не розмовляла, та у них і не було мови, але вона не раз милувалася їх нічними іграми на березі озера, вони добре розуміли один одного, і вона присягнулася захищати їх.
Не могла Келен не згадати і про деревний народ, про таємничих істот, чий шепіт як шурхіт листя, той, хто їх не знає, може навіть злякатися, але ті, хто їх знав так, як їх знала Келен, з величезним задоволенням розмовляли з цими славними створіннями. Діти деревного лісу всі були родичами, тому що їх коріння зрослися в землі. У кожного з них була своя душа, кожен міг назвати своє ім'я, але життя у всіх було спільне. Якщо хтось рубав одного з них, всі вони мучилися від болю. Між ними завжди існував нерозривний зв'язок. Якщо вирубували ліс в якомусь краю, то це приносило страждання всьому деревному народу. Келен бачила їхні страждання. Їх стогони могли б змусити плакати навіть небо.
Жили в Серединних Землях і інші чарівні істоти, як і люди, наділені чарівним даром. Втім, не завжди були навіть кордони між людьми і цими істотами. Існували напівдикі люди, наділені чарівними властивостями, як і дикі створіння, наполовину люди.
Чарівні властивості, якими були наділені багато істот Серединних Земель, відрізнялися великою різноманітністю. Були серед цих створінь і нічим не примітні на вигляд мешканці Ревучих Печер, які могли зробити так, щоб крізь камінь ви могли розгледіти їхні гнізда. Були й такі, як люди Тіни, що володіли лише якимось одним магічним засобом.