Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Чи вдалося комусь із них втекти? — Запитала вона.
— Ні. На мій подив, ті, кого ти послала, добре впоралися зі своєю справою. Вони — славні хлопці. Їм хотілося плакати, але вони все ж виконали твій наказ. Нікому з тих втекти не вдалося.
Келен важко зітхнула.
— Я розумію тебе, Пріндін. Ти вчинив правильно! — Вона подивилася на Чандалена і додала:
— Чандален, звичайно, теж зрозуміє тебе.
Ці слова прозвучали як наказ. — Чи задоволений ти тепер, командир?
— Так, Мати-сповідниця, — відповів він здавленим голосом.
— Усім все ясно? — Запитала вона, звертаючись до воїнів.
— Так,
Якщо до цих пір в таборі і були люди, які не боялися Келен, то тепер таких не залишилося. Велика частина цих хлопців вперше побачила чародійство, і було воно не світлим і прекрасним, а похмурим і страшним.
— Мати-сповідниця, — ледь чутно сказав командир Райан, все ще стискаючи в руці свій ніж. — Що ти зробиш зі мною за те, що я не виконав свого наказу?
— Нічого, — відповіла вона, дивлячись йому в очі. — Сьогодні для тебе, як і для всіх нас, перший день війни з Орденом. Більшість з вас не зрозуміли, що я не віддаю наказів без достатніх на те підстав. Раніше ви не брали участь у війнах і ще багато чого не навчилися. Я буду цілком задоволена, якщо сьогоднішній урок піде на користь як тобі, так і всім іншим.
— Дякую тобі, Мати-сповідниця, — так само тихо вимовив Райан і тремтячою рукою прибрав ніж. Він подивився на мертве тіло в її ногах.
— Ти знаєш, ми ж виросли разом із ним. Ми жили на відстані милі один від одного, часто зустрічалися, разом працювали в полі, разом полювали, ходили на рибалку… разом ходили на свята, разом… — Він запнувся.
— Не треба, капітане, — сказала Келен. — Не муч себе, я знаю, ніщо не може пом'якшити біль зради… І біль втрати. Я ж казала тобі: війна безславна справа. Якби Орден не розв'язав війну, ви б зі своїм приятелем і тепер разом ходили на риболовлю. Проклинай Імперський Орден і відомсти йому за це, як і за все інше заподіяне зло!
— Мати-сповідниця, — запитав він раптом, — а як би ти поступила, якби виявилося, що ти помилилася, що Мослі не збирався перебігати до ворога?
Келен подивилася йому в очі.
— Може бути, тоді я взяла б у тебе ніж і вбила б тебе.
Вона повернулась до помічника Райана і поклала руку йому на плече.
— Гобсон, я знаю, тобі довелося нелегко, але Пріндін розповів мені, що ти добре виконав моє завдання.
Йому важко було говорити, але все ж він знайшов у собі сили посміхнутися.
— Дякую, Мати-сповідниця. Келен оглянула присутніх воїнів.
— Хіба вам всім нічим зайнятися? — Ті, немов прокинувшись, стали розходитися. Гобсон доклав руку до грудей на знак пошани, повернувся і також пішов займатися своїми справами. Воїни, які привели Мослі, підняли з землі тіло і забрали. Решта підійшли до Чандалена і двох братів, щоб отримати подальші вказівки. Келен і Райан залишилися вдвох.
Вона знову відчула страшенну втому. Для сповідники, навіть якщо вона була сповнена сил або добре відпочила, застосування своєї влади завжди величезна напруга. Келен же ледь трималася на ногах після нічної битви і останніх подій. Їй слід було поспати і відпочити подовше, але зараз про це годі було й думати. Келен відчувала, що сили її підірвані. Це було тим більш прикро, що їй довелося перенести цю напругу заради того, що цілком можна було зробити і без неї. Може бути, справа в холодній погоді, але Келен відчувала, що втома, яка навалилася після дотику до Мослі набагато більша звичайної.
Вона подумала, що треба буде попросити Пріндіна зробити їй ще чаю.
— Можу я поговорити з тобою, Мати-сповідниця? — Запитав Райан.
— Слухаю тебе, командир.
— Я хочу попросити у тебе вибачення. — Він відвів погляд, роблячи вигляд, що стежить за тим, як кілька воїнів наповнювали міхи водою.
— Нічого, Бредлі. Адже Мослі був твоїм другом, а про друзів важко думати погано.
— Справа не в тому, Мати-сповідниця, — сказав Райан. — Батько завжди говорив, що треба вміти визнавати помилки, якщо хочеш жити гідно. А я помилився. Я вважав, що ти хотіла вбити Мослі. за те, що він відмовився підкоритися тобі. Я прошу вибачення за цю помилку, Мати-сповідниця. Я погано подумав про тебе, не зрозумів, що ти хотіла захистити нас, нехай навіть ми проявимо невдячність. Але я вдячний тобі. Я сподіваюся, що ти не тримаєш на мене зла. Тепер я буду мати за честь битися під твоїм керівництвом. Хотів би я коли-небудь знайти хоча б половину твоєї мудрості і сили духу! Келен посміхнулася йому:
— Я не набагато старша за тебе, але зараз ти змусив мене відчути себе майже старою. Але я рада, що ти багато чого зрозумів сьогодні. Ти хороший командир, Бредлі, і я вірю: твоє життя буде гідним. Він посміхнувся у відповідь:
— Я радий, що у нас знову добрі стосунки! — В цей час один з воїнів підійшов до командира. — Що таке, десятник Фрост?
Фрост доповів, що послані ним люди знайшли в закинутому сараї неподалік розкришену крейду та інші речовини для приготування вапняного розчину.
Знайшлися також досить великі дерев'яні діжки.
— Скільки у вас цих діжок? — Запитала Келен.
— Дюжина, Мати-сповідниця.
— Поставте діжки в ряд і встановіть намет над кожною з них. Намети краще вибрати самі просторі, нехай навіть командирські. Зробіть гарячий вапняний розчин і покладіть в кожну палатку по розпеченому каменю, щоб усередині довше зберігалося тепло. Повідомте мене, коли все буде готово.
Десятник відсалютував їй і пішов, не задаючи жодних питань, хоча був явно здивований її розпорядженням.
Зате командир Райан запитав, навіщо знадобилася вапно.
— Раз у нас добрі відносини, то не варто їх псувати. Я все поясню тобі пізніше. Як справи з возами?
— Повинні бути готові.
— Тоді мені необхідно оглянути їх. А як щодо дозорних?
— Все в порядку.
На шляху до возів до них раз у раз підходили люди з різними питаннями і пропозиціями: вивести з ладу колеса возів противника, спалити ворожі бойові знамена або, наприклад, спалити їх запасний одяг, щоб вони замерзли, якщо похолодає. Була навіть пропозиція навалити гною в їх бочки з питною водою, щоб люди Ордена змушені були витрачати час на отримання води з талого снігу, і так далі, і тому подібне.
Були серед цих пропозицій як нездійсненні, так і слушні, і Келен відверто говорила людям, що вона думає з приводу їх ідей, а в деяких випадках навіть розпоряджалася, щоб пропозиції були приведені у виконання.
Нарешті прийшов помічник командира Гобсон з мискою тушеного м'яса:
— Я розігрів його, щоб ти трохи підкріпилася, Мати-сповідниця.
Вона зробила вигляд, що дуже вдячна йому, навіть змусила себе з'їсти ложку і сказала, що дуже смачно, — на більше в неї не було сил.