Чтение онлайн

на главную - закладки

Жанры

Шрифт:

А Сидір ненавидів. Ненавидів і боявся. То здавалося йому, що Галина побачила, як він ховав у сараї в тайник золото, то забув дома в піджаку дві ощадні книжки на пред’явника, а на кожній — по п’ять тисяч.

Прибіг за книжками весь мокрий. Слава богу, ніби й нічого не помітила А втім, хто зна? Ввечері якось дивно дивилася на нього, щось про гроші заговорила. А може, тільки здалося, може, дурна підозріливість?

Страх, від якого трясуться коліна й мало не зупиняється серце, переслідував Сидора Семеновича.

Розум підказував Сидорові — Галина нічого не може знати,

проте розум розумом, а якийсь внутрішній голос весь час нашіптує: бережись!

Цей внутрішній голос не раз уже підказував — досить! Адже золота в нього перевалило вже за п’ять кілограмів, є валюта, коштовності, гроші на книжках і готівкою — понад двісті тисяч.

Колись Сидір Семенович солодко мріяв про сто тисяч — цифра здавалась величезною й недосяжною, він давав собі клятву зупинитися, як тільки матиме таку суму, піти з бази на якусь невеличку канцелярську роботу, щоб забути про страх, щоб уночі не мучили кошмари й не обривалося серце, коли до тебе в кабінет чогось заходить працівник міліції.

Потім обіцяв собі зупинитися на ста п’ятдесяти тисячах, на двохстах… А коли перейшло за двісті, лицемірно виправдовувався, ніби мав на увазі вкласти двісті тисяч лише у коштовності, не рахуючи готівки та ощадних книжок.

Особливо подобались Сидору Семеновичу нові сотенні. Правда, траплялися вони не так уже й часто, та коли вже прилипали до його рук, надійно лягали в непримітний пластмасовий ящичок, що зберігався під фальшивим дном у шафі.

Іноді, коли нікого не було вдома, Сидір Семенович, зачинивши двері, дозволяв собі витягнути цей ящичок і довго, обмацуючи кожну купюру, рахував гроші. В ці хвилини він одержував насолоду більшу, ніж від вдалої “операції” чи смачного обіду. Уявляв себе десь в Італії або ж (про це він думав завжди з захопленням) у розкішному прибережному готелі на якомусь з Гавайських островів.

Як він іде широкими сходами й чорношкірий слуга схиляється перед ним і відчиняє дверцята величезного лімузина…

Як він сидить у ресторані в товаристві молодих уродливих жінок і, варто йому зробити легкий рух рукою, — лакей виконує замовлення…

І будинок у нього розкішний, під пальмами, а відчиняє двері знов-таки чорношкірий бой у лівреї із золотими галунами…

Взагалі, багатство й розкіш асоціювалися в Сидора Семеновича обов’язково з морем, пальмами та чорношкірими слугами. А він — у смокінгу і з сигарою. Одного разу Загорулько навіть попробував закурити гаванську сигару, але не витримав, кинув після двох затяжок.

Розпалений такими мріями, Сидір Семенович особливо гостро ненавидів і свій скромний будинок з садом, і базу з обшарпаними коридорами, і голову місцевкому Василину Кушко, яка вже третій день не дає йому спокійно зітхнути, вимагаючи преміальні для робітників. Ні, всі ці місцевкоми, конфліктні комісії, розмови дружини про зошити й педради — не для нього. І Загорулько з настирливістю маньяка вичікував хвилини, коли нікого не було вдома, витягав коробочку й відлітав у мріях далеко-далеко…

Правда, зрідка він дозволяв собі більш реальне й відчутне задоволення своїх потреб. Хто б подумав, що у завжди заклопотаного, ділового й сухуватого директора бази, який славиться своєю ощадливістю і вже стільки років носить старе пальто, є у Львові молода й вродлива коханка, власний особняк, де періодично відбуваються справжні оргії…

Увечері після чаю Галина заходилась прасувати білизну. Управилася за годину, почала наводити порядок у шафі. Перебираючи одяг, запитала в чоловіка:

— Більш нічого не виграли? Ти всі квитки перевірив?

— Бач, чого захотіла! Мало тобі машини? — пробубонів з-за газети Сидір Семенович. Раптом він змокрів від страху. Адже лотерейні квитки, які він купував разом з дружиною, ще й досі неперевірені — в шухляді письмового столу. А він сказав, що виграв саме той квиток, який купила й позначила Галина, й тому машину слід записати на її ім’я (“Менше розмов буде”, — прикинув Сидір Семенович). А якщо вона перевірила й побачила, що квитки як лежали, так і лежать у столі?

Та ні, ключ від столу він поклав у піджак, виходить, не могла зазирнути в шухляду.

На серці полегшало, й Сидір Семенович вів далі вже зовсім іншим, веселим тоном:

— Карбованця ще виграли. Та я й забув про це. Розумієш, перевірив уже майже всі квитки, лише три лишилося — і нічого. Раптом — карбованець. Відверто кажучи, зрадів: все ж якийсь виграш! А потім навіть не повірив. Коли ж упевнився, пожалкував, що порвав ті квитки, — може, щось і прогледів…

Галина ще кілька хвилин поралася біля шафи. Потім сіла на кушетку біля ніг чоловіка й наказала:

— А тепер розкажи мені, в кого ти придбав цей квиток?

Сидір Семенович відчув, як у нього похололи кінчики пальців.

Галина, либонь, зрозуміла б все відразу, якщо б у цю мить побачила обличчя чоловіка: губи в нього перекосилися, очі зробилися скляними, та враз Сидір Семенович опанував себе. Опустив газету, й Галина побачила, що чоловік дивиться на неї з лагідною посмішкою.

— За кого ти мене маєш? — запитав докірливо.

— Сидоре, не бреши!

— Мені боляче чути такі слова…

— Тільки не бреши, прошу тебе!

— Для чого ж мені брехати? Ти ж знаєш, як ми живимо. Я ж не злодій чи розтратник.

— Сидоре!..

— Знаєш, я теж можу кричати! І гніватися!

— Сидоре, ти збрехав, я подивилася: всі лотерейні квитки в столі.

“Побачила все ж, — подумав люто. — Коли обідав, взяла ключ і побачила…”

Щоб виграти час і знайти переконливу відповідь, Сидір Семенович запитав перше, що спало на думку:

— Ну й що ж?

— Ти ж казав, що порвав квитки. Я порахувала, ми купили двадцять, там двадцять і є.

— Виходить, помилився. Я ще купував, вони в мене в піджаку були… — почав викручуватися Сидір Семенович.

— А де ж тоді той квиток, що карбованця виграв?

— В гаманці.

— Пробач мені, але я вже дивилася. В гаманці лише один.

— Невже загубив? Голова зовсім запаморочилася від радості.

— Знову неправда, Сидоре! Не вважай мене за дурну. Ти — акуратна людина, а цей квиток, на який випали “Жигулі”, зім’ятий і брудний… — Галина Петрівна заплакала. — Що ти робиш, Сидоре!

Поделиться:
Популярные книги

Сильнейший ученик. Том 2

Ткачев Андрей Юрьевич
2. Пробуждение крови
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Сильнейший ученик. Том 2

Романов. Том 1 и Том 2

Кощеев Владимир
1. Романов
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
альтернативная история
5.25
рейтинг книги
Романов. Том 1 и Том 2

Измена. Он все еще любит!

Скай Рин
Любовные романы:
современные любовные романы
6.00
рейтинг книги
Измена. Он все еще любит!

Кодекс Охотника. Книга III

Винокуров Юрий
3. Кодекс Охотника
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
7.00
рейтинг книги
Кодекс Охотника. Книга III

Ну, здравствуй, перестройка!

Иванов Дмитрий
4. Девяностые
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
6.83
рейтинг книги
Ну, здравствуй, перестройка!

Темный Патриарх Светлого Рода 6

Лисицин Евгений
6. Темный Патриарх Светлого Рода
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Темный Патриарх Светлого Рода 6

Попаданка в деле, или Ваш любимый доктор - 2

Марей Соня
2. Попаданка в деле, или Ваш любимый доктор
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
7.43
рейтинг книги
Попаданка в деле, или Ваш любимый доктор - 2

Золотая осень 1977

Арх Максим
3. Регрессор в СССР
Фантастика:
альтернативная история
7.36
рейтинг книги
Золотая осень 1977

Ох уж этот Мин Джин Хо 1

Кронос Александр
1. Мин Джин Хо
Фантастика:
попаданцы
5.00
рейтинг книги
Ох уж этот Мин Джин Хо 1

Не грози Дубровскому! Том VIII

Панарин Антон
8. РОС: Не грози Дубровскому!
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Не грози Дубровскому! Том VIII

Вечная Война. Книга VI

Винокуров Юрий
6. Вечная Война
Фантастика:
боевая фантастика
рпг
7.24
рейтинг книги
Вечная Война. Книга VI

Эфемер

Прокофьев Роман Юрьевич
7. Стеллар
Фантастика:
боевая фантастика
рпг
7.23
рейтинг книги
Эфемер

Князь Мещерский

Дроздов Анатолий Федорович
3. Зауряд-врач
Фантастика:
альтернативная история
8.35
рейтинг книги
Князь Мещерский

Адмирал южных морей

Каменистый Артем
4. Девятый
Фантастика:
фэнтези
8.96
рейтинг книги
Адмирал южных морей