Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
Шрифт:
— А де саме був замок Морзана?
— Є… він не був… Замок Морзана ще й досі стоїть, проте ним володіє Галбаторікс. Він розташований біля підніжжя Хребта, на північно-західному березі озера Леона, й добре захований від людського ока.
— Джоуд казав мені, нібито Бром прослизнув до замку, перевдягнувшись у служника, — прошепотів Ерагон.
— Саме так. Хоч це й було дуже непросте завдання — Морзан захистив свій замок сотнями найрізноманітніших заклять, а всіх, хто служив у нього, примушував присягнути йому на вірність прадавньою мовою, а дуже часто й своїм справжнім іменем. Бром довго експериментував і кінець кінцем знайшов-таки шпаринку в закляттях Морзана. Це дозволило йому стати садівником у маєтку, і саме там він уперше побачив твою матір.
Вершник перевів погляд на свої руки:
— І тоді він звабив її, щоб завдати Морзанові болю, так?
— Ні, — відповів Оромис, — хоч, можливо, що спочатку він саме це й збирався зробити. Але потім сталося те, про що ані він, ані твоя мати навіть ніколи не думали: вони закохались одне в одного. І якою б не була та любов, що її раніше відчувала до Морзана твоя мати, тепер вона розбилась об його жорстокість і ненависть до їхнього немовляти — Мертага. Важко сказати, як саме все відбувалося далі, але твоя мати стала вивідачкою варденів і розповідала їм усі секрети Морзана й Галбаторікса, які були їй відомі.
— Дивно, — прошепотів Ерагон. — Хіба Морзан не змусив її присягнути на вірність прадавньою мовою? Як же вона тоді могла повстати проти нього?
На тонких губах Оромиса заграла посмішка.
— Вона зробила це тому, що Морзан дав їй трохи більше свободи, ніж решті слуг, для того щоб вона могла використовувати свою кмітливість і винахідливість, виконуючи його накази. Морзан був такий самовпевнений, що вважав, ніби її любов буде куди вагомішою запорукою вірності, аніж клятва. Але не так сталося, як гадалося. Чорна Рука стала матір'ю, а Морзан відштовхнув її від себе своєю жорстокістю. Потім вона зустріла Брома, який змінив її так, що змінилося навіть її справжнє ім'я, тож вона вже більше нічим не була зобов'язана Морзанові. Той міг би бути й трохи обачнішим… Скажімо, йому нічого не важило накласти на неї закляття, яке б сповістило про те, що вона не виконала своєї обіцянки. Загалом, це був один із найбільших недоліків Морзана — він міг накласти якесь дуже хитре закляття, але його язик завжди аж свербів від нетерплячки, тому надто часто він випускав якусь деталь, через що закляття діяло не зовсім так, як йому б хотілося.
Ерагон мовчки слухав, а потім спитав:
— Чому ж моя мати не покинула Морзана? Хіба в неї не було такої можливості?
— Не все так просто, Вершнику… Виконуючи накази Морзана, вона накоїла повстанцям стільки лиха, що тепер вважала своїм обов'язком допомогти їм. До того ж була ще одна вагома причина — вона не хотіла залишати Мертага в батька.
— Виходить, вона не могла забрати його з собою?
— Якби могла, то напевно зробила б це. Але Морзан вчасно зрозумів, що може контролювати твою матусю за допомогою дитини, тому віддав Мертага годувальниці, дуже зрідка дозволяючи твоїй матері його навідувати. А от того, що вона час від часу навідувала ще й Брома, Морзан не знав. — Оромис на мить відвернувся, щоб глянути на пару ластівок, які кружляли в небесній блакиті. Збоку його обличчя нагадувало Ерагонові витончені риси пещеного кота. Не зводячи погляду з пташок, Оромис продовжив: — Твоя мати ніколи не знала, куди Морзан пошле її наступного разу, а Бром був змушений залишатись у Морзановому замку, щоб хоч зрідка її бачити. Він прослужив садівником майже три роки. Час від часу Бром вислизав назовні, аби передати варденам якесь повідомлення або ж переговорити з іншими вивідачами, проте ніщо інше не могло змусити його залишити замок.
— Три роки! — прошепотів Ерагон. — А він не боявся, що Морзан може впізнати його?
Оромис нарешті відірвав погляд від неба й уважно глянув на Ерагона:
— Бром був неперевершеним майстром маскування, до того ж спливло дуже багато років відтоді, як вони бачилися з Морзаном востаннє.
— А… — Ерагон покрутив у руках кубок, спостерігаючи за тим, як заломлюється світло в кришталі: — А що сталося далі?
— Далі… далі один із агентів Брома познайомився в Тейрмі з молодим ученим на ім'я Джоуд, що хотів приєднатись до лав варденів і стверджував, ніби знайшов свідчення того, що до замку Урубейн має вести таємний підземний хід. Схоже, твій батько нутром відчув, що Джоуд зробив дуже важливе відкриття, тому він швидко зібрав речі, попрощався з товаришами по службі і якомога швидше рушив до Теймра.
— А як же моя мати?
— За місяць до того вона поїхала виконувати чергове завдання Морзана.
— А потім, — продовжив Ерагон на підставі того, що вже чув від різних людей, — Бром зустрівся із Джоудом і, пересвідчившись, що тунель і справді існує, зорганізував викрадення трьох яєць драконів, які Галбаторікс зберігав в Урубейні.
Обличчя Оромиса спохмурніло:
— На жаль, із якихось причин, які ще й досі залишаються для нас невідомими, чоловік, якого вони послали на завдання, такий собі Хелфрінг із Фьорноста, викрав зі скарбниці Галбаторікса тільки одне яйце — яйце Сапфіри. Та найцікавіше те, що, вийшовши з Урубейна, Хелфрінг утік водночас і від слуг Галбаторікса, і від варденів. Отож наступні сім місяців Бром провів у відчайдушній гонитві, намагаючись знайти того підлого зрадника й забрати в нього Сапфіру…
— А моя мати тим часом потайки оселилася в Карвахолі, де й народила мене за п'ять місяців?
Оромис ствердно кивнув.
— Вона завагітніла якраз перед останньою місією, отож, ганяючись за Хелфрінгом та яйцем Сапфіри, Бром нічого про це не відав… Урешті-решт, шляхи Брома й Морзана таки перетнулися в Джиліді, і мій старший учень спитав у молодшого, чи то часом не він викрав Чорну Руку. Скоріше за все, Морзан давно запідозрив, що Бром був причетний до цієї справи, адже той уже вбив кількох клятвопорушників. А Бром тим часом зрозумів, що з твоєю матір'ю сталося щось жахливе. Пізніше він розповідав мені, що саме це додало йому сили, інакше він ніколи б не зміг перемогти Морзана та його дракона. Порішивши свого ворога, Бром знайшов у нього яйце Сапфіри, бо тому вдалося розшукати Хелфрінга раніше за нього. А потім Бром зник із міста, сховавши яйце в тому місці, де його неодмінно мали знайти вардени.
— Так ось чому Джоуд гадав, що Бром загинув, — прошепотів Ерагон.
Оромис ствердно кивнув:
— Охоплений панічним страхом, Бром не дочекався своїх побратимів. У його думках була тільки Селена. Він розумів, що коли вона й залишилась живою, то Галбаторікс неодмінно захоче зробити її своєю Чорною Рукою, а тоді їй доведеться довіку служити його чорній магії.
Після цих слів Ерагонові на очі навернулися сльози. «Якою ж сильною мала бути Бромова любов, якщо він, не вагаючись, залишив місію варденів, щойно дізнався про те, що моя мати в небезпеці…» — подумав Вершник.
— Із Джиліда Бром поїхав прямісінько до замку Морзана, зупиняючись тільки для того, щоб трохи поспати. Але не встиг… Коли він нарешті дістався до замку, то йому сповістили, що твоя мати повернулась два тижні тому. Після своєї таємничої подорожі вона була хвора й украй виснажена. Звісно, цілителі Морзана пробували врятувати їй життя, але вона померла всього за кілька годин до того, як приїхав Бром.
— То він її так і не побачив? — спитав Ерагон, відчуваючи, як йому стисло горло.
— Не побачив… — Оромис якусь мить помовчав, і його обличчя набуло трохи м'якшого виразу. — Часом мені здається, що втрата Селени була для нього ще важчою, ніж втрата Сапфіри, тому вогонь у його серці став згасати. Але він не втратив здоровий глузд і вже невдовзі вирішив дізнатися, хто саме винен у смерті твоєї матері. Поговоривши з цілителями Морзана й почувши від них розповідь про хворобу Селени, Бром здогадався, що вона була вагітна. І тоді в його душі ожила надія. Він поїхав до Карвахола, бо добре знав, що твоя мати родом саме звідти. Там він і знайшов тебе, Вершнику… Однак тоді Бром не став залишатися в Карвахолі. Переконавшись у тому, що ніхто із селян не знає про те, що твоєю матір'ю була Чорна Рука й що тобі не загрожує небезпека, він таємно повернувся до Фартхен Дура, де й розповів Дейнору, тодішньому ватажкові варденів, ким саме він є. Побачивши його, Дейнор неабияк здивувався, адже всі були переконані, що Бром загинув. А потім твій батько умовив Дейнора нікому не казати про своє повернення. Про це знало всього кілька людей. А потім…
Ерагон звів догори руку:
— Але навіщо? Навіщо йому було прикидатися мертвим?
— Усе дуже просто. Бром хотів дожити до того часу, коли в нього буде змога навчати нового Вершника. А уникнути помсти за смерть Морзана можна було хіба що тоді, коли б Галбаторікс повірив, що він уже мертвий. До того ж Бром не хотів привертати зайвої уваги до Карвахола, бо збирався оселитися там і бути ближче до тебе. Перебуваючи в Фартхен Дурі, Бром допоміг варденам підписати угоду з королевою Ісланзаді, в якій ішлося про те, як саме люди та ельфи будуть опікуватися яйцем і де мав навчатися новий Вершник після того, як дракон проклюнеться. Невдовзі Бром зголосився супроводжувати Арію, яка мала доправити яйце з Фартхен Дура до Елесмери. Прибувши до нашого міста, він розповів мені й Глаедру цю історію, аби правду про твоє походження не було забуто, якщо раптом він передчасно загине. Отоді я й бачив його востаннє. Звідси Бром повернувся до Карвахола, де й оселився, вдаючи із себе казкаря. А все, що було потім, ти, певно, знаєш краще за мене.