Ерагон. Спадок, або Склеп душ
Шрифт:
Коли ельфійка випустила з рук спис, вона вся напружилась, так, ніби чекала, що ось-ось пролунає вибух, але магія — якою б вона не була в цій місцині,— здавалося, на неї не діяла.
— Ти щось відчуваєш? — крикнув Ерагон, і його голос луною відбився від стін зали.
Вона заперечно похитала головою:
— Ні. Поки ми не підійшли до воріт, усе має бути гаразд.
Ерагон передав спис Блодхгарму, який узяв його й пройшов через отвір. Разом з Арією вони рушили в кімнати по обидва боки від воріт і запустили приховані підіймальні механізми. Залунав брязкіт ланцюгів, і гігантські ворота почали повільно відчинятися назовні. За якийсь час вони вже відчинились досить широко для того, щоб у них могла ввійти Сапфіра.
— Стій! — крикнув Вершник. Двері осіли й зупинились.
З кімнати праворуч вийшов Блодхгарм і, тримаючись на безпечній відстані від кордону, передав Дотдаерт іншим ельфам. Невдовзі всі вони один за одним увійшли до фортеці.
На другому боці кордону залишилися тільки Ерагон, Елва й Сапфіра. І в цей час десь далеко, у північній частині міста, пролунав страхітливий рев. Він був такий могутній, що на мить увесь Урубейн притих.
— Вони розкрили наш обман,— закричав ельф Утінаре й кинув спис Ерагонові.— Швидше, Арджетламе!
— Ти наступна,— сказав Ерагон, передаючи Дотдаерт Елві.
Обережно тримаючи його в зігнутих руках, дівча перебігло на другий бік, приєдналось до ельфів, а потім штовхнуло спис назад Ерагонові. Вершник схопив його й швиденько перескочив через кордон. Він обернувся назад, щоб передати спис Сапфірі... й завмер — у дальньому кінці міста повільно-повільно підіймався над будівлями Торнак. Ерагон став на коліно, поклав Дотдаерт на підлогу й покотив його Сапфірі.
— Мерщій! — закричав він.
Кілька дорогоцінних секунд пішло на те, щоб Сапфіра підняла спис краєм пащі. Нарешті вона таки зуміла затиснути його зубами й стрибнула в гігантський коридор. Удалині люто ревів Торнак. Потужно змахуючи крилами, він усе швидше й швидше летів убік фортеці.
Арія й Блодхгарм, не гаючи часу, почали промовляти закляття. Мить — і пролунав оглушливий гуркіт. То закривались залізні ворота. Товсті металеві бруси — по три фути в товщину й шість завширшки — надійно підперли їх із середини.
— Це повинно їх затримати,— сказала Арія.
— Тільки не думаю, що надовго,— відповів Ерагон. Вони повернулись назад, щоб глянути, що на них чекає далі.
Прохід, який, за приблизними підрахунками Ерагона, тягнувся десь чверть милі, повинен був вивести їх усередину пагорба позаду Урубейна. У дальньому кінці були ще одні двері, такі самі, як і перші, але вкриті золотими візерунками, що красиво виблискували у світлі магічних ліхтарів, встановлених з однаковими інтервалами по всій довжині стін. З обох боків відгалужувалися десятки менших коридорів. Жоден із них не був достатньо широкий для Шруйкана, а от Сапфіра при потребі могла б протиснутися не в один і не в два. Червоні прапори, прикрашені обрисом хвилястого полум’я, що їх Галбаторікс використовував як власний символ, висіли на стінах через кожні сто футів. А загалом коридор був порожній.
І величезні розміри проходу, і його порожнеча дуже бентежили Ерагона. Він припустив, що тронна зала перебуває по той бік золотих дверей, але не думав, що дістатися туди буде так легко, як може видатись на перший погляд. Якщо вірити репутації Галбаторікса, він був дуже підступний і мав розкидати по всьому коридору десятки, якщо не сотні, пасток.
Те, що король досі не напав на них, іще більше посилювало тривогу Вершника. Ні, він не відчував присутності будь-якого розуму, крім Сапфіри та його супутників, але вони були надто вже близько від короля. Здавалось, уся фортеця спостерігає за ними.
— Мабуть, він знає, що ми тут,— сказав Ерагон.— Усі...
— Тоді нам треба поспішати,— відповіла Арія. Едьфійка забрала Дотдаерт із пащі Сапфіри.
Покрутила в руках — зброя була вкрита слиною.
— Тура,— сказала Арія, і слина зникла.
У цю мить позаду них за залізними воротами пролунав гучний гуркіт. Це Торнак приземлився у внутрішньому дворі. Дракон відчайдушно ревнув, а потім щось важке вдарило у ворота так, що стіни аж здригнулись.
Арія швидко зайняла місце попереду колони. До неї приєдналась Елва. Темноволоса дівчинка поклала ручку на древко списа, і вони обидві побігли вперед, прокладаючи шлях униз по коридору, все глибше й глибше в лігво Галбаторікса.
БУРЯ ШАЛЕНІЄ
— Час настав, сер.
Роран розплющив очі й кивнув хлопцеві з ліхтарем, який зазирав усередину намету. Хлопець тут-таки пішов, а Роран схилився над Катріною й поцілував її в щоку. Вона поцілувала його у відповідь. Цілу ніч обоє майже не спали.
Подружжя швиденько встало з постелі. Доки Роран порався з обладунками й зброєю, Катріна готувала сніданок.
Нарешті сніданок був готовий. Вона дала йому шмат хліба із сиром і чашку теплого чаю. Хліба й сиру Міцний Молот ледь торкнувся, а чай випив увесь. Пора було прощатись.
Вони міцно обнялися.
— Якщо буде дівчинка,— сказав Роран,— назви її якимось незвичайним ім’ям.
— А якщо хлопчик? — спитала Катріна.
— Так само,— відповів Міцний Молот.— Не має значення, хто ти — хлопчик чи дівчинка. Щоб вижити в цьому світі, треба бути сильним.
— Гаразд, я так і зроблю. Обіцяю,— глянула Катріна йому в очі.— Бийся хоробро, мій любий!
Він кивнув, потім повернувся й швидко вийшов, щоб не виказати свого хвилювання.
Не гаючи ані миті, Міцний Молот рушив до північного входу в табір, де вже зібралися люди, якими він командував. Було ще зовсім темно. У слабкому, мерехтливому світлі смолоскипів, що горіли то тут, то там, постаті воїнів нагадували змішаних у купу звірів, чужих і небезпечних.
З-поміж воїнів було чимало ургалів, зокрема й кілька куллів. Власне кажучи, у батальйоні Рорана їх було найбільше. Так вирішила Насуада — вона вважала, що ці істоти виконуватимуть накази Рорана значно охочіше, аніж будь-кого іншого. Саме ургали несли зараз довгі й важкі облогові драбини. Вони мали знадобитися для того, щоб штурмувати стіни міста.
Окрім ургалів, серед вояків було близько двох десятків ельфів. Загалом, більша частина їхньої раси мала воювати окремо, але королева Ісланзаді дозволила кільком із них приєднатися до армії варденів. Вони повинні були відбивати атаки магів Галбаторікса.